Це партнерський матеріал
Антидискримінаційна експертиза — обов’язкова частина перевірки шкільних підручників, які публікуються за державні кошти. З 2017 року Фонд ООН у галузі народонаcелення в Україні, UNFPA, спільно з командою EdCamp Ukraine проводять у Харкові тренінги для авторських колективів та видавництв із різних куточків країни, аби підготувати їх до видання недискримінаційного освітнього контенту. Учасників та учасниць навчають оцінювати шкільні матеріали за всіма захищеними законодавством України ознаками. Серед них — стать, вік, релігійні, політичні переконання, сімейний та майновий стани, етнічне походження, раса, колір шкіри, стан здоров’я та інші ознаки.
«Дискримінація буває не лише відкритою, вона може проявлятися у прихованих речах, якихось дрібничках. І це жахливо, адже саме вони формують нашу картину світу. А ми потім продукуємо дискримінаційне ставлення до інших. Коли ми не знаходимося на позиції людини, яка має приналежність до тієї чи іншої специфічної групи, ми не можемо усвідомити, із чим вона чи він стикаються у своєму житті. Я вважаю: щоби розібратися в дискримінації, потрібне щире бажання стати на місце іншої людини. Усі ми дуже різні. І якщо ми отримали право на життя, то маємо його реалізувати», — зазначив Олександр Елькін, голова ради Громадської організації «ЕдКемп Україна», яка і організувала ці тренінги.
Останній тренінг відбувся в Харкові 13,14 та 20 листопада у змішаному форматі. Уперше навчання було організоване для стейкхолдерів виключно одного видавництва — «Ранок», яке є давнім партнером «ЕдКемп Україна» та виступило співорганізатором події. За словами Марини Корнієнко, головної редакторки відділу навчальної літератури видавництва «Ранок», заслуженого вчителя України, ставлення до зауважень антидискримінаційної експертизи між тими, хто вже були на попередніх тренінгах, та тими, хто ще не проходив навчання було різним. Тож потрібно було об’єднати колектив, щоби усі розмовляли однією мовою щодо недискримінаційного підходу.
«Наша місія — допомагати вчити та вчитися. Ми створюємо дитячу літературу та підручники для власних дітей. Ми формуємо їхній світогляд, закладаємо базис для майбутнього України, і саме тому приділяємо величезну увагу питанням гендерної рівності та боротьбі с проявами дискримінації за будь-якою ознакою. Будь-які зміни потребують особистих трансформацій. Ось чому ми постійно навчаємось, розширюємо власні горизонти, аби надати дітям більші можливості для навчання. Ми змінюємо себе, навколишнє середовище та світ на краще», — пояснив позицію генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов.
Першочергово відбиралися креаторські групи, які зараз працюють над підручниками для 5 класу Нової української школи. Крім того, на тренінгу працювали художній редактор, коректори/-ки та редактори/-ки, які працюють над навчальними посібниками, представники/-ці відділів інклюзивної та дитячої літератури.
«З нами працює талановита, прогресивна команда, яка усвідомлює необхідність наукового підґрунтя та практичних навичок, аби розрізняти у навчальному контенті дискримінаційні прояви. Новий погляд на тексти та на зображення розриває коло стійких стереотипів та надає нові можливості покращити навчальний контент для шкільних підручників. Впродовж тренінгу, учасники та учасниці об’єднувалися, працювали у групах. Тобто було відтворено реальний творчий процес роботи над підручником. Відмінність лише у тому, що звичайно здебільшого він відбувається дистанційно, а на тренінгу у нас була можливість живого спілкування. Авторські колективи видавництва “Ранок” знаходяться в різних містах України, тож це була гарна можливість зустрітися», — описує ситуацію Марина Корнієнко.
«Дивитися на світ крізь панорамне вікно, а не щілину»
Два дні у живому спілкуванні та один в онлайні учасники та учасниці разом з тренерками дізнавалися про те, які бувають прояви дискримінації, аналізували та шукали в текстах і візуальних образах у підручниках ознаки нерівності, а також пропонували альтернативні варіанти. Аби навчання було більш продуктивним, тренерське коло проаналізувало підручники видавництва «Ранок» та обрало з них позитивні та негативні приклади для тренінгу. Онлайн-сесію проводив дизайнер Дмитро Буланов, який багато років співпрацює з «ЕдКемп Україна» та Міністерством освіти і науки. Він розповідав про лайфхаки, ресурси і підходи, які можна сьогодні використовувати редакціям, щоби вони були сучасними, красивими і не порушували прав різних категорій людей.
«Ми хочемо зробити зрозумілою для авторських колективів і видавництв ідею недискримінаційності, показати, як саме відбувається експертиза, де саме існує у підручниках дискримінація, як вона виявляється і як її можна викорінити. Усі ми працюємо на школу майбутнього та намагаємося видати навчальний контент, що підготує дітей до життя у залученому середовищі», — пояснила тренерка, менеджерка освітніх проєктів «ЕдКемп Україна» Ганна Петрученя.
Першочергове завдання тренерської команди — показати їй ширшу картину світу.
«Ми не наполягаємо, що одне є правильним, а інше — ні. Ми кажемо, що є інший погляд. Можна дивитися на світ крізь таку маленьку щілину, або — крізь панорамне чисто вимите вікно. Ми й прагнемо, щоби підручник був таким панорамним вікном, який би показав світ у всьому розмаїтті. А для цього потрібно, щоби це розмаїття відчували і бажали показати авторські колективи. Звичайно, зустрічаємо супротив у людей, адже вони зазвичай не охоче змінюють погляди. Тому ми шукаємо загальних точок зору, підходів, роз’яснюємо», — додала тренерка.
Родзинки до загального рецепта антидискримінаційного підходу додала презентація Тетяни Ісаєвої, української гендерної дослідниці та засновниці Музею жіночої та гендерної історії у Харкові.
«Сьогодні була доволі доброзичлива атмосфера, працювати було цікаво та легко.
Зазвичай люди по-різному реагують на тему гендерної рівності. Є ті, хто підтримