Пандемія коронавірусу й тривала ізоляція змінили освітній процес. І це змусило переглянути підхід до навчання.
Хоча елементи дистанційного навчання деякі викладачі використовували й до карантину, однак Україна не була готовою до масового переходу в онлайн-формат. І більшість педагогів не мали попередньої підготовки для цього. Технічно й психологічно це стало іспитом не тільки для вчительської спільноти, а й для дітей та їхніх батьків.
Шляхи виходу з ситуації пропонував як уряд (наприклад, запровадження онлайн-школи), так і освітяни та громадський сектор. Зокрема, у середині квітня відбувся онлайн Антикризовий EdCamp Ukraine. П’ятиденна (не)конференція зібрала понад 10 тисяч учасників/ць, стала наймасовішою освітньою онлайн-подією країни, за що й потрапила в реєстр рекордів України.
Досвід онлайн-проєкту
Міжнародна ініціатива EdCamp з’явилася в Україні п’ять років тому й наразі об’єднує понад 30 тисяч вчителів/-ок, адміністраторів/-ок, батьків та дітей. В основній команді десятеро людей, однак допомагають розвивати ініціативу в регіонах понад 200 учасників. Зазвичай заходи проходять офлайн, однак цього року, зважаючи на пандемію, організатори вирішили не відкладати захід і дати можливість освітянам прокачати знання й обмінятися досвідом дистанційно. Організувати подію вдалося менш як за три тижні.
«Ми розуміли, що зараз освітяни найбільше потребують допомоги. Вони вперше зіткнулися з масовою дистанційною освітою, також бракувало емоційної підтримки. Ми не знали, як вони відреагують на таку пропозицію, чи подадуть заявки на участь та чи будуть готові знаходитися біля моніторів протягом п’яти днів. Однак наші побоювання не справдилися. Окрім вебінарних майданчиків у нас працювало одночасно кілька кімнат, де проходили сесії. Також працював мобільний застосунок, який дозволяв оцінювати сесії, бути на зв`язку один з одним, постійно комунікувати в інтерактивному режимі. Ми навіть створили слоган саме під цей захід із жестом з долонями: “Тримай п’ять, онлайн-освіто”. Фізичний контакт зараз не вітається, але дуже важливо підкреслювати соціальну взаємодію», — розповів голова ради громадської організації EdCamp Ukraine Олександр Елькін.
Одні вчителі/-ки були більш готові до змін, іншим довелося опановувати програми та ґаджети майже з нуля.
«Були освітяни, які до цього не мали навіть електронної пошти та створювали її спеціально для реєстрації. Вони працювали із застосунками, грали в онлайн-квест, постійно зверталися за порадами. Ми були з ними на зв’язку 24/7. Що найголовніше — вони позбулися страхів», — зазначив Елькін.
Виклики vs можливості
Карантин виявив проблеми сучасного навчання. Найголовніший виклик, на думку Олександра Елькіна, криється на ментальному рівні та пов’язаний з хибним уявленням, що освіта — справа лише вчителів. Аби зробити навчання ефективним, потрібно навчитися взаємодіяти не тільки в системі учитель — учні, а й комунікувати вчителям між собою, адміністрації шкіл з колегами та батьківством.
«Дуже часто батьки ставляться до школи як до камери схову, куди можна здати дитину та після 12 років забрати підготовленою. Карантин показав, що без підтримки батьків та їхньої співпраці із вчительством не можна побудувати дистанційний процес. Особливо^ якщо говорити про дітей молодшої та середньої школи. Я знаю багато прикладів, коли батьки долучалися до процесу. Наприклад, наша бухгалтерка допомагала вчительці своєї доньки опанувати Zoom. Думаю, що карантин заставив нас об’єднатися в першу чергу навколо дітей», — описує ситуацію керівник організації.
Разом з тим під час карантину вдалося зробити перші кроки до педагогіки партнерства — взаємодії батьків, вчителів/-ок та дітей для отримання якісного результату навчання.
«Мова не йде про те, що батьки повинні перекласти на себе зобов`язання вчителів. Насправді 50% успіхів дітей залежать не від школи, а від середовища в родині: чи є в ній любов, піклування і взаємопідтримка. Наприклад, батьки можуть учням розповісти про свою професію. Наша готовність ділитися з дітьми тим, у чому ми розбираємося, може бути дуже корисною», — запевняє Олександр Елькін.
