Онлайн-медіа «Люк» запустили проєкт «Харків, де твоє обличчя?».
У ньому автори розбирають, що таке колонізація, як цей процес відбувався в України, “повертають” діячів культури та проговорюють: в які етапи та яким чином ми зможемо деколонізувати свої міста, культуру та країну. А також – як Росія століттями намагалася привласнити собі нашу культуру та перетворити «Харків» на «Харьков», та чому це не вдалося.
Це проєкт про українську ідентичність Харкова, яку століттями намагались відправити в небуття, викреслити з підручників історії та знищити. Про ідентичність, яка все одно проростала крізь репресії, Голодомор і заборони.
«Людина, яка знає історію цього міста, про неспинні спроби росії перевиховати “Харків” в “Харьков”, навряд чи дозволить собі тези “Ну, Харків же ж сам хотів в Росію”, — ділиться думками Катерина Переверзева, головна редакторка “Люк”.
«Радянська влада робила все, що могла, аби затерти українську ідентичність міста. Знищувала людей, які вибудовували тут національну ідею, і знищувала докази кривавих репресій. Маркувала міський простір російськими науковцями та письменниками, а українських — кидала в табори та розстрілювала.
Коли ми піддакуємо російський пропаганді та продовжуємо тягати в медійному просторі тези про проросійський Харків — ми займаємося внутрішнім сепаратизмом і продовжуємо пропагандитську справу.
Коли ми починаємо заглиблюватись в історію та повертати собі, як державі, українську ідентичність наших міст і регіонів, ми робимо нашу країну міцнішою та зшиваємо наш культурний простір. І щоразу, поширюючи ті чи інші наративи, ми обираємо, на чиєму ми боці».
Тож «Харків, де твоє обличчя?» — проєкт, який нагадує, хто ми та звідки, де наша історія, і на честь кого по праву мають називатися наші вулиці, театри й навчальні заклади.
