Антон із тих світлих людей, що посміхаються навіть поглядом і роблять гарно свою справу. В нього все виходить чудово: скульптури, гра на укулеле, родинні стосунки. Зараз він воює, і це в нього теж виходить справно. Слова Антона легкі, оптимістичні й чіткі. Він за пунктами, без води, розповідає, як вирішив мобілізуватись, про воєнну буденність. Про те, чого не вистачало йому в перші дні вторгнення та чим собі можуть допомогти новобранці.
«На фронті навіть не можу сказати, як це було, бойове зіткнення. Ось є ми, он є вони, і періодично щось прилітає. Очима побачити нікого неможливо. Але вони знають, що ми тут, а ми знаємо, що вони там», — каже Антон.
Яким було для нього 24 лютого, як він потрапив до Нацгвардії, про що жартують бійці на нулі — дивіться в інтерв’ю. Швидкої нам всім Перемоги та повернення українських захисників додому. Адже на них чекають близькі та мирне життя, яке так хочеться розбудовувати якомога скоріше.
