Ворог продовжує скидати бомби на «Азовсталь» та намагається взяти її штурмом. У підвалах багато поранених бійців. Немає ліків, немає води, немає їжі. Наші воїни перебувають в оточенні, але продовжують чинити опір.
Ганна Науменко, Катерина Прокопенко, Юлія Федосюк, Ольга Андріанова, Дар’я Цикунова — дружини захисників Маріуполя. Сьогодні вони дали пресконференцію, аби звернутися до українських та світових медіа із закликом врятувати українських військовослужбовців.
Головне з пресконференції:
Продовжуються бомбардування. Люди майже не виходять, коли виходять — намагаються знайти воду та якусь їжу. Настрої в бійців доволі песимістичні: вони не вірять у дипломатичне вирішення проблеми. Готуються до «останнього бою».
Ми розуміємо, що місія Маріуполя у цій війні — стягнути на себе величезну кількість сил, щоби наші війська могли звільнити Київ, Чернігів, Суми, Харків. Ми не знаємо, чи не взяли б росіяни Київ, якби не Маріуполь, якби не «Азов», якби не морпіхи та всі, хто там знаходиться.
У нашу владу віримо, їй довіряємо. Ми дуже просимо продовжувати концентрувати всю увагу, всі зусилля, політично-дипломатичний тиск саме туди. Наші чоловіки та всі захисники Маріуполя зробили достатньо, щоби бути евакуйованими. Вони заслуговують на життя. Тому ми сподіваємось на швидке рішення, на коаліцію країн, які зможуть допомогти нашій владі.
Кількість поранених постійно змінюється: одні поранені вмирають, інші додаються через обстріли та бомбардування. Ми знаємо, що їх було приблизно 700, яка наразі кількість — невідомо. У першу чергу треба вивозити поранених, які можуть померти наступної доби. Але ми наполягаємо на евакуації абсолютно всіх. Сьогодні ми вивеземо поранених, а завтра їх стане ще 200, бо постійно відбуваються бомбордування.
Ситуація з пораненими — жахлива. Коли говоримо про поранення — це коли немає руки або ноги, перебиті внутрішні органи, величезні травми. Для «азовців» якийсь осколок у нозі чи поверхневі пошкодження — це навіть не поранення.
Антибіотики є в дуже обмеженій кількості для особливо тяжких операцій. Люди з ампутаціями зараз лежать без них, без знеболювальних, із важкими пораненнями, і просто терплять біль. Кінцівки ампутують навіть із маленькими ушкодженнями, без знеболювальних — просто ріжуть наживо. Їхні побратими це все спостерігають. Вони роблять ковток води раз на п’ять-шість годин.
Людина, яка втратила ногу чи руку заради захисту країни, заради того, щоби не пав Київ, — вона все ще сподівається, що Україна її врятує. На наш погляд — шанси дуже великі.
Ми мали зустріч із Папою Римським. Коли він побачив нас, піднявся та довго стояв. З його поглядів, жестів було зрозуміло, що він дуже емпатійний до нашої проблеми, давно у неї заглиблений, розуміє, про що йдеться мова.
Ми спитали, чи розглядав він можливість приїхати в Маріуполь для евакуації наших військових. Він сказав, що спілкувався з кардиналом, і той відповів, що це не проблема. Для нас це — новий подих, нова надія.
Це може зробити не лише Папа. Це мають бути всі, хто має вплив на путіна та світову політичну парадигму. Це мають бути всі люди, які об’єднаються та поставлять ультиматум: або путін їх відпустить, або взагалі не зможе розраховувати на мінімальні стосунки з цивілізованим світом.
Повна версія пресконференції:
