В Україні діє екологічний податок. Його сплачують підприємства, які своєю роботою шкодять навколишньому середовищу. Гроші повинні витрачатися на відновлення природи. Але насправді це не зовсім так.
Сума платежів залежить від способу та об’єкта забруднення — повітря, води або ґрунту, або ж вона стягується за зберігання відходів. За січень-лютий 2020-го до бюджету надійшли 964 мільйони гривень екологічного податку. Це на 160 мільйонів більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Частина грошей надходить до спеціального фонду місцевих бюджетів, частина — до державного. Згідно з Бюджетним кодексом України, розподіл відбувається за схемою 45% на 55%, де остання частина йде громадам. Лише податок на освіту або тимчасове зберігання радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) повністю йде в держскарбницю. З цих грошей державні та місцеві адміністрації можуть фінансувати проекти щодо захисту навколишнього середовища, заходи для відновлення екології та раціонального використання природних ресурсів.
За результатами моніторингу SaveEcoBot, з січня до березня поточного року в Харківській області промислові підприємства заплатили 16 996 370 гривень екоподатку.
Лідером серед платників є Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» із сумою податку 4 483 130 гривень за три місяці. Завод виробляє мінеральні добрива, добавки до цементу, кислоти, двоокис титану, пігменти та інші види хімічної продукції. Найменше заплатило приватне акціонерне товариство «Вовчанський олійноекстракційний завод» — 146 760 гривень. Основний продукт компанії — нерафінована соняшникова олія.
Громадські активісти організації «Добра Воля» з’ясували, що за останні три роки з 18 мільйонів 814 тисяч 998 гривень екоподатків велика частина пішла на підтримку шести комунальних підприємств (18 134 461 гривень). Решта витрачено на проект бюджету участі — станцію моніторингу повітря EcoMonitoringStation (171 600 гривень).
Коли справа доходить до фінансування, екологічні проекти виявляються не надто популярними. Допомогти могло б створення окремого Фонду охорони навколишнього середовища за прикладом Дорожнього фонду, пенсійного або соціального страхування. Експерти організації «Екологія — Право — Людина» пропонують повністю перераховувати туди податок, а розподіляти його через обласні підрозділи.
Наразі уряд вважає оптимальним виходом підвищити екоподаток. У 2019 році ставка збільшилася в 25 разів: з 0,41 гривні/тонна до 10 гривень/тонна.
«Україні не вистачає якісних фінансових інструментів екологічного стимулювання. Бізнес реалізує природоохоронні проекти з власного гаманця, але кошти обмежені. Підвищення екоподатку зменшує обсяг вільних грошей підприємств. Ці суми могли б піти на екологічні програми», — вважає Станіслав Зінченко, голова Комітету екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації.
Природоохоронні цілі визначив Кабінет міністрів. Хто буде їх виконувати за рахунок екофонду: комунальна або державна установа — неважливо, головне, щоб це відповідало до закону. У місцевих бюджетах прописані «Природоохоронні заходи», і кожна область виконує їх по-різному.
«Використання коштів на бездомних тварин формально законно, але недоцільно з точки зору охорони навколишнього середовища, — говорить аналітик громадської організації «Екологія — Право — Людина» Петро Тестов. — Ситуацію поліпшила б зміна порядку розподілу цих грошей. Можна провести онлайн-трансляцію засідання комісії, яка визначає проекти під фінансування, а також залучити до обговорення екологів та активістів».