Ще один виклик — гнучкість перемикання між дистанційною освітою та навчанням у класах, забезпечення рівного доступу до матеріалів для кожної школи. Не всі родини мають достатню кількість пристроїв для роботи онлайн та якісний інтернет. Крім того, не всі вчителя виявилися спроможними організувати інтерактивну дистанційну освіту. Одні освітяни лише надсилали завдання у вайбері, інші — працювали за принципом перевернутого класу: дивилися матеріали самостійна, а під час онлайн-уроків з вчителем обговорювали прочитане/побачене.
Онлайн-школа попри критику деяких освітян допомогла напрацювати перший базис для дистанційного навчання, впевнений Елькін. Однак для подальшого впровадження ефективного онлайн-навчання потрібна підтримка з боку держави.
«Медики кажуть: ситуація з пандемією може повторюватися. Тому ми маємо бути гнучкими та готовими до переходу. Потрібна національна онлайн-платформа, доступна для кожної української школи. Щоб цей інструмент дозволяв проводити уроки онлайн, вести оцінювання в електронному щоденнику, зберігати якісний контент, напрацьований у рамках віртуальної школи. Якщо не змінювати вчительство, не інвестувати в людей, то будь-які інновації не матимуть результату. Крім того, місцева влада, яка опікується життям комунальних закладів освіти, має інвестувати в технічне забезпечення шкіл та освітян», — вважає голова ГО.
У суспільстві виникли дискусії щодо оцінювання дистанційного навчання, особливо в умовах стресу та нерівного доступу до занять. Наприклад, у США багато шкіл обрали замість оцінок метод зараховування/не зараховування. Так, на думку американської журналістки та освітянки Естер Войчицьки, треба прибрати тиск оцінювання в поточному процесі та зосередитися на тому, щоб діти більше взаємодіяли з дорослими, вчилися самостійно працювати.
Вимушений перехід до онлайн-інструментів відкрив також нові можливості для підвищення кваліфікації вчителів. Якщо раніше, щоб прокачати навички, освітянам потрібно було відвідували Інститути післядипломної педагогічної освіти, зараз вони можуть набувати знання онлайн та отримувати підтверджувальні сертифікати. Наприклад, цього року такий документ вчителі могли отримати після проходження онлайн-EdCamp і використати це як крок у підвищенні кваліфікації.
«Освіта на карантині — це можливість для всіх нас дізнатися щось нове і стати краще. Вперше в історії вітчизняної освіти педагоги отримали право обирати й формувати власну траєкторію професійного розвитку. Вчителі можуть користуватися послугами підвищення кваліфікації в державних закладах, громадському секторі, на кшталт онлайн-EdCamp, та бізнесі. Це сприяє живому обміну між людьми. Звичайно, держава має рамки щодо критеріїв та обсягів часу на підвищення кваліфікації», — поділився думками очільник ініціативи.
Зміни не зупинити
Освітян впевнені: елементи дистанційного навчання стануть невіддільною частиною освіти після карантину. Разом з тим посилиться цінність безпосереднього контакту та спілкування віч-на-віч.
«Ми точно не знаємо, як саме вплине довготривалий вимушений карантин на навчання та досягнення наших учнів. У нас багато «але»: є проблеми технічні, проблеми підготовки та змісту. З іншого боку, однозначно світ зміниться. Я чую від багатьох українських учнів, що онлайн-освіта їм дуже подобається, бо вони можуть доторкнутися до найкращих уроків, швидко побачити матеріали і швидко обмінюватися думками. Коли ми об’єднаємо два світи – віртуальний та реальний, – точно отримаємо щось значно краще. Однак ми маємо пам’ятати: будь-які переходи можуть бути тільки після отримання об’єктивних даних, як дистанційна форма впливає на результати», — зазначила під час однієї з сесій на освітній (не)конференції представниця Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко.
«Кожен вчитель, який зараз змушений долучитися до електронних ресурсів, розуміє, що, наприклад, тестування онлайн можна організувати, і це спрощує роботу з учнями та швидкість обробки результатів. Але шкільне середовище, середовище соціалізації, набуття досвіду, взаємодії, підтримки, розв’язання проблем (ті ж булінгові прояви) все одно потребує прибування учня середньої та початкової ланки в межах закладу освіти», — доповнив колегу представник Українського центру оцінювання якості освіти Василь Терещенко.
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки
