У залі лунає голос диктора: «На сцену вибігають дівчата», і за мить перед глядачами з’являються дві усміхнені акторки. Так починається одна зі сцен вистави «Уфті-Туфті» в Харківському театрі для дітей та юнацтва.
Дія на сцені супроводжується тифлокоментарем — голосовими підказками для людей з порушеннями зору. Диктор врізається між діалогами героїв та пояснює, що відбувається на сцені. Коментарі озвучує актор театру Анатолій Подорожко. Його голос можна почути в харківському метро, коли оголошуються станції.
«Я читаю ніби ремарки до п’єси, — пояснює Анатолій Подорожко. — Глядачі з вадами зору чують, що відбувається, але не зовсім розуміють, які мізансцени в акторів, куди вони пішли, чим зараз займаються. Моя місія — допомогти їм, щоби вони орієнтувалися в ході вистави. Є описи, щоби діти собі уявляли, як одягнений той чи інший персонаж, але не в подробицях, тому що я не маю відволікати від основного дійства, яке відбувається на сцені. Головне — вистава».
Спектакль розрахований на дітей від чотирьох до дев’яти років. Він створений за мотивами казок англійської письменниці Беатрікс Поттер та розповідає про дівчинку Люсі, яка постійно губила речі: шкарпетки, хустку, фартушок.
«Намагаючись їх знайти, героїня потрапляє в казку до хазяйновитої їжачихи Уфті-Туфті, — переказує елементи сюжету режисер Олександр Ковшун. — Узагалі вистава про дитинство. Воно має бути щасливим, веселим, радісним».
Кілька років тому ця вистава вже виконувалася на сцені театру. Нині в ній грає оновлений акторський склад, текст переклали українською та додали тифлокоментар. Створення інклюзивних вистав — один з напрямків розвитку театру, каже директорка Тетяна Цвілая.
«Це не перший крок, який ми робимо в напрямку інклюзії, бо наша зала адаптована для людей в інвалідних візках. Крім того, ми грали саме цю виставу в рамках фестивалю «Взаємодія» у 2018 році у перекладі жестовою мовою», — розповідає очільниця театру.
Зазвичай ремарки тифлокоментатора глядачі чують через спецпристрої для синхронного перекладу (щоби це не заважало іншим відвідувачам). На прем’єрі ж диктора було чутно усій залі. Тож усі охочі могли одягнути на очі пов’язки та спробувати «побачити» виставу на слух.
Частина глядачів відвідала виставу безкоштовно. Серед них — вихованці Харківської спеціальної школи імені В. Г. Короленка, підопічні Асоціації багатодітних сімей «АММА» та представники інших благодійних організацій, які звернулися з відповідним листом до театру.
«Попередні вистави, які я дивилася, були без озвучування. Якщо ми туди ходили, наприклад, із вчителями, вони сідали поряд та коментували усе, що відбувається на сцені. А тут воно озвучувалося, і ми могли уявити картинку, що відбувається», — ділиться враженнями Аріна, 11-річна учениця школи імені Короленка.
Інший вихованець закладу Кирило також залишився задоволений виставою.
«Хотілося, щоби більше було (коментарів — ред.)», — зауважив хлопець.
Це перший досвід театру в створенні вистави з тифлокоментарем. Надалі колектив планує провести моніторинг та, за потреби, удосконалити репліки диктора.
«Із таким форматом ми ще не зустрічалися. Під час вистави ми слухали та вже проконсультувалися з нашими спеціалістами, що маємо дописати деякі речі. Це наш обов’язок, щоб усім було зрозуміло й цікаво приходити в театр», — зазначив режисер.
«Уфті-Туфті» залишиться у постійному репертуарі театру. Понад те, у цьому році заклад планує збільшити кількість інклюзивних вистав.
