Пам’ять, прапори, фаєри та люди, рідні одне одному душею. Так розпочався автопробіг на честь загиблих розвідників. 22 жовтня 2024 року на Донеччині одночасно загинули семеро розвідників 113-ї бригади ТрО: «Купе», «Тренер», «Бівіс», «Варан», «Тихий», «Скороход» та «Іменинник». За кілька днів помер ще один захисник із позивним «Ботанік». За словами побратимів, його серце не витримало звістки про загибель товаришів.
Першу річницю провели у вузькому колі. Цьогоріч вирішили організувати публічне вшанування, щоби про військових дізналися більше людей.
Після хвилини мовчання колона рушила. На автівках майоріли прапори з портретами загиблих. Нас погодилися підвезти куми загиблого «Тренера» Жанна й Антон. Відчувалася туга, яку навіювали спогади.
Кінцевою точкою була Алея Слави 18-го міського кладовища Харкова, де поховані більшість хлопців. Коли ми заїжджали на кладовище, перед очима постали тисячі прапорів. За кожним із них — чиясь рідна душа. Близькі ділилися спогадами, капелан проводив поминальну молитву, а ми намагалися закарбувати пам’ять полеглих.
Дорогою назад разом із Жанною та Антоном ми розмовляли про Дениса «Тренера» та його побратимів.
«Я так розумію, на них полювали. Вони були хлопці справні, виконували завдання, на білгород ходили. Каже: “Я за кордон сьогодні, цукерок привезти?”», — згадує Антон.
Більше про те, як вшановували пам’ять загиблих розвідників, — у фоторепортажі Андрія Генова для медіа «Накипіло».
