Харків, Курбас та салямі: гостросюжетна повчальна історія з позитивним фіналом
Цей матеріал мав нести виключно пізнавально-розважальний характер. Викликати в читача наплив позитивних емоції, рясно приправлений почуттями гордості за рідне місто й поваги до атлантів, на чиїх плечах воно стільки років стоїть і тримається чітко визначеного курсу: «Геть від Москви!». Та, як співав харківський гурт 5’nizza: «Але, але, але»… Текст про історичну тяглість — авангардну, строкату, шалено талановиту й на жодну іншу не схожу, змило харківською зливою. Натомість з’являється текст про іншу тяглість. Радше, тяжіння. Але про все за порядком.
У жовтні друком в 950 примірників виходить журнал «Харків, де твоє обличчя?». Однойменне питання ставив колись Павло Тичина, який, на жаль, теж мусив «втратити» обличчя, подякуймо ж за це більшовицькому режиму.
Поява журналу — наслідок великого проєкту, який започаткувала редакція медіа «ЛЮК». Як кажуть самі ЛЮКівці: вони проповідують любов, гідність і приколи, що й вилилося на сторінки видання. Від глибоких вдумливих текстів про наше місто, його митців і соціокультурні явища — до кросвордів і мемів на харківську тематику. Все, як ми любимо: з «Буфетом» і лавками.
Пересічного громадянина легко може здивувати той факт, що якихось 100 років тому в Харкові вигинали брови, почувши російську, адже це була рідкість. У Харкові зароджувався і буяв авангард, виникло гасло «Слава Україні», створювалися футуристичні вистави «Березолю», які змушували критиків червоніти від люті. Наша архітектура — це не тільки сталінські ампіри та салтівські панельки, це також готика й модерн.
У передмові до журналу зазначається: коли знаєш правду — маніпуляції агресора здаються абсурдними та смішними. Цей журнал вщент руйнує та топче міт, нібито Харків насправді Харьков.
Безсумнівно, нам приємно зазначити, що три матеріали в журналі надала медіагрупа «Накипіло», тож радимо до прочитання не лише з радістю, а й з гордістю.
Та отримати примірник не так вже й просто. На подив творців, журнал став справжнім священним Граалем як у Харкові — так і далеко за межами міста. На презентацію в «Нафту» прийшло вдвічі більше людей, ніж очікувалось, а реєстрацію на подію було закрито в перший же день.
Без перебільшень, фантастично-магічним доповненням до радості від отримання журналу став концерт гурту «Пиріг і батіг» із програмою «Замордовані кацапом». Пісні гурту переважно складаються з віршів поетів «розстрільного списку» — себто поетів «Розстріляного Відродження», які мешкали в харківському будинку «Слово».
Журнал роздавали безкоштовно, а після презентації його можна було придбати за вільний донат у кількох міських закладах. Але примірники швидко закінчилися, тож у редакції замовили ще 500, аби відправити охочим в інших містах і не обділити харківців. Де можна буде «вполювати» журнал — слідкуйте на сторінках «ЛЮКа».
Другий наклад проспонсорували самі харків’яни, а також одноособний меценат, який вважає ідею важливою, нагальною та вболіває, аби примірників було більше.
Проте журнал — лише частина проєкту. Вагома, та все ж частина. Ви могли бачити прегарні сітілайти на вулицях Харкова з жартівливими підписами на кшталт: «Любитель щук Валер’ян Поліщук» чи «Ковбасу, вино та сіль хтось підкинув в “Березіль”».
Із останнім сталася історія, абсурдність якої важко збагнути. Але оскільки «ми харків’яни» — нам все вдасться.
Сітілайти з’явилися внаслідок договору «ЛЮКа» з київською компанією Bigmedia. За документами, вони мали висіти на визначених місцях до 6 листопада. Але 26 жовтня представники харківської компанії SAS прийшли виконувати замовлення від «Новожанівського м’ясокомбінату» та заклеїли жарт про «Березіль» і салямі.
Ситуація настільки комічна й дурна, що у адептів сюрреалізму знову відібрали хліб до останньої крихти. За дивовижним збігом обставин, на місці в той момент перебувала головна редакторка «ЛЮКа» Катерина Переверзева.
«Представники компанії SAS ніяк не хотіли це коментувати. І, власне, ми з Bigmedia чекаємо відповідь їхніх юристів на офіційний запит, і далі вже будемо розуміти: кому заважав Курбас, чому це сталося та хто став ініціатором цієї переклейки», — розповіла нам Катерина.
«Будемо розбиратися, кому заважав Курбас», — відлунює якоюсь дуже далекою канонадою. Минуло трохи менше ста років, а ми знову вирішуємо питання: «Кому заважав Курбас?». Куліш, Йогансен, Поліщук, Підмогильний? Цей список можна продовжувати. Продовжувати до сьогодення. Ми також відправили запит компанії SAS і дуже чекаємо на відповіді та реакції. Бо з Харковом так не можна. З Харьковом, може, і можна, а от із Харковом — ні.
upd: Поки готувався матеріал і формувався запит — компанія вийшла на звʼязок з редакцією «ЛЮК». Катерина Переверзева каже, що сітілайт вдалося повернути назад і ним можна буде помилуватися до шостого листопада. За версією рекламної компанії, сталася помилка.
