Українці їдуть до Росії працювати кур’єрами. Їм обіцяють високі зарплати за доставку пакунків. І лише на місці вони дізнаються, що в тих пакунках — наркотики. Проте просто так відмовитись від подібної «роботи» неможливо: у хід ідуть залякування та побиття. Через деякий час вимушених наркокур’єрів заарештовує поліція за розповсюдження наркотичних речовин, а це пряма дорога до тюремного ув’язнення.
Як розповів юрист Харківської правозахисної групи Павло Шваб, усі ці українці стали жертвами торгівлі людьми. Понад те, вони потрапили в пастку за добре налагодженою схемою. Спочатку люди читають оголошення в інтернеті чи громадському транспорті, де їм пропонують працювати кур’єром десь в РФ. Зарплати вказують чималенькі: обіцяють до 40 тисяч гривень. Такі багатообіцяючі розцінки приваблюють: хтось хоче закрити кредити, хтось — знайти кошти на лікування, допомогти родині чи покращити матеріальне становище. Люди, недовго думаючи, кидають все та їдуть до Росії.
Після перетину кордону українці опиняються в «турботливих» руках місцевих кураторів. Вони надають телефон, житло, розповідають, що потрібно робити. Але коли людина починає підозрювати, що тут щось нечисто, її одразу хапає місцева поліція. Потім іде досудове розслідування, суд, апеляція. Весь процес займає приблизно чотири місяці, й людина одразу ж опиняється за ґратами. Юристи ХПГ наразі встигли попрацювати майже з півтисячою таких українців. Їхні справи йдуть за єдиним шаблоном.
«Наприклад, мешканець Херсону, Кривого Рогу чи Одеси їде в громадському транспорті чи користується інтернетом, ― пояснює Павло. ― Бачить рекламу, що можна заробити 40 тисяч гривень на місяць за роботу кур’єром. Ця людина телефонує за вказаним номером. В Україні їй купують квиток, говорять, маршрут. Вона приїжджає до Москви чи Бєлгорода, їй дають ще один квиток, надають житло, мобільний телефон. Ми вважаємо, що цей телефон — з якимось прослушками. Людині вказують, наприклад, забрати в конкретному місці посилку та кудись перенести. Вона щось підозрює, телефонує додому, говорить з близькими: „Я працюю так-то, але мене це насторожує, я думаю, тут щось нечисте“. А незабаром людину заарештовують. Такі випадки непоодинокі, тобто, можемо стверджувати, що це — схема».
Павло Шваб нарікає, що в Україні діють організації, які розповсюджують інформацію про подібну «роботу». Є інші організації, які діють вже в Росії. Їхні представники передають інформацію про найманих людей поліції та службі безпеки. І всі ці ланки взаємодіють між собою дуже злагоджено.
Не хочеш працювати наркокур’єром — маєш побиття та погрози
Юристка ХПГ Тамара Горбачевська вказує, що неодноразово працювала з особами, які стали жертвами торгівлі людьми. За її словами, вони рано чи пізно усвідомлювали, що займаються розповсюдженням наркотичних речовин. У таких випадках люди починали відмовлятися від завдань, але відмов там не приймають. Заробітчанам, як правило, починають погрожувати розправою над рідними, які залишились в Україні, або над ними самими. Деяких починають бити. І після цього люди вимушені розвозити ці пакунки. Також буває, що людина місяць розвозить пакунки в одному місті, а потім її переводять до іншого: і так по колу, допоки не арештує поліція.
«Є підозра, що все це — співпраця з російською поліцією, ― зазначає Тамара ― Можливо, не в контексті українців, а в контексті статистики. Це не є підтвердженою інформацією. Це наша думка. Такі схеми існують в багатьох країнах, особливо пострадянського простору. У кожного відділу поліції є плани щодо розкриття злочинів. І вони можуть шукати будь-яку людину, аби їй пред’явити статтю та подати обвинувальний акт до суду. Ці самі схеми, можливо, працюють в Росії. Що нас налаштовує на цю думку? Дуже злагоджено затримують людей».
Люди, які стали жертвами подібної злочинної схеми, можуть спробувати захиститися, але після арешту їхню долю вирішують надто швидко, і вони не встигають зорієнтуватися. Постраждалим не надають захисника, а їм самим бракує юридичної обізнаності. Також вони не встигають звернутися до правозахисних організацій, адже після затримання їх позбавляють усіх засобів зв’язку.
«Усім призначають стандартні покарання, ― розповідає Тамара. ― У мене є один клієнт. Він був студентом четвертого курсу й приїхав до Росії з однокурсниками на заробітки. Про розповсюдження наркотичних засобів вони знали. Хлопці говорять, що боялися розправи з боку координаторів. За дев’ять днів ця людина пішла доставляти перший пакет. Студент навіть не знав, що всередині. На місці призначення його чекала поліція. Тобто є ознаки систематичності, що це цілеспрямована акція. Бо видно, що людей за однією схемі запрошують до Росії. А там вони певний час розповсюджують наркотичні засоби, потім їх заарештовує поліція та призначає покарання».
Українці стикаються з упередженим ставленням
Павло нарікає, що в судах та місцях відбування покарання українці стикаються з упередженим ставленням. Він згадував, як юристи ХПГ їздили з моніторинговими візитами до українських колоній. Там були особи, яких перевели з РФ відбувати покарання. Засуджені відмічали упереджене ставлення після того, як вони згадували своє громадянство. Олії до вогню додають державні російські ЗМІ: там люблять смакувати історії про поганих українців, які приїжджають нищити російську націю.
«Зараз у Києві існує велике об’єднане кримінальне провадження по цим всім координаторам, які вербували людей в Україні, — відзначає Тамара. — Ведуть розслідування, деяких людей навіть засудили за вербування. Але не всім постраждалим дають статус жертви торгівлі людьми. Ми зараз пишемо адміністративні скарги, бо Міністерство соціальної політики вказує на недостатність підстав для деяких людей, які хочуть отримати цей статус».
Павло зазначає, що Міністерство соцполітики може давати взагалі безглузді відмови. Спочатку там заявляють, що немає кримінального провадження. Якщо воно є, чекають на його закінчення. Або закидають, що не подали потрібні документи чи не звернулися до ще якихось інстанцій. Інколи нарікають, що постраждалі неправильно заповнили бланки. Як підкреслив юрист, щоразу знаходяться нові підстави для відмов.
«Російське Міністерство юстиції перевіряє, чи не скорочують термін людям, які були переведені до України, ― каже правозахисник. ― У нас законодавство набагато м’якше, у Росії — жорсткіше. Наприклад, якщо людині в Росії дали вісім років, то в Україні за законом Савченко їх можна перерахувати на чотири. Але РФ дуже ревно до цього ставиться, і коли вони дізнаються про такі випадки, то зупиняють екстрадицію».
Тамара вказує, що це все передбачено міжнародними договорами між Росією та Україною. В тому і проблема: там постраждалі є злочинцями, а тут вони жертви злочину. Але Україна не може переглядати рішення російських судів та мусить проводити покарання у відповідність з українським законодавством. І тому особи, які виступають як потерпілі від торгівлі людьми, продовжують відбувати покарання, яке їм було призначене Росією. Як повідомляють представники ХПГ, на території Росії наразі знаходяться щонайменше чотири українці, які всупереч власній волі були залучені до розповсюдження наркотиків. Проте їх може бути й більше: адже точну кількість таких українців ще ніхто не рахував.
