Альпіністи називають її «найнебезпечнішою горою в світі». Цей пакистанський восьмитисячник убив кожного п’ятого, хто намагався на нього зайти. За даними Alpine Club of Pakistan, від 1954 року 87 осіб загинули при спробі підкорити гору. Зайти на вершину вдалося приблизно 400 людям.
«Це дика гора, яка намагається тебе вбити», — прокоментував американський альпініст Джордж Белл невдалий підйом у 1953 році.
Фраза Белла дала К2 неофіційну назву «Дика гора». К2, яку ще називають Чоґорі, друга за величиною в світі. Її висота — 8 611 метрів. Вона розташована на кордоні контрольованого Пакистаном Кашміру та Східного Туркестану, який входить до складу Сіньцзян-Уйгурського автономного округу Китаю.
27 липня 2021 року на К2 зійшов харківський альпініст Валентин Сипавін. Про це він повідомив у прямому ефірі з вершини.
«Можливо, це перший ефір із вершини К2. Це неймовірно!», — сказав він під час трансляції.
У базовий табір експедиція приїхала 4 липня, після чого альпіністи почали акліматизаційні походи.
«На К2 досить жорстка акліматизація», — писав Валентин.
Умови базового табору, за його словами, посилюють складність сходження:
«C1 незручний. Раніше ставили 5–7 наметів, зараз стоїть 14. Між наметами ходиш пристебнутим, бо злетіти дуже легко. У туалет — на самостраховці».
Валентин Сипавін — другий харків’янин, який підкорив вершину К2. У 1992 році з третьої спроби на неї зійшов Геннадій Копійка.
[metaslider id=”183064″]Чому К2 називають найнебезпечнішою горою?
Першу спробу піднятися на Чоґорі зробила англо-швейцарська експедиція в 1902-му. Тоді альпіністи дійшли до висоти 5 670 метрів.
Уперше гора скорилася італійській експедиції. 31 липня 1954 року Акілле Компаньоні та Ліно Лачеделлі зійшли на вершину К2. Під час сходження Маріо Пучос, один з гідів, помер від пневмонії.
Альпіністи відзначають, що спуск ще більш небезпечний, ніж підйом.
«85 відсотків смертей трапляються під час спуску, тому що альпіністи витрачають всю енергію на сходження на вершину та не залишають резервів», — каже британська альпіністка Ванесса О’Брайен.
К2 — найхолодніший та вітряний підйом. У деяких місцях спортсмени долають майже прямовисні скелі, що підіймаються на 80 градусів. Уздовж маршруту розташована низка складних природних перешкод: «Димохід Хауса», «Чорна піраміда» та «Плече».
Димохід Хауса
[metaslider id=”183073″]Це розкол у горі на висоті 6 600 метрів, названий на честь американського альпініста Білла Хауса.
Чорна піраміда
[metaslider id=”183078″]Ця небезпечно відкрита ділянка крутих скель і льоду отримала таку назву, оскільки оголена скеля наближається до вершини, створюючи враження піраміди.
Плече
[metaslider id=”183088″]Тут часто сходять лавини. А спуститься «Плечем» без навігатора практично неможливо.
Подолання цих трьох перешкод приводить альпіністів до самої смертоносної частини підйому. Bottleneck — крута ущелина, засіяна колонами льодовикової криги, схильної до обвалення.
У 2008 році на цьому місці сталася найсмертоносніша катастрофа в історії сходжень на К2. Один з хребтів льодовика обвалився, і лавиною накрило групу альпіністів. Тоді загинуло 11 осіб. Про цю трагедію зняли документальний фільм Disaster on K2.
Альпіністи підіймаються на гору влітку. У зимовий час підкорення вершини вкрай складне: вітер досягає швидкості 200 кілометрів на годину, а температура знижується до мінус 60 за Цельсієм.
Вісім експедицій здійснювали спроби зимового сходження. До вершини дійшла лише одна.
яУ Харкові — ще два центри вакцинації. Будуть колоти вакцину від Moderna
