Як завжди, найцікавіше починається, коли ми вимикаємо камеру. Баффі нагинається та трохи задирає праву штанину. Там татуювання: прапор США у формі серця й напис Let’s Roll. Never forget.
Ми стоїмо у величезному темному ангарі. Навколо вишіють гори з консервів, сухих каш, супів швидкого приготування, зверху — біла шапка з паперових рушників. Баффі спирається на палету з консервованим буряком, на шиї — велика звʼязка ключів від дверей до її королівства.
Баффі Сейджерс 18 років служила у Повітряних силах США, вона авіамеханік. Те татуювання вона зробила після терористичної атаки 9 вересня 2001 року. Звільнившись з армії, Баффі працювала медсестрою. Її чоловік вже вийшов на пенсію, вони живуть у Техасі разом з їх дітьми й онуками, у них 10 акрів землі. Як говорить Баффі, «тихе спокійне життя». Але спокій закінчився 24 лютого: по телевізору показали новини з України. Баффі дивилась їх і плакала.
«Ми бачили, як люди робили коктейлі Молотова, аби палити колони російської техніки. Я тоді подумала: якщо не зможу працювати на літаках або медсестрою, точно зможу робити коктейлі Молотова».
Баффі не знала нікого з України. Аби не хвилювати рідних, вона сказала, що її зустрінуть, що є конкретна робота, насправді ж Баффі їхала в невідомість. Відмовляти її сімʼя не стала.
«Вони знають, що я міцний горішок, і все одно зроблю те, що хочу», — каже Баффі.
Жінка замовила квиток на літак до Варшави, а звідти вирушила до Львова. У потязі вона розговорилась з іншим американцем віку її сина. Він узяв контакти Баффі та за деякий час звʼязався з нею: «Гей, я знайшов роботу, яка створена саме для тебе!».
Так колишня авіамеханікиня Повітряних сил США стала волонтеркою в Україні. Зараз вона — частина команди Task Force Yankee: американців, які допомагають українцям у війні.
Баффі відповідає за медицину, сортує та контролює розподіл медичної допомоги. Вона вирішує, що буде корисне для шпиталю, а що піде напряму на лінію фронту, організовує відправлення та слідкує, аби медичне обладнання дійшло саме туди, де воно потрібно, а не вкривалося пилом на складі.
Поки ми говоримо з Баффі, позаду українці й американці збирають IFAK, аптечки для домедичної допомоги на полі бою. Волонтерка зауважує, що є конкретна дата, коли вона має виїхати з України, і до цього часу хоче вибудувати таку систему, щоби ніхто навіть не помітив її відсутності. Але поки жінка тут, вона занурена у справу. Спіймати її для інтервʼю важко: американка постійно чимось заклопотана.
«Я найкраще працюю в стресових умовах. Мені часто кажуть, що забагато. Але знаєте, я чую це все життя, бо працюю з 12 років, і, ймовірно, буду на роботі, коли помру», — сміється Баффі.
Як завжди, найцікавіше починається, коли ми вимикаємо камеру. Баффі задирає другу штанину. Під нею витатуйоване жовто-синє серце, навколо нього напис: «Русский военный корабль, иди нахуй!».
