Від початку 2026 року в Харківській області провели 492 аукціони з продажу комунального майна. Загалом вони принесли громадам орієнтовно 55 мільйонів гривень. Приблизно половина з проданих об’єктів припадає на Харків: 242 лоти поповнили бюджет міста приблизно на 20 мільйонів гривень.
Про це медіа «Накипіло» розповів Григорій Легенченко, член правління та технічний директор АТ «Прозорро.Продажі».
Найдорожчим лотом стала земельна ділянка Височанської селищної ради. Її продали за 12,5 мільйона гривень. Під час торгів ціна зросла більш ніж учетверо порівняно зі стартовою.
Ще одну ділянку продали за 7,6 мільйона гривень в Харкові: земля призначена для будівництва кафе з літнім майданчиком.
Також серед найбільших лотів — нежитлове приміщення в обласному центрі, яке коштувало покупцеві шість мільйонів гривень, та приміщення в недобудованому будинку культури Краснокутської селищної ради, продане за 3,1 мільйона гривень.
За продажами майна Харківщина входить до першої десятки серед областей України. Безпекова ситуація в регіоні впливає на кількість учасників. Через ризики бізнес обережніше інвестує в об’єкти у небезпечних районах. У результаті на такі лоти може приходити менше потенційних покупців: конкуренція і можлива кінцева ціна зменшуються.
«Десь громади не виставляють об’єкти, бо не вірять, що будуть (потенційні покупці — ред.). Є різниця в остаточній ціні продажу залежно від кількості учасників. Наприклад, земельна ділянка, продана за 12,5 мільйона: ціна зросла у понад чотири рази, тому що було сім учасників. Натомість нерухоме майно в Харкові продане за 6 мільйонів: там не було зростання взагалі, тому що був один учасник. Тобто, якби було навіть два учасники, це було б вже не шість мільйонів, а шість з половиною, сім і так далі», — зауважив фахівець.
Понад те, громади не завжди готові виставляти комунальне майно на продаж, навіть якщо воно роками не використовується. Це загальноукраїнська тенденція.
«Часто в аукціонах ми бачимо не те, що популярно, а те, на що знайшлися сили і спроможності виставити на продаж. Те, на що є політична воля, як це називається. Умовно, у селищній раді стоїть ДК, побудований у 1953 році. Там давно миші все з’їли. Але голова сільради не хоче продавати, бо його дідусь там співав у хорі. Доволі часто трапляється, що людям складно з чимось розстатися. Рішення приймає хто: селищна рада — це місцеві мешканці. А переконати людей, що треба віддавати активи, (буває складно — ред.). Хоча тут дуже проста логіка. Ви віддаєте нерухомість або землю, туди приходить бізнес, який починає платити податки вашій же громаді. Ви за ці податки робите, наприклад, освітлення на центральній вулиці», — пояснив Григорій Легенченко.
Читайте також: У Харкові продають пам’ятку архітектури за 17,3 мільйона гривень
