Коли ви дізнаєтесь, що рідна людина кохає людину своєї статі або відчуває себе не у своєму тілі, можуть виникнути полярні почуття. Або стверджувальне прийняття або тотальне заперечення. Якщо прийняття ще можна ранжувати, із запереченням варто розбиратися.
Громадська організація «Сфера» випустила п’ять коротких інтерв’ю з героїнями, які переосмислили стосунки з ЛГБТ-рідними. Зйомки відбувалися у парках та кав’ярнях міста, кав’ярні. Так ми бачимо типових, здавалося б, жінок, повз яких ми щодня проходимо вулицями Харкова.
До глядачів також звертаються сестри Юля й Олена, які ніколи не обговорювали свій вибір через брак інформації, але природно прийняли орієнтацію одна одної, поговоривши про це. Мама Яші, дізнавшись про сексуальну орієнтацію свого сина, вирішила просто продовжувати любити свою дитину:
«Ви ж його коли народили, любили просто за те, що він є. Ви тоді не знали, ким він буде, який він буде», — каже жінка.
Мати Марії не розуміє, як можна не приймати частину себе. Сестра Аліни також вважає, що «всі ми родом із дитинства», тому довірливий діалог між рідними варто вибудовувати ще змалку.
Відеоролики розміщені на YouTube-каналі «Різні.Рівні».
«Музей прийняття» — це частина кампанії з підтримки рівності прав ЛГБТ-людей «Різні.Рівні». Команда «Сфери» зафільмувала п’ять історій прийняття героями своїх ЛГБТ-рідних у Харкові. Долучившись до проєкту, кожен так само може поділитися досвідом подолання психологічних бар’єрів та побудову здорових стосунків у родині. На сайті «Музею» можна знайти відповіді на поширені запитання та міфи про ЛГБТ
Проєкт реалізовано за участю громадських організацій по всій Україні: «Гендер Зед», «Інша», «КиївПрайд», «Ліга», «Сфера» та «Освітній центр з прав людини» у Львові.
