Це партнерський матеріал
У травні 2021 року розпочалася хвиля регіональних (не)конференцій EdCamp Ukraine. Освітяни у великих містах та маленьких селах проводять події для обміну досвідом між учительством.
«Накипіло» продовжує серію публікацій про 15 магістральних (не)конференцій з усіх куточків України. У цьому матеріалі читайте про цікавинки та корисності з подій у Миргороді (Полтавська область), Одесі та Києві.
Чим ваша школа класна?
Як би навчальний заклад не був добре та сучасно обладнаний, найперша його цінність — колектив, який там працює. На (не)конференції EdCamp Ukraine у Миргороді освітній омбудсмен Сергій Горбачов поділився думками, що робить школу успішною та вирізняє її з-поміж інших, а також — на які запитання освітяни мають дати собі відповіді.
Головні тези спікера:
«Запитайте в себе: “У чому моя перевага як вчителя/-ки, професіонала/-ки, людини?”. Важливо чесно відповідати, бо це наводить нас на думку, що ми взагалі-то робимо круту роботу. Не наша провина, що вона не дуже гарно оплачується. Однак учительська робота в загальноосвітній школі майже ніде у світі високо не оплачується, особливо в пострадянському просторі».
«Наступне важливе запитання: ”Чи буду я гарним директором або гарною директоркою школи?”. Особливо раджу керівництву питати про перспективи в учительства та оцінювати відповіді. Якщо людина дбає про свою справу, вона вже зараз має подумати, хто це підхопить та не спаскудить, не розвалить те, у що вона або він вкладають зараз душу та час. Погано, що в нас немає системної програми кадрового резерву, зокрема, підготовки майбутніх директорів і директорок. Бо керівник/-ця є ключовою ланкою загальної середньої освіти. Не буде якісного директорського корпусу — не буде якісної освіти».
«Дуже гарно мотивує запитання: “Яка моя заслуга в успіхах мого учнівства?”. Гадаю, що всі його собі ставлять. Ми маємо розуміти, що вплив учительства, старшої людини дуже важливий для підлітків, як би вони не говорили, що незалежні, круті і як вони багато знають. Кожен і кожна мають величезну кількість випускників/-ць та школярства, які говорять добрі слова не тому, що так треба, а через те, що вони щиро вдячні за допомогу на певному життєвому етапі».
«Останнє — “Які мої уроки допомагають учнівству в подальшому житті?”. Наприклад, вчитель або вчителька приходять до класу і кажуть: “Відкрийте таку сторінку та вивчіть параграф”. Що то дасть дитині? А коли людина на живих прикладах пояснює, навіщо потрібно вчити, наприклад, фізику — інша справа. Тому питання мотивації в навчальній роботі є найпершим».
«Чи впливає на рівень ЗНО і рейтинги “відсіювання” безперспективних учнів і учениць? Дуже вірогідно, що в школах, які мають високі рейтинги ЗНО, процвітає булінг, бо саме там починається знецінювання дитини за те, що вона знає математику, наприклад, не на 11 балів, а на 10. Буває, що батьки через дітей хочуть реалізувати власні нереалізовані амбіції, і починається тиск, реальне цькування. А потім, якщо до цього додається ще й вчительство і школа як структура, то це жахіття. Людина може отримати травму на все життя».
«Що таке якісна, успішна школа? Як на мене, розкласти її критерії можливо. Але чим більше я над цим думаю, тим більше я сумніваюся. Проте я вважаю, що є один критерій, який кристалізувався за останні роки — це дотримання прав: учнівства, батьків, учительства. Школа, яка когось із них гнобить, не може бути гарною за визначенням. Тому для мене завжди важливо те, як ми вміємо розуміти власні права та права тих, хто поряд із нами, і як ми вміємо їх узгоджувати».
Доповнена реальність в інклюзивному класі
На міні-EdCamp‘і в Одесі вчителька початкових класів Лисичанської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 Маргарита Сорока розповіла про адаптовані офлайнові та онлайн-інструменти для роботи в інклюзивних класах.
Вправа з човниками
Запропонуйте дітям скласти паперові човники та написати на вітрилах або бортику мрію, яку вони хотіли б утілити в життя. Озвучувати її необов’язково. Якщо учням і ученицям з особливими освітніми потребами важко самостійно скласти кораблик, можна працювати в парах, розбиваючи завдання.
«Таким чином ми розвиваємо тактильні навички, мислення і найголовніше — співпрацю в дітей. Учні й учениці початкових класів мають працювати в маленьких групах по дві-три дитини, щоби їхня праця була дієвою», — розповідає деталі активності вчителька.
