Харків-Харків, яким було твоє обличчя у 2025-му? Зараз підсумуємо, пригадаємо та потішимося. Попри обстріли, перебої зі світлом, важкі дні й трагічні звістки, митці та мисткині продовжували своє робити. Дякуємо їм за це. Та насамперед — уклін Силам оборони України за те, що ми можемо все це чути, бачити та відчувати в рідному Ха.
Зазначимо, що добірка — суб'єктивна, тож якщо ми не згадали ваших фаворитів, ви можете це зробити в коментарях.
Альбом «Поле каніфолі» гурту Курган & Agregat
«Я вже не вивозю всю цю байду», — як гасло року, чи то років. Щира подяка Слобожанським реп-філософам за таке містке та влучне формулювання стану цілої країни у 2025 році. Альбом «Поле каніфолі» містить не один хіт. Судячи з кількості прослуховувань на різних носіях, пісня «Оркестр абізян» стала найулюбленішою.
Припускаємо, що мільйонні прослуховування треку подарували саме харківці з ностальгічних почуттів і легкої нотки суму за мавпами у фраках, що зникли з коштовного фонтану в Саду Шевченка та більше не працюють на благо міста і всіх харків'ян. Зазначимо, що реліз вийшов у лютому, і він перший від початку повномасштабного вторгнення.
Книгарня-каварня «Книгоукриття»
Так-так, саме каварня. Маємо сподівання, вас це не дивує. До зміни правопису в радянський час, коли вилучили чимало слів, українці послуговувалися незвичним для на сьогоднішніх вокабуляром, і слово «кав'ярня» мала геть інше тлумачення. А всього 100 років тому заклад, де готували та подавали каву, називали каварня. Про це добре знає засновник вищезгаданого простору, кандидат філософських наук, культуролог і видавець Олександр Савчук. Саме він напровесні розчахнув двері каварні для всіх поціновувачів кави та літератури.
Тут є коворкінговий простір і виставкова зала. Завдяки рухомим столам книгарню можна перетворити на місце для публічних заходів, лекцій і семінарів, тож щомісяця на сторінках закладу з'являється афіша подій. Сам інтер'єр оздобили старовинними мапами Харкова й виробами в стилі українського модерну.
У «Книгоукритті» представлені всі книжки, які вийшли у «Видавництві Олександра Савчука» з 2011 року. Про що можна сказати напевно — на гастрокультурній мапі Харкова з'явилося ще одне місце, яке радиш приїжджим та знайомим.
«Благовіщенський Курінь»
Перше в Україні благодійне кафе польової козацької кухні відкрилося на Благовіщенському базарі. Тут пропонують посмакувати перепічкою: не київською, не сосискою в тісті, а справжньою первинною українською хлібиною, із начинками та без. Також тут можна посмакувати курчам гриль, компотом, буряковим квасом та різносолами.
«Благокурінь» відкрили засновник ресторану «Трипіччя» Микита Вірченко, благодійний фонд «Волонтерська» та харківський Літературний музей. Над дизайном інтер'єру працював архітектор-реставратор Віктор Дворніков. «Благовіщенський Курінь» розрахований на 24 стоячих місця. Як сказав Сергій Жадан: «Тут смачно, затишно і пізнавально. І, що важливо, увесь чистий прибуток кафе передає на благодійні ініціативи. Будете на Благбазі – не оминайте».
Літературний ярмарок
Під час «Книжкового Арсеналу» чи «Книжкової країни» часто можна спостерігати масове паломництво харківців до столиці та заздрісне покусування ліктів решти книголюбів, в яких не вийшло долучитися до наймасштабніших літературних подій в Україні. «Досить це терпіти!», — вочевидь, вирішив харківський письменник Сергій Жадан і почав збирати команду організаторів «Літярмарку» в Харкові.
29–31 серпня до міста з'їхалися українські видавництва, письменники, поети, митці. Сама ж назва фестивалю є однойменною з літературним журналом, який виходив тут у 1928–30 роках. У ньому публікувалися твори Майка Йогансена, Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Остапа Вишні.
20 подій — презентації, лекції, поетичні читання, понад 50 учасників програми зібрали понад 40 тисяч гривень на підтримку бібліотек. Усього участь взяли 16 видавництв і друкарня. Та найголовніше — кожне читання, зустріч із митцем чи мисткинею збирала повні зали глядачів. А портрет Йогансена отримав палкий поцілунок: вочевидь, від любительки літератури, яка побажала залишитися невідомою.
Формувалася культура пам'яті
Пам'ять – це дія. І Харків знає про це. Восени у сквері під прапором на Сергіївському майдані встановили десять меморіальних табличок у межах проєкту «Поміж нас». Ініціатива вшановує загиблих, зниклих безвісти та тих, на кого досі чекають. Таблички розмістили на спинках лавок, аби пам'ять була «поруч, а не під ногами». Проєкт реалізували за донати після тривалого погодження з міською владою.
Цьогоріч у різних районах міста почав лунати сигнал-сповіщення про хвилину мовчання о дев'ятій ранку. Цього неодноразово просили учасники й учасниці акцій «Вшануй» у Харкові. До цього вона теж була через систему оповіщення, але не в усіх районах. Зараз теж є перебої, не всюди сигнал чутно. Утім, ситуація геть не та, що була торік. Центр міста традиційно зупиняється, також «Вшануй» декілька разів на тиждень виходить о 9:00 на вулиці з гаслами «Зупинись», «Вшануй».
