Ми поговорили з графічним дизайнером із Харкова Андрієм Недзвецьким про війну та творчість. Ось його історія.
Війна застала мене вдома в Берліні. Останні 12 років я живу в Європі. Німеччина — вже четверта країна, але зв’язок з Україною залишається сильним: там друзі, сім’я, спогади та улюблені місця.
Того ранку дзижчання телефону на столику струсило залишки сну. Стрічка новин і повідомлення про завдані підлі ракетні удари з боку росії розривали серце.
Якийсь час я не міг повірити, що це мені не наснилося. Адже ще вчора ми жили надією, що це блеф, що не логічно нападати на велику європейську країну. Та сподівання залишилися в минулому.
Графіка завжди була ефективним засобом вираження емоцій. Скільки себе пам’ятаю, мені завжди було простіше висловлюватися картинками, ніж словами.
Перші нариси я зробив того ж дня та опублікував їх у сторіс в Instagram. Я намагався створити прості та зрозумілі образи, які могли б промовляти без тексту.
Не знаю, наскільки успішно це вдалося. Моїм улюбленим є образ двоголової обскубаної курки. Адже це саме те, що трапиться з орлом, який зазіхнув на нашу землю: з нього зроблять суп, а голови викинуть на смітник історії.
Я вірю: ми переможемо. Слава воїнам ЗСУ! Слава Україні!
