У вас є глобальний план: наприклад, сьогодні — врятувати світ.
Проте коли виходите з дому, розумієте, що забули про це. Є відчуття, що щось важливе вилетіло з голови, але ви навіть уявлення не маєте, що саме.
Або ж спілкуєтеся в компанії, і вас осяює геніальна ідея. Та варто лише дочекатися, коли попередній спікер закінчить промову, — і ви вже її забули. А згодом сварите себе: ну чому я нічого не можу запам’ятати?
Хороша новина: це нормально. Так закладено еволюцією, щоби людина могла швидко адаптуватися до змін. Майже кожен із цим стикається. Чому це відбувається? Бо свідомість вирішує, що це вже не важливо.
Запам’ятовування залежить від концентрації та важливості завдання.
Пам’ять, у свою чергу, залежна від подій. Тому мозок зберігає інформацію стільки часу, скільки вважає за потрібне. Коли свідомість вважає, що якась інформація застаріла, вона її видаляє, щоби висвободити місце для нової.
Кілька років тому виник термін «двірного отвору»
Психолог Том Стаффорд вказує: наша увага рухається вгору та вниз згідно ієрархії дій. Це зумовлює складну поведінку: узгоджувати плани за лічені хвилини, у кількох місцях або такі, що вимагають багато дій. Ефект «двірного отвору» виникає, коли наша увага переміщується між рівнями. Він зображує залежність спогадів від середовища, в якому ми знаходимося. Мозок переформатовує нашу мету в ієрархію дій. Але навіть простий акт проходження через двері може призвести до того, що ми втрачаємо первинний план і не можемо згадати, що саме планували. Наша увага перемикається на те, що потрібно робити далі. Вона підсвідомо відмічає цей пункт як зроблений, хоча він був лише в голові.
В якийсь момент один план замінює інший, і ми забуваємо, що хотіли сказати або зробити. Тож не треба себе сварити, коли ви забули про щось, поки йшли з однієї кімнати в іншу. Ваш мозок обробляє великий масив інформації, а зараз він постійно перевантажений новинами та емоціями. 
Якщо ж ви постійно забуваєте про важливе, не можете сконцентруватися — це, звісно, заважає нормально жити та працювати. Варто приділити увагу своєму психічному, фізичному й фізіологічному стану та звернутися за порадою до спеціаліста.
