На (не)конференцію для шкільних педагогів EdCamp Ukraine завітав Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба. Ми поговорили про те, чи є у цієї професії шанс стати престижною в нашій країні та подумали над рецептом створення сучасної школи.
Реформуючи освіту, запитайте про неї дітей
“Мене як захисника дітей найбільше в цій реформі цікавить, щоб діти не постраждали від реформи. Мені цікаво, як ця реформа вплине на стан дитини в системі освіти, як вона вплине на ті виклики і проблеми, які зараз є в дитинстві. Сьогодні багато дітей свідчать про те, що вони страждають від булінгу, що їх не помічають”.
Проводячи будь-які зміни, потрібно запитати у дітей, чи вони їм потрібні, щоб вони від них хотіли отримати та наскільки їх ці зміни задовольняють.
Освіта, дружня до дитини
“Вони (діти – ред.) такі дають поради, на які дорослі навіть не здатні та не могли додуматися. Я думаю, що нам треба більше прислухатися до думки дітей. Те, як вони все сприймають, і те, які підходи вони формують, – саме це може нам допомогти сформувати ту систему освіти, яка буде дійсно дружньою до дитини, яка буде давати дитині навички, з якими вона зможе бути успішною не лише в якомусь бізнесі, але й в особистому житті”.
Рецепт Нової української школи
“Нам дуже важливо сформувати стосунки “вчитель-дитина”, “вчитель-батьки”, і налагодити, через школу у тому числі, ці стосунки. Про це вчителі неохоче говорять. Хтось нарікає на низьку заробітну плату, хтось каже, що це не їхні обов’язки – формувати ці стосунки. Але без цього, на мою думку, неможлива реформа освіти”.
Насправді рецепт створення нової школи нескладний: перевчити і навчити педагогічний персонал, і вкладати гроші в систему освіти. Я не погоджуюся з тим, що все можна зробити безкоштовно. Якщо ти хочеш якісну освіту, ти маєш вкладати гроші. Якщо б я мав змогу на національному рівні формувати цю систему та приймати рішення, я б подумав про те, щоб в рази збільшити бюджет і зробити систему освіти найпровіднішою реформою.
“Звісно, ми можемо нарікати, що у нас бюджет не гумовий, але це питання пріоритетів. Якщо діти – це пріоритет державної політики, давайте вкладати в дітей. Якщо треба збудувати десять тисяч шкіл, давайте їх збудуємо. Якщо на це потрібно десять років, давайте кожний рік будувати тисячу самих сучасних шкіл і в цей час готувати педагогічний персонал. Це буде нова якість освіти, де дитина охоче йде до школи, не боїться свого вчителя, і до неї ставляться з повагою”.
Учительство в Україні як подвиг
“Я можу тільки низько вклонитися тим людям, які обрали для себе за покликанням серця цю професію. Тому що віддавати себе навчанню дітей і отримувати ту зарплату, яка сьогодні є, це подвиг. Однозначно. Із цим також пов’язана престижність професії. У радянські часи до вчителя ставилися з повагою. На жаль, ми стикнулися з тим, що ситуація змінилася, і молодь неохоче йде вчителювати”.
Якщо ми хочемо, щоб поряд із нашими дітьми були дорослі люди, які вкладають частину свого життя в виховання, у навчання наших дітей, щоб вони були успішними, нам треба за це платити.
“Нещодавно був у Великобританії. Заходиш в клас, де навчають маленьких дітей – там в основному хлопці до 30 років. Чому? Тому що відповідна заробітна плата. Я не можу сказати, що вона дуже висока в порівнянні з іншими професіями, але пристойна. Дуже гарна мотивація, умови праці, тому молоді люди йдуть і реалізують себе. Зараз багато молоді, яка готова була б реалізовувати себе і в соціальній сфері, і як педагоги. Потрібно дати їм цю можливість. Ця професія має стати престижною”.
Молоді вчителі скаржаться на те, що до них часто ставляться з неповагою. От я молода людина, приходжу до школи: мене зневажають старші вчителі, батьки, діти… І я маю за пять-шість тисяч гривень це все терпіти? Навіщо? Я піду займатися якимось бізнесом, чи влаштують десь секретарем, або буду охоронцем. Це виклик сьогодні для нас. Що ми у відповідь дамо на цей виклик? А відповідь одна – дайте можливість молоді.
