Як суспільствам долати проблеми? Яким повинен бути вчитель майбутнього та яким знанням він повинен навчати дітей? Що потрібно народу, аби зростити єдність? Як людство має ставитися до пандемії та який урок винести з цих важких часів?
На ці та інші питання в межах прямого ефіру з Україною відповів лавреат Нобелівської премії Далай-лама ХІV. Організаторами онлайн-діалогу виступили освітяни EdCamp Ukraine.
Далі — пряма мова гуманіста.
Про єдність
«Це майже перша нагода, коли я спілкуюся з українськими друзями. Проте я завжди вважаю, що з кожною людиною на планеті ми однакові: розумово, емоційно. Так, у людей можуть бути різні досвіди в минулому, різні мови, звички. Але це все — поверхневі відмінності. Деякі вчені кажуть, що за своєю природою люди мають схильність до співпереживання, тому що ми — соціальні тварини. Виживання кожного з нас чи його щастя залежить від усього суспільства. Оскільки це наша природа, люди від народження вже мають усередині відчуття альтруїзму, турботи про інших».
«В історії людства було багато страждань, смертей та війн. Коли ми повністю забуваємо про відчуття єдності й дивимося на якісь відмінності, в нас розвивається сильне відчуття, що є «ми» і є «вони». У дитинстві немає такої ідеї. Так, діти вовтузяться (я колись бився зі старшим братом, і тоді я нігтями дряпався), але вони граються разом. А коли починаємо отримувати освіту, тоді поступово з’являється відчуття «ми — вони»: на національному рівні, за релігійною ознакою тощо. І потім воно посилюється, а це — основа конфлікту».
«Я завжди наводжу приклад Європейського Союзу. Раніше Франція та Німеччина були затятими ворогами: Перша світова війна, Друга. Потім з’явилися нові обставини, й великі лідери, Конрад Аденауер у Німеччині та Шарль де Голль у Франції, усвідомили, що попри відмінності в мові й національності, боротьба вже застаріла. Країни змушені жити разом та допомагати одна одній. Відповідно, вони створили Європейський Союз. Я справді захоплююся цим. Після створення ЄС насильства немає, принаймні серед держав-членів. Щось таке необхідно створювати в ще більшому масштабі, щоб охоплювало й Східну Європу».
Моє головне зобов’язання, моя обітниця як людини — сприяти відчуттю єдності семи мільярдів людей. Це дуже важливо.
Про мету релігій
«Різні релігійні традиції — це корисно для людей. Якщо релігія створює лише проблеми, в неї немає цінностей, тоді, звісно, необхідно її відкинути. Однак, якщо подумати, справжнє послання релігії — любляча доброта, а також прощення, терплячість, самодисципліна. Щоби посилити цю цінність, використовують різні концепції та філософію. Теїстичні релігії кажуть, що є Господь, не теїстичні (як джайнізм або буддизм) — що немає концепції Творця, а є самотворення. Але усі вони несуть послання любові та співпереживання.
«Індія — гарний приклад, як усі світові релігії можуть співіснувати на основі взаємоповаги, та навіть навчатися одна в одної. Тому релігійна гармонія справді можлива, і я повністю відданий її сприянню. Я ніколи не чув тут про конфлікт шиїтів та сунітів. А от у Сирії чи в Афганістані — навпаки».
Про давнє знання
«Від давніх часів найкращим освітнім закладом в Індії був університет Наланда. Ми зберегли давньоіндійське знання про психологію, логіку. Ми навіть до слів Будди ставимося так, що нам необхідно дослідити логічно, а чому він сказав так. Якщо знаходимо якусь суперечність, то маємо навіть право відкинути слова самого Будди, бо в традиції університету Наланди дуже багато уваги приділялося раціональному осмисленню, а не суто сліпій вірі».
Про емоційну гігієну
«Фізична гігієна важлива, проте не менш важлива й розумова. Перша потрібна для фізичного здоров’я, але без емоційної гігієни у розумі стає забагато збудженості й гніву. Тому зараз чимала кількість учених шукають методи, як зменшувати кількість тривоги, гніву та страху, як розвивати мир та спокій. Коли ми дбаємо про наш розум, то дбаємо й про мозок».
«Ми усі однакові: хочемо щасливого життя. А щасливе життя означає спокій розуму».
Про глибинну реальність
«Сучасна освіта йде із Заходу. Видатний індійський вчений Радж Раманна якось сказав: “Квантова фізика — щось нове для Заходу, але тут, в Індії, ця концепція розвивалася вже понад дві тисячі років”. Відповідно, ми завжди розрізняли відмінність між тим, що нам здається, і справжньою реальністю. Більшість деструктивних емоцій базуються переважно на тому, що нам здається, і не існують у глибинній реальності. Це каже психологія».
«Ми залежимо від решти суспільства, тому найкраще, як можна принести в нього гармонію, — це посміхатися».
