Село Гайдари для багатьох — не лише точка на мапі, а й зарубка на серці. Тут знаходиться біостанція, де влітку студенти-біологи проводять наукові дослідження, а восени приїздять охочі пограти в «Що? Де? Коли?».
Також там є дитячі та спортивні табори, один з яких, до речі, закинутий. Табір-привид, годящий тепер хіба що для екскурсій.
Звідти відкривається до неможливого прекрасний вид на Сіверський Донець. І саме тут розташований національний природний парк «Гомільшанські ліси».
Для тих, хто скучив за місцевими пейзажами, — тримайте. Зоолог Дмитро Шабанов, який багато років їздив у Гайдари на нерест ропух і жаб, проводив там практику, та й просто їздив відпочивати, кілька днів тому зробив фоторепортаж.
«Води малувато», — констатував науковець. Іськів ставок тепер радше схожий на калюжу.
Втім, первоцвіти та зменшення кількості льоду на водній поверхні прозоро натякають: ми перезимували.
Донець розлився. Могутній!
Більше фото та рефлексій в публікації Шабанова