Гра «Щасливий квиток»
Її мета — продемонструвати психологічний стан людини, яка за певними ознаками відрізняється від решти. Гра розроблена для школярів і школярок 1–4 класів.
Також у неї можна пограти на батьківських зборах. Усі отримують картку з певним видом транспорту, а хтось один — чорний аркуш. За умовами гри, учасники й учасниці потрапляють на безлюдний острів та мають відшукати ще одну людину з таким самим видом транспорту, щоби покинути острів. Хтось залишається без пари — вчитель/-ка розпитує про почуття цієї людини.
Вправа «Чотири кроки»
Вона розроблена для роботи з батьками. Учитель або вчителька виконує роль тата чи мами, а роль дитини — хтось із батьківського кола. Під час прогулянки учаснику/-ці поступово зав’язують очі, вуха, руки та ноги. Наприкінці вправи йде обговорення, чи легко було виконувати дії в таких умовах.
Доповнена реальність із застосунками Animal 4D+, Smartbooks та QuiverVision.
Вони дають можливість «оживити» розфарбовані власноруч малюнки, навівши на них камеру телефону чи планшета. Додатки можна використовувати в індивідуальних та групових заняттях із учнівством на різних предметах, залежно від віку. Наприклад, подивитися на об’ємну модель будови клітини чи геометричні фігури або послухати, як звучать різні музичні інструменти. Інструкцію, як користуватися додатками, та 3D-розмальовки можна завантажити тут.
«Це гарна можливість доповнити клас тривимірними об’єктами та зацікавити дітей. Наприклад, ніби побувати в Антарктиді, побачити справжнього пінгвіна, потримати його на руці. Або написати диктант та підкреслити вчителю/-ці помилки. Далі дитина наводить камеру на текст — з’являється ведмедик, який пензликом вказує на неточності. Дітям, в яких є обмеження зорового стимулу, ми пропонуємо моделювати середовище за допомогою сенсорних коробок», — додає Маргарита Сорока.
Таблиця з порадами, як адаптувати інструменти залежно від потреб дитини
У таблиці зібрані рекомендації для учительства, як пристосувати навчальний процес для дітей з порушеннями зору чи слуху, дислексією, ментальними особливостями або порушеннями комунікації.
«Діти з ООП в інклюзивних класах часто невидимі. Наша задача — зробити навчання розвивальним, адаптованим та особистим для кожної й кожного. Ми маємо бути відкритими до дітей, тоді вони будуть відчувати нашу довіру, і разом ми зможемо працювати більш якісно», — зазначила освітянка.
Як привчати дітей до добрих вчинків
Благодійні вчинки не тільки приносять користь іншим, а й допомагають змінити світ на краще. Команда благодійного руху «Щедрий Вівторок» та ГО «ЕдКемп Україна» розробили для вчительства посібник-путівник «Уроки доброти: ідеї та поради на навчальний рік». У посібнику зібрані ідеї та інструменти, які допоможуть перетворити добрі справи у звичку та сформувати культуру благодійності в дітей.
«Привчати дітей до благодійності можна вже з дитячого садочка. У першій частині посібнику є покликання на відео, які можна переглянути і обговорити потім з дітьми. Можна навести приклад благодійної акції, яка проводилася у вашому населеному пункті, її мету. Потім перейти до обговорення суті благодійності, і запропонувати дітям долучитися до такої діяльності. Можна почати з простих заходів — зібрати, наприклад, іграшки або книжки для діток у лікарнях», — радить одна з авторок посібника Анна Тристан.
Також у посібнику містяться приклади благодійних заходів з алгоритмом проведення, а ще — календар доброти. У ньому позначені ті дати, які підійдуть для проведення різноманітних акцій. Педагоги/-ині разом з учнівством самостійно обирають, яка форма роботи підходить їм найкраще для проведення заходу.
«Освітяни не повинні гнатися за кожною датою, у календарі доброти їх може бути запропоновано п’ять і більше на місяць. Мова йде не про кількість, а про якість, щоби проведений захід приніс користь тим, кому хочуть допомогти, і щоби було відчуття внутрішнього задоволення від проведеної акції у тих, хто її роблять. Тут немає чіткої межі, як часто проводити заходи. При цьому вчитель або вчителька не повинні нав’язувати власні думки дітям, важливо це з ними обговорити і визначити, яка дата та який захід їм цікавіший», — зауважує Анна Тристан.
Важливо візуалізувати добрі справи, до яких долучаються діти, аби вони не забувалися. Підбити підсумки та мотивувати дітей до нових активностей може допомогти Дерево благодійності. Макет, який додається до посібника, авторське коло пропонує роздрукувати та повісити в класі або десь у школі.