«Тоталітарні системи не підходять взагалі людській природі як соціальній тварині — вони не підходять індивідуальній свободі, а це дуже важливо. Якщо наше життя ґрунтується на чомусь штучному, в глибині ми ніколи не будемо щасливі, нам необхідно йти до справжньої людської природи, бути відкритими. Радянський Союз розпався. Китай ще залишається тоталітарною системою, але й він врешті-решт зміниться».
Про те, як зростити єдність між українцями
«Я тибетець, але більшу частину життя провів у Індії. Якщо я буду забагато уваги приділяти походженню, психологічно буду знаходити відмінності. Оскільки я сильно відчуваю єдність із сімома мільярдами людей, куди б я не поїхав, я завжди відчуваю, що ми однакові. Так само із вами, українцями. У першу чергу ви — люди. По-друге, європейці. У вашому суспільстві є спільна мова, культура. Тепер необхідно, щоби ви реалізували цю свободу».
Про досвід пандемії
«Дуже шкода, що прийшла ця хвороба. Однак, якщо згадати історію, у людських суспільствах різні хвороби з’являлися й зникали. Зараз увесь світ охоплений глобальними зв’язками. Схід залежить від Заходу, Південь — від Півночі, та навпаки. Коли з’являється така хвороба, вона стрімко поширюється світом. Якщо лише хвилюватися та втрачати надію, це не принесе користі. Уже сталося, як сталося. Зараз учені, лікарі займаються активною дослідницькою роботою, і нам необхідно зберігати відвагу, відданість, спрямування на ціль. І так ми зможемо всі проблеми подолати.
Однак ця самовідданість має бути реалістичною. Найкраще її шукати у своєму добросерді та поєднувати із мозком: дивитися, що можна подолати, а що — ні. Якщо нічого не можна зробити, тоді просто приймаємо це як частину реальності. Врешті-решт колись увесь світ може зникнути. Кажуть, глобальне потепління до такого рівня дійде, що багато місць у світі стануть пустелею, і тоді настане кінець людству. Але я не хвилююся. Мені 86 років, тому в мене не буде особливих проблем у наступні декілька десятиріч (посміхається)».
Я думаю, що в будь-якому випадку пандемія спонукає в цілому думати про більшу кількість людей. У нас з’являється відчуття спільності, і це добре. Я дуже вдячний усім вченим, лікарям, медсестрам і медбратам, які дбають про хворих.
Про освіту
«Дуже важливо, щоб учитель показував шлях у майбутнє для молоді. Сучасна освіта багато в чому заснована на матеріальних цінностях. Але цього недостатньо. Необхідно ще навчати знанням внутрішнього світу, приділяти більше уваги внутрішньому спокою. Тож слід включати елементи освіти про наш розум, психологію».
«Молоде покоління — це майбутнє світу. Необхідно розглядати його як найбільшу цінність. Мета освіти — створення мирного суспільства».
Про застосування малого зла для подолання великого
«Інколи навіть отрута в невеликій кількості може бути ліками. Наприклад, якщо є якийсь учень, дуже-дуже лінивий, тоді необхідно більш суворо з ним поговорити. Я от, наприклад, коли навчався, теж був доволі лінивий. Мій учитель завжди мені погрожував палицею. Для досягнення більшої цінності деяка жорсткість може бути корисна, але вона має ґрунтуватися на відчутті співпереживання та турботі, а не гніву чи ненависті».
Про відношення до смерті
«Широко дивитися на речі — дуже важливо. Люди живуть тисячі років, покоління змінюється за поколінням, і ми всі рано чи пізно мусимо піти. Це природа. Якщо ми занадто сфокусовані на собі, то важче сприйняти. А якщо цілісно дивимося на речі, простіше сприйняти, що все, що має початок, має мати й кінець. Що важливо водночас: життя має бути наповнене сенсом. Поки людина живе в суспільстві, вона може принаймні чимось сприяти загальному щастю. Не потрібно створювати проблеми для людського суспільства. І тоді, коли людина зробить останній подих, вона буде відчувати щастя».
«Коли хтось помирає, його друзям варто нагадувати про спокій розуму, співпереживання. Якщо вірянин із теїстичної релігії, він може думати про Бога, якщо це послідовник нетеїстичної релігії — тоді просто зосереджуватися на спокої розуму».
Про свою мрію та альтруїзм
«Я вважаю, кожна людина хоче мати щасливе життя, щоби нічого не турбувало. Я теж людина, і теж хочу щастя. А також — щоби воно було не тільки для мене. Одна з моїх найголовніших практик — альтруїзм. Там є такі рядки, що “допоки Всесвіт існуватиме, я буду служити людству. І в цьому житті до останнього подиху я буду намагатися робити хоч найменший внесок у досягнення спокою розуму”. Для цього необхідно мати терплячість. Найкращим учителем для розвитку терплячості буде ваш ворог. Якщо ви зможете викликати посмішку у ворога, це справді велике досягнення».
«У житті можуть з’являтися якісь проблеми. Головне — належно користуватися мозком, і поєднувати це з добросердям. І тоді будь-які проблеми можна долати чи принаймні зменшувати».
https://nakipelo.ua/uk/osvita-na-karantini-harkivskij-dosvid-2/