Раз на два тижні родини зниклих безвісти та військовополонених виходять на акції, щоби нагадати: «наші не вдома». Людей на акціях підтримують сигналом водії.
«Генерація Ніка»
Навесні в Харкові відзначили переможниць першої премії «Генерація Ніка». Її заснували на честь харківської художниці, поетки Ніки Кожушко та всіх талановитих українських дітей, убитих росією. Вероніка загинула від російського удару по Харкову 30 серпня 2024 року. Засновану на її честь щорічну премію присуджують українським літераторам і художникам віком від 16 до 21 року — «за творчий дух неспокою, сміливість, небайдужість і чесність у висловлюванні». Цьогоріч під час нагородження презентували збірку Вероніки «Час починати танго».
Лауреати отримують відзнаку, диплом і грошову премію 40 тисяч гривень. Прийом заявок на наступний рік наразі триває, податися можна до 15 січня. Церемонія нагородження проходитиме в Харкові 19 травня — у день народження Вероніки Кожушко. Днями стало відомо, що український ПЕН став партнером премії.
Харківський театр ляльок
У Харківському театрі ляльок цьогоріч вирішили «перевернути гру» і презентували музичний альбом. Пісні з вистави «Калинова сопілка» з'явилися в запису. Авторка текстів — поетка, художниця Діна Чмуж, виконавиці й співавтори музики — акторки Вікторія Міщенко та Лілія Осєйчук. Музичний продюсер і співавтор музики — Сергій Сорока (який, до речі, написав музику до альбому «Поле каніфолі»).
На одну з пісень зняли кліп. Відтак театр розбив не лише «четверту стіну», а й взагалі відмовився від обмежень жанру. Вистава «Калинова сопілка» нагороджена на фестивалі «Прем'єри сезону» в трьох номінаціях, тож при нагоді відвідайте. Митці брали участь у закордонних фестивалях у Німеччині, Франції, Фінляндії. Також у 2025 році були неодноразові гастролі до Києва, Луцька, Львова, Одеси, Чернівців, Рівного.
Театр «Нафта»
Театр, окрім якісних прем'єр, повернув до Харкова вже підзабутий формат театральних читок. Сталося це у співпраці з «Театром ветеранів», що вкотре нагадало: театр насамперед несе важливу соціальну, а не розважальну функцію.
«Нафта» працює з актуальними, суспільними й критичними темами у виставах. Цього року тут представили танцювальну виставу з використанням жестової мови, зробили постановку про екоцид в Україні, втілили освітні дослідницькі лабораторії для молодих акторів, звуко- та світлорежисерів, після яких учасники розпочали самостійні мистецькі проєкти. «Нафта» мала досвід участі у найбільшому театральному фестивалі світу Edinburgh Festival Fringe.
«Тимчасова переправа» від Наталки Маринчак
Збірка як один великий експеримент, де незмінним є талант авторки. Незвичний розмір книги, «геометричне» художнє оформлення від Діни Чмуж, а також тексти, що доступні в аудіоформаті завдяки співпраці поетки із саунддизайнером Романом Коробенком і саундпродюсером Алеком Юхном. Це найніжніші тексти з книжки поезій «Тимчасова переправа», оздоблені харківськими звуками, вдихами та видихами.
Зазвучало ім'я Квітки
Хочеться цитувати відомий мем: «Наконєц-то я дождався» та привітати містян: ми доросли до Квітки. Про нього говорять, його Гончарівку досліджують, вистави осучаснюють — і хочеться вірити, що далі буде.
У вересні силами Літмузею провели «Квітка-день», присвячений письменнику, драматургу Григорію Квітці-Основ'яненку. Згодом на станції метро «Історичний музей» з'явилася виставка, що знайомить із автором ближче. У театрі Квітки поставили його «Сватання на Гончарівці». Хочеться сказати всім: дякуємо, ви молодці, не зупиняйтеся, будь ласка.
«Куба & Аляска»
Документальний фільм режисера Єгора Трояновського розповідає історію українських військовослужбовиць із позивними «Куба» та «Аляска». «Куба» — харків'янка, тож нахабно припишемо цю прем'єру до досягнень міста. Це історія про те, як війна змінює, але не знищує. Світова прем'єра відбулася на одному з найбільших кінофестивалів Європи, Sheffield Doc Fest у Великій Британії. У Харкові прем'єра була дуже теплою. «Аляска» не змогла долучитися, але були інші герої стрічки та песик Кавунчик.
«ХалабудаФест»
Фестиваль безпеки, творчості та спілкування для дітей військових і цивільних. Місце, де сотні дітей змогли відчути спільність, спробувати себе в різних активностях і майстеркласах, відпочити та щиро поговорити про дійсно важливі речі. Фестиваль є продовженням ініціативи Культурних сил, яка стартувала в Києві в листопаді. А в День святого Миколая подія відбулася одразу в трьох містах України: Львові, Одесі й Харкові.
Some People
«Розвивають середовище, привозять сюди людей з інших країн, аби показувати, що тут не тільки руїни, а й двіжуха несеться. Ну і роблять можливе та неможливе, аби двіжуха таки неслася», — говорять про центр нової культури Some People наші, дуже серйозно поінформовані, джерела.
Харківська культурна платформа відкрилася на базі колишнього заводу і стала мультижанровим простором для електронної музики, театру, мистецтва, кіно та коворкінгу. Цьогоріч тут організували виступи культових українських представників електронної музики, запросили музикантів з Німеччини, Португалії, Японії, Британії тощо. Уже з 1 січня простір планують розширити, тож варто стежити за анонсами.