«Ідея полягає в тому, аби на гілочках дерева діти розміщували сердечка або інші елементи із зазначенням на них дати та результату (зібрані кошти, книжки тощо) проведеного заходу. Це надихатиме учнівство на продовження благодійної діяльності та слугуватиме прикладом для батьків», — каже експертка.
Благодійність починається з себе: поради для педагогічного складу
Учитель чи вчителька мають бути прикладами та провідниками, які надихатимуть дітей, поведуть їх за собою, а потім — підтримуватимуть, коли в дітей з’являтимуться власні ідеї добрих справ. Тож у педагогів першочергово має бути бажання допомогти.
Бажано, аби вчитель/-ка були активними учасниками/-цями якогось громадського руху в їхньому місті чи в селі, звідки вони можуть привносити ідеї в клас, або навпаки — від дітей до суспільства, щоби реалізовувати різноманітні заходи та акції.
Освітяни мають співпрацювати з дітьми і їхніми батьками, вірити в клас, пишатися ним і демонструвати своє захоплення від того, що діти роблять добрі справи.
Бажано підшуковувати якісь моменти в розмовах із дітьми, які будуть мотивувати учнівство до благодійних вчинків.
«Учительство має посіяти в дітях зерна доброти, які проростатимуть і даватимуть плоди у вигляді гарних вчинків і різноманітних форм благодійної діяльності в майбутньому», — підсумовує спікерка.
Пігулка від «вірусів емоційного вигоряння»
Коли людина багато років працює на одному місці в сталому колективі, у неї може статися емоційне вигоряння, навіть якщо це робота мрії. Аби улюблена справа не перетворювалася на рутину, потрібно вчасно розслаблятися та наповнювати себе позитивом.
«Важливо пам’ятати, що ми у себе одні, та працювати в першу чергу потрібно над собою, знаходити ресурс, життєві сили, щоби рухатися далі. Освітяни працюють з дітьми. Тому перш за все треба починати з себе. Коли ти будеш радісною і щасливою людиною, цим зможеш наповнити й інших», — підкреслює Людмила Стреж, практична психологиня, експертка в галузі дитячої психології, арт-терапії та арт-педагогіки.
Арт-терапія — це напрямок психотерапії, який допомагає людині самовиражатися через творчість (малювання, ліплення, аплікації, колажування, рух, дію тощо).
«Чим відрізняється творчість від арт-терапії? У першій людині важливий результат роботи. А в другій — самовираження. Те, що йде з середини, переноситься на папір, у рух, ляльку чи казку тощо. Адже в арт-терапії є різні напрямки: ізотерапія, казкотерапія, бібліотерапія, ігрова, танцювально-рухова, тілесно орієнтована терапії та інші. Але всі практики спрямовані на створення позитивних емоцій, зниження психоемоційної напруги, гармонізацію внутрішньо-емоційного стану. Тому, на мою думку, арт-терапія — це метод, який не дає змоги розповсюджуватися вірусам емоційного вигоряння», — пояснює відмінності спікерка.
Практики швидкого відновлення життєвих сил та отримання заряду позитивних емоцій
По-перше, створіть певне антикризове меню власних ресурсів. У кожної людини воно буде своє. Хтось отримує задоволення від відпочинку на природі, дехто — від йоги чи пробіжки, інші — від філіжанки кави або ж просто від обіймів з рідними.
Також джерелами психологічних ресурсів можуть бути:
- книги, що надихають;
- фільми, що дарують радість;
- відвідування місць, у яких людина почувалася щасливою;
- відвідування подій або подорожі, про які людина тривалий час мріє.
Розмістіть такий список приємних справ у видному місці (на холодильнику, робочому столі тощо). Можна навіть проставити дати та проранжувати, які з активностей запланувати на тиждень, місяць, рік. Важливо не забувати про цей перелік та регулярно виконувати дії в ньому.
«Зрозуміло, інколи може бути лінь, не буде бажання або часу на це. Але тут потрібно бути відповідальними перед собою. Якщо людина вирішила отримати задоволення від життя, розвиватися, працювати над собою, тоді вона все робитиме», — зазначає арт-терапевтка.
Листівки з піктограмами того, що допомагає відновити сили та приносить відчуття радості, любові. Для створення листівки можна використовувати різноманітні матеріали: картон яскравих кольорів; фломастери, гелеві ручки з запахом чи блискітками та незвичайні лінери, якими приємно малювати; різноманітні наліпки, якими можна прикрасити листівку тощо.
