Сержант в українській армії — не просто військове звання. Це той, хто несе відповідальність за підготовку бійців, виконання завдань і життя побратимів. До Дня сержанта, який відзначають сьогодні, 18 листопада, у пресцентрі «Накипіло» військовослужбовці 48-ї окремої артилерійської бригади імені полковника Армії УНР Григорія Чижевського (48-ї ОАБр) розповіли, як змінилася їхня робота за роки війни, чого доводиться постійно навчатися та чому керувати військовими складніше, ніж цивільними працівниками.
У розмові взяли участь головний сержант 48-ї ОАБр Сергій Сергієнко, головний сержант дивізіону 48-ї ОАБр Дмитрій Сороковий та Ігор Шпак, головний сержант батареї 48-ї ОАБр.

Хто такий сержант і як ним стати
Якщо офіційно, сержант — головний помічник командира та безпосередній наставник військовослужбовців. Як пояснює Сергій Сергієнко, офіцер визначає, що потрібно зробити, а сержант організовує, як саме виконати завдання. Він відповідає за навчання особового складу, дисципліну, підготовку до бойової роботи та взаємодію між бійцями. Військові переконані: не кожен може стати хорошим сержантом навіть після відповідної підготовки.

«Прийшов в армію — ти вже автоматично солдат. На офіцера можна навчитись. А сержантом потрібно народитися, на мою думку, мати задатки лідерства. У тебе повинно бути бажання досягти більшого. Сержанта видно відразу з-поміж усіх. Хоч він поки солдат, але він буде сержантом, бо його видно», — говорить Дмитрій Сороковий.
Усі троє стали сержантами по-різному. Дмитрій служить із 2014 року. Починав солдатом, згодом став молодшим сержантом і поступово пройшов шлях до головного сержанта дивізіону. Сергій Сергієнко прийшов до війська добровольцем із Харкова після початку повномасштабного вторгнення, строкової служби не проходив. Опанував сержантську справу самостійно, згодом пройшов інструкторські курси та спеціалізоване навчання. Ігор Шпак розпочав сержантський шлях під час строкової служби.
Підготовка сержантів має кілька рівнів. На базовому навчають керувати невеликим підрозділом, зокрема відділенням із 9–10 військовослужбовців. На наступних рівнях опановують планування операцій, організацію логістики, навчання особового складу та управління більшими підрозділами.

«Починається з азів. Ти опановуєш основу сержантського навчання. Базовий рівень — рівень молодшого сержанта, це відповідає командиру відділення. А далі вже ростеш по ланках. Головний сержант взводу — проходиш наступні навчання, там середній рівень, підвищений рівень. На базовому рівні тебе вчать командувати людьми, в тебе їх небагато, відділення до 9–10 осіб, а середній рівень — це вміння планувати операції, логістику, навчання особового складу, організовувати людей», — каже Сергій Сергієнко.
За словами військових, сержант має постійно підвищувати кваліфікацію. З розвитком технологій і зміною характеру бойових дій вимоги до його знань лише зростають.
Від дисципліни до лідерства: як змінилася роль сержанта
За роки війни сержантський корпус української армії суттєво змінився. Дмитрій Сороковий, який має досвід служби з 2014 року, згадує, що раніше діяльність сержантів часто асоціювали з господарськими питаннями, контролем дисципліни та виконанням наказів старших командирів.
«Починалось усе із прапорщиків, які білили бордюри, кричали й виросли до сержанта, який є мотиватором і наставником. Зараз нема розподілення на старшого й молодшого сержанта. Воно має місце, але кожен військовий, який набуває статус сержанта, буде навчати бійця, він має свій напрямок», — розповідає Дмитрій Сороковий.
Нині обов’язки розподілені між сержантськими посадами. Сержанти з матеріального забезпечення відповідають за спорядження, продовольство, пальне та інші потреби підрозділу. Головні сержанти зосереджуються на підготовці військовослужбовців, організації бойової роботи та на передачі досвіду.
Змінилася і специфіка служби в артилерії. Якщо раніше артилеристу було достатньо добре знати гармату, боєприпаси та способи коригування вогню, нині доводиться опановувати безпілотні системи, радіоелектронну боротьбу, зв’язок і спеціалізоване програмне забезпечення.
«Все покращується, старлінки добавляються різних видів, і суто артилерія відходить у минуле. Артилерія стає різнобічною. Вона сама себе забезпечує коригуванням. Раніше сидів офіцер з біноклем і дивився, коригував на передньому краї. А зараз хлопці сидять за 15 кілометрів на пульті, літають собі на крилі. Так що приходиться адаптуватися. Навчання, навчання, завжди навчання», — говорить Дмитрій Сороковий.
Сергій Сергієнко пояснює, що командир гармати сьогодні має не лише керувати артилерійським розрахунком, а й розуміти роботу суміжних підрозділів, засобів протидії дронам, організовувати забезпечення позиції та самостійно ухвалювати рішення, якщо зв’язок із командуванням втрачено. Від таких рішень залежить не лише життя артилеристів, а й піхотинців, яких вони підтримують вогнем.
Чому військовими не можна керувати так само, як цивільними
Одна з найважливіших якостей сержанта — вміння працювати з людьми. Військові розповідають, що за час служби навчилися знаходити підхід до бійців різного віку, характеру та життєвого досвіду.
Ігор Шпак наголошує, що сержант повинен знати не лише професійні навички підлеглих, а й обставини їхнього особистого життя. Проблеми в родині, психологічний стан чи виснаження можуть впливати на здатність виконувати бойові завдання. Тому сержант має вчасно помічати такі ситуації та допомагати військовослужбовцям.

