Володимир Вакуленко народився та все життя жив на Ізюмщині.
Коли почалась велика війна, він був у себе вдома у селі Капитолівка. Навідріз відмовився виїжджати, бо дбав про сина з аутизмом та допомагав українській армії.
24 березня його забрали окупанти. За день до цього письменник віддав свій щоденник батькові та попросив закопати рукописи, а «коли наші прийдуть — віддаси».
Так і сталося, зараз його записи на зберіганні у харківському Літмузеї. Весь цей час доля Володимира була невідома. Після деокупації Ізюма та виявлення місця масового поховання в руки журналістів Суспільного потрапив журнал із даними про небіжчиків, який вела місцева ритуальна служба, що займалася похованням людей. Там були вказані дані письменника.
Розслідувачі знайшли фото тіла під номером 319, зроблене перед похованням. На ньому — прострелені документи Володимира Вакуленка й татуювання на руці, схоже на те, що мав письменник. Нині ж дані про загибель письменника підтвердила ДНК-експертиза.
За словами батьків, письменника викрали за доносом місцевих колаборантів. Вакуленко брав участь у Революції Гідності, працював над декомунізацією. Він написав 13 книг, лауреат низки літературних премій.
У нього лишився неповнолітній син з інвалідністю, з яким Володимир майже ніколи не розлучався. Перед викраденням письменник закопав свої твори під вишнею на подвір’ї у Капитолівці.
