Україна в Мексиці: якими є наші точки дотику

«Ми зрозуміли, що про Україну в Мексиці ніхто не знає нічого, а те, що знають, вони отримують не від українців», — говорить співзасновниця ГО «УКРАНІЯ ПРЕЗЕНТЕ» (Ukrania Presente) та Українського дому в Мексиці, фасилітаторка міжнародного бізнесу й міжкультурна медіаторка Леся Колтикова. Власне, саме з цього усвідомлення виникла ідея створити ці дві організації. 

Український дім в Мексиці, який Леся Колтикова заснувала разом із чотирма іншими організаторками, одна з яких мексиканка, розповідає про Україну з усіх її боків і, так би мовити, на усі мексиканські боки: від музики до космосу. 

Взаємодія: Україна — Мексика, Мексика — Україна

Ми маємо дещо хибне уявлення про мексиканців — зокрема, що вони проросійськи налаштовані. Дійсно, Мексика роками підпадала під інтенсивну російську пропаганду. Але це неправда, що мексиканці думають про Україну тільки так, як висвітлює Russia Today на екранах і рекламних білбордах в Мехіко. Проблема якраз полягає у тому, що росія не упускає можливості заповнити їх собою і власними наративами.

Український дім в Мексиці та Ucrania Presente не дають росіянам заповнити клітинки української історії, культури й науки в Мексиці. Це мають зробити самі українці. І недарма: виявилося, що ми маємо немало точок дотику. 

Мексиканцям припали до душі українські хорові й нехорові пісні, кухня, звичаї, проведення свят. А мексиканським бабусям вельми зайшло вишивати за українськими традиціями — вони виявилися доволі схожими з мексиканськими за мотивами, символами й кольорами. Звідти з’явився перший інтерес: що значать для них ті пісні, яких вони співають? Чому вони поводяться саме так? Яка їхня історія? Цей інтерес для нас новий, проте щирий. 

Важливим ще є те, що людям в Латинській Америці цікаво не лише послухати про нас, а й розповісти про себе: цей культурний місток працює на дві сторони. Поділитися з нами мексиканці можуть не тільки культурою: ми, харківці, можемо повчитися в них налагодженню міського транспорту. Мехіко, який населяє 25 мільйонів людей, має блискучу логістику. Ми ж маємо блискучих фахівців. Напевно, спеціалістами і можемо поділитися з Мексикою — наш досвід роботи дуже цінний.

Більше про Український дім в Мексиці та про Ucrania Presente

Український дім в Мексиці був заснований після початку повномасштабного вторгнення, у 2023 році. Ucrania Presente з’явилася пізніше, це перекладається з іспанської як «Україна тут». Український дім в Мексиці позиціонує себе як міжкультурний, міжгуманітарний хаб нашої країни в Мексиці. Це місце, куди можна прийти з якоюсь ідеєю, з міграційними питаннями та просто з мексиканським другом.

Ucrania Presente є продовженням Українського дому в Мексиці, проте вже на міжнародному рівні. Вона може реалізовуватися в нових напрямках і поза межами Мексики: перекладати українські книжки, створювати іспаномовні відео, документальні проєкти, гуманітарні ініціативи. Відмінність між організаціями в тому, що Ucrania Presente цілеспрямовано створювалася, щоби виходити на інституційний рівень.

Але зробити це не так просто: адже між Україною і Мексикою — цілий океан, у буквальному сенсі. Ми жили і зростали в різних історичних контекстах. Тому комунікувати з мексиканськими потенційними партнерами як з європейськими, ймовірно, не вийде. Утім, Європа з Мексикою схожі за тягучими бюрократичними процесами, хоч це і не має дискримінаційного підґрунтя по відношенню до іноземців. 

У таких випадках без горизонтальних зв’язків не обійтися. Принаймні, на початкових етапах, коли потрібно домовитися з людиною за океаном про швидкий збір на автівки для військових чи про освітній проєкт, аби показати його на іншому континенті. Тут горизонтальні неформальні зв’язки — це інструмент, який ми маємо постійно удосконалювати та активно використовувати.

Про що ми розповідаємо світові недостатньо добре

Абсолютно про все. Ми в кожній галузі можемо поділитися напрацюваннями. Аби це відклалося в головах іноземців, варто демонструвати наші досягнення на конкретних людях і подіях. Тобто, ці історії мають бути максимально персоналізованими. 

У Мексиці є блогерка, яка спеціалізується на авіації та багато говорить про історію української авіації. Вона розповідає про традиції авіабудування в Україні, про конструкції літаків і гелікоптерів. І люди, дізнавшись про це, задаються питанням: чому вони не чули про український досвід раніше. 

Утім, маємо пам’ятати, що ми з мексиканцями — різні. Мексика — це країна високого контексту: те, як ти говориш про речі, так само важливо, що ти говориш. Тому варто зважено підходити до розповідей про українську історію та культуру, не робити наш гнів і біль центральними фігурами. Бо ж ми складаємося не лише з болю: Україна прекрасна, глибока й багатошарова. Не треба зводити її потенціал до представництва частини фольклору чи автентичної спадщини. Це непідходяща модель комунікації.

Ми настільки багато зробили для світу, настільки багато можемо ще запропонувати, що наше головне завдання наразі полягає в тому, аби навчитися гідно представляти себе іншим країнам, розкривати українську оптику під новими кутами.

Як зрозуміти, що у нас вийшло?

Ми зрозуміємо це, коли для іноземців Україна перестане бути просто точкою на карті чи стрічкою в новинах. Коли іноземці, зокрема мексиканці, матимуть особистісний, індивідуальний зв’язок з Україною. Коли впізнаватимуть її традиції, як, наприклад, французькі культурні. Ми маємо той самий потенціал, що і, до прикладу, французька культура. Ми випромінюємо любов, а не насильство — і можемо цією любов’ю поділитися.