«Ти повинен знати кожного військовослужбовця особисто, і всю родину. Якщо в нього є діти, мати, ти повинен знати про них усе. Якщо в нього щось відбувається, ти повинен відреагувати своєчасно, щоб запобігти проблемі, яка може в нього виникнути, що заважатиме виконанню завдань та службі», — каже Ігор Шпак.
Сергій Сергієнко, який до війни займався бізнесом і керував працівниками, визнає, що служба кардинально змінила його ставлення до підлеглих:
«У цивільному житті, коли ти роботодавець, людина щось не те зробила — ти звільнив, шукаєш другу. Тут ти нікого не звільниш. І навіть якщо тобі людина не подобається, ти як командир, як сержант повинен її навчити вижити й виконати задачу. На війні включається оцей момент розсудливості. Ти починаєш до людей ставитися по-іншому».
За його словами, на війні особливо важливо не переходити межу між вимогливістю та приниженням. Сержант може критикувати неправильно виконане завдання, вимагати виправлення помилок, але не повинен ображати гідність військовослужбовця.
«Ніколи не варто оскорбляти особистість. Ти можеш лаяти за неправильно викопаний окоп, за якийсь вчинок, але не можеш ганьбити саму людину. Чому? Тому що вона прийшла, воює, може загинути в будь-який момент», — упевнений Сергій Сергієнко.
Військові наголошують, що довіра не виникає автоматично разом зі званням. Її потрібно заслужити власними вчинками, професійністю та гарним ставленням до людей.
«Девіз сержанта ж який? Слідуй за мною, роби, як я. Тож якщо ти не будеш взірцем для особового складу, ти їх в бій не піднімеш. Вони просто не підуть за тобою. Ми працюємо як психологи, знаємо кожного бійця. Всі солдати повинні відчувати в тобі лідера й будуть іти за тобою, якщо ти попереду», — наголошують військові.
Мотивація під час тривалої війни: «Це магія»
Один із найбільших викликів для сержантів — підтримувати бойовий дух військовослужбовців, які роками перебувають на службі та відчувають фізичне й психологічне виснаження. Дмитрій Сороковий зізнається, що іноді й сам не може пояснити, звідки беруться сили продовжувати:
«Я думаю, що це магія. По-другому не скажу. Я себе ловлю на думці, наскільки я вигорів, наскільки зморився, але я продовжую просто держати себе в тонусі неясно чим, яким повітрям. Просто, мабуть, гумор допомагає».
Сергій Сергієнко зауважує: кожен боєць має власні причини служити. Хтось прийшов добровольцем, когось мобілізували. Завдання сержанта — розуміти мотивацію кожного, адже з часом вона губиться за щоденною рутиною, втомою, проблемами.
«У кожного своя мотивація. Одна із задач сержанта — знайти мотивацію в кожного бійця, наголошувати, що за всіма проблемами вона трохи втрачається. Робота з особовим складом якраз і заключається в тому, щоб її знаходити. У сержанта п’ять напрямків основної роботи. Це бойова підготовка, озброєння, кадровий менеджмент, всебічне забезпечення і морально-психологічний стан, або мотивація».
Для цього сержантам доводиться бути не лише командирами, а й своєрідними психологами. Вони спілкуються з підлеглими, вивчають їхні потреби, шукають індивідуальний підхід і допомагають долати складні періоди.
Що потрібно змінити в сержантському корпусі
Попри значний розвиток сержантського корпусу, військові вважають, що система потребує подальших змін. Зокрема йдеться про якість підготовки, кар’єрне зростання та мотивацію залишатися на сержантських посадах.
Дмитрій Сороковий звертає увагу на те, що офіцери мають більше можливостей для кар’єрного просування, тоді як сержанти, навіть виконуючи складні управлінські завдання, часто залишаються на тому самому рівні.
«Рівень мотивації треба піднімати. Офіцер може стати генералом, а сержант по закінченню кар’єри залишається сержантом в бригаді чи структурі. Немає розвитку сержанта, немає мотивації для других сержантів. Багато сержантів стають офіцерами, бо немає розвитку. Вони роблять ту саму роботу, що й офіцери, але їхні заслуги залишаються на тому ж рівні».
На його думку, потрібні додаткові можливості навчання, зокрема за кордоном, і належне матеріальне заохочення.
Сергій Сергієнко наголошує, що важливо змінювати підхід до призначення сержантів. Військовослужбовець має пройти підготовку, продемонструвати лідерські якості та довести, що здатний керувати людьми. Важливу роль у цьому повинні відігравати ради сержантів.
«Зараз продовжується реформа сержантська, яка буде і в 2027 році. Сержант, аби стати сержантом, повинен пройти навчання. Він повинен доказати, що він сержант. Погодження на його наступну посаду чи на підвищення повинна давати рада сержантів, яка створюється і є в кожній військовій частині. Зміни підуть тоді, коли ставлення до сержанта та самого сержанта до посади буде відповідне. Тоді й повага буде, я думаю».
Військові переконані, що українська армія накопичила значний бойовий досвід. Тепер важливо системно передавати його новим військовослужбовцям, удосконалювати навчання та розвивати професійний сержантський корпус.
Цей матеріал створено завдяки заходу в нашому пресцентрі. Якщо ви хочете провести в нас свою зустріч, пресконференцію, дискусію абощо — напишіть нам у Telegram, або на електрону пошту [email protected].
Ми відкриті до ваших ідей!