Ми йдемо посадкою, в якій іржавіють три російські «мотолиги». Форма їхніх колишніх власників разом із залишками сухпайків і згорілою зброєю визирає з-під соняшників, які оточують посадку.
Ці соняхи так і залишаться на цьому полі цьогоріч. Не через мертвих росіян, а через їхніх живих колег, які мінують поля Золочівщини. До кордону з рф тут ближче, ніж до Харкова, а вибухи чутно майже без перерви. Але Фелікс збирає свій врожай.
Вторгення почалося на його день народження. Фелікс Федоров, власник агропідприємства на Золочівщині, вивіз сімʼю до Львова, а сам повернувся на Харківщину: працювати та волонтерити для Збройних сил.
«Я міг поїхати в Грецію, я сам грек, маю там рідню. Але я тут вклав стільки праці — шкода стало. Як я міг кинути господарство? Кинути працівників?», — каже Фелікс.
Більшість працівників його господарства теж вийшла на роботу попри небезпеку.
«Я розумів: якщо зараз не посіємо, восени буде гірше», — додає фермер.
Російська агресія завадила засіяти майже половину орних земель Харківщини. Частина полів — на тимчасово окупованих територіях, інші — постійно під обстрілами. У липні під Вільхівкою комбайн наїхав на протитанкову міну в полі та вигорів вщент. Комбайнера з травмами доправили до лікарні.
Серед робітників, які працюють на підприємстві Фелікса, не постраждав ніхто. Аграрії ретельно обстежують кожне поле, а за дрібнішої підозри — викликають рятувальників.
«Перший снаряд я знайшов ось тут в полі, трохи нижче. Викликав саперів, вони забрали. Потім довелося всі озимі поля обʼїхать і перевірити. Тільки “Ураганів” із наших полів забрали приблизно 30 штук», — каже власник агрофірми.
Крім снарядів і мін, у аграріїв є інша проблема: через війну ціни на паливо злетіли вгору, а впродовж посівної кампанії його в країні не вистачало. Держава з березня намагалась допомогти фермерству: і зменшенням бюрократії, і пільговими кредитами, і можливістю забронювати від мобілізації працівників, необхідних для посівної.
«Із фінансами важко. Те, що прибираємо — не продається, солярку купувати немає за що. Важкувато».
Навіть вже зібрані 20 тисяч тонн — у зоні ризику, бо Золочів, де зберігається врожай — під постійними обстрілами росіян. Захистити його неможливо. «Хіба що ППО поставити», — сміється Фелікс.
Куди продавати врожай, чоловік поки не розуміє. Основна надія, що запрацюють розблоковані українські порти, але конкретних покупців продукції наразі немає. Виняток — ячмінь для варіння пива, його збирається викупити велика французька броварня, що має завод у Києві.
На початок вересня фермери Харківської області закінчили жнива ранніх зернових та зернобобових культур, намолотивши 1 153 тисяч тонн зерна: це втричі менше, ніж торік.
Ще не знаючи, чи продасть цей врожай, Фелікс готується до наступної посівної.
«Насіння вже відклали, добрива є. Сіятимо, а там хай буде, що буде».