Українська омбудсменка Людмила Денісова побувала у лікарні, де перебувають звільнені з полону українські військові. Більшість українських військовослужбовців було взято у полон окупантами під Маріуполем.
Спочатку їх утримували в підвалах та господарських спорудах. Потім етапували до гауптвахти, слідчого ізолятору в Донецьку та виправної колонії №120, які розташовані на тимчасово окупованій території. У подальшому наших військових перевели до слідчих ізоляторів Таганрога і Воронежа.
Під час етапування українським воїнам замотували очі скотчем, одягали на голову мішок, зв’язували руки мотузками.
У полоні українських військовослужбовців катували – погрожували вбивством, били та принижували.
З особливою жорстокістю тортури застосовувалися до офіцерського складу Збройних Сил України та бійців загону специального назначения «Азов». Під час допитів українських військовополонених ставили на коліна, били прикладом від автомата по пальцях ніг та відкритих ранах, застосовували плоскогубці, закидали зашморг на шию і душили. Крім того, катували електрострумом, били киянкою та ногами.
Українські військовослужбовці повідомили, що рашисти їм вводили невідомі препарати на літеру «М», після чого вони непритомніли та втрачали пам’ять.
Окупанти змушували українських солдатів вчити вірш «Простите нас, родные россияне», гімн рф, історію створення герба та прапора рф, інакше — застосовували тортури та катування.
Українські жінки-військовополонені, які утримувалися в Донецькому СІЗО, розповіли, що у камерах, розрахованих на 2-3 особи, їх перебувало щонайменше 17-20. Замість санвузла – відро. Жінки були позбавлені засобів гігієни та можливості помитися. Стосовно них чинився психологічний тиск – на їхніх очах жорстоко били українських полонених чоловіків. Також полонянок примушували до статевих актів.
Життєво необхідна медична допомога пораненим українським військовослужбовцям не надавалась. Лікар оглянув їх лише перед переміщенням до табору військовополонених у Севастополі, де допомогу надавали представники МКЧХ.
Українцям не давали воду, лише 1,5 літра на 30-40 осіб, обмежували у харчуванні — на території ОРДО денний раціон складався зі шматка хліба і сала. Інколи даючи м’ясо рашисти знущалися і казали, що воно «людське».
Українські військовослужбовці були позбавлені можливості зв’язатися з рідними. Картки з даними про особу військовополоненого для інформування своєї родини Центрального агентства розшуку МКЧХ, передбачені статтею 70 Женевської конвенції 1949 року, які повинні надсилатися одразу після взяття в полон, були заповнені лише безпосередньо перед обміном.
Вказаними злочинними діями рф порушила права військовополонених, гарантовані положеннями статей 17, 19, 20, 21, 22, 24-27, 29-31, 46, 48, 69-71 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими.
«Звертаюсь до Комісії ООН з розслідування порушень прав людини під час військового вторгнення рф в Україну врахувати ці факти порушень рф прав громадян України», — наголосила Людмила Денісова