«В арт-терапії важливо використовувати красиві, якісні, незвичні матеріали: це більше включає в процес, захоплює і дає ресурс. Можна брати навіть якісь малюнки, вирізати та приклеювати, продумуючи при цьому, що кожний образ значить, як він може допомогти отримати життєві сили», — пояснює Людмила Стреж.
Таку листівку можна використовувати як міні-замінник антикризового меню.
«Що ми зазвичай рекомендуємо освітянам: коли вони відчувають втому або брак сил, варто відійти в потаємне місце і подумати: “А що я сьогодні для себе чудового зробив / зробила?”. Потім відкрити антикризове меню або взяти листівку та вирішити, що саме зараз потрібно зробити з того, що там прописано або намальовано», — додає психологиня.
Баночки або пляшки з різноманітним наповненням. Для практики потрібна ємність, бажано з кришкою, рідина (вода, гліцерин, олія або розчин води з канцелярським клеєм), різноманітний глітер (великий, дрібний, об’ємний, фігурний). Також баночки можна наповнювати сухими матеріалами, як-от ґудзики, кукурудзяна крупа або манка з різнокольоровою крейдою. Таку практику можна проводити як у класі, так і вдома. Вона також буде корисною окремо для дорослих як профілактика емоційного вигоряння.
«Людина додає в баночку, те що їй подобається, ніби наповнюючи себе радістю, позитивом, здоров’ям, теплом, добром. Потім, коли вона хвилюватиметься, відчуватиме, що її переповнюють якісь емоції або потрібно розрядитися, можна взяти баночку в руки, поколивати її та подивитися деякий час, що відбувається всередині, зробити три глибоких вдихи та видихи. З часом можна доповнювати баночку чимось новим», — пояснює експертка.
Крім того, готові баночки можна використовувати для стишення малечі від 1 до 3 років під час адаптаційного періоду в садку. За словами спікерки, так дитина зможе відірватися від сумних думок «коли ж прийде мама», «хочу додому». З дітьми від чотирьох років можна також створити баночку дружби, яку діти наповнюватимуть теплими словами.
«Після того, як баночка повна позитивними емоціями, дружбою, радістю, діти можуть передавати її по колу і ділитися словами, які зараз спадають на думку. Таким чином буде формуватися групова взаємодія, діти вчитимуться слухати, чути одні одних, до того ж відбуватиметься гармонізація емоційного внутрішнього стану», — додає експертка.
Фінансова грамотність для вчительства
Під час регіональної (не)конференції у Миргороді сертифікована аудиторка та економістка Ольга Зирянова поділилася порадами, як зберегти фінансові надходження та збільшити доходи. Найперше, що потрібно — поставити конкретну мету, чітко її прописавши.
Відкладайте кошти одразу, як їх отримали / заробили. Не залишайте це на потім.
«Ми не успадкували таку дуже важливу навичку, як відкладання коштів. Багато років вважалося непристойно мати гроші: за це вбивали, засилали, розстрілювали. Зрештою, Україна тільки 30 років знаходиться в ринковій економіці. Тому нашу підсвідомість потрібно перевчати. Ми вміємо заробляти кошти, але важливо й вміти їх зберігати. Один з принципів заощаджень — відкладати собі 10 % з надходжень, якщо ви молодше за 40 років. Якщо старше — вже 40 %. А далі скільки років — стільки відсотків і потрібно відкладати», — зазначає експертка.
Зберігати вдома економістка радить суму, яка не перевищує суму витрат за один або два місяці. Крім того, бажано в різних валютах.
«Гроші не мають просто так лежати, вони повинні працювати на вас, використовуйте безпечні інструменти, наприклад, депозити. Але не вкладайте в них усі кошти. Не зберігайте на депозитних рахунках понад 200 тисяч гривень (це разом з процентами)», — додає Ольга Зирянова.
Також важливо планувати власний бюджет, аби не спокушатися на імпульсивне витрачання грошей.
«Якщо ми не плануємо наш бюджет, про це подумає хтось інший: мобільний оператор, крамниці тощо. Коли бачите позначки знижок у магазинах, особливо великих, поставте собі запитання: “Ця річ мені точно потрібна або я купую її лише заради знижки?”. Так само проаналізуйте свою шафу, чи забита вона одягом та взуттям і чи потрібно справді покупати якусь річ», — радить економістка.
Наскрізна частина (не)конференцій
Хоча кожна подія мала власну тему, однак, як і раніше, їх пронизувала особлива сесія від команди EdCamp Ukraine. Як вчительству натренувати стійкість та розвинути її в учнівства, ми писали в першому матеріалі серії.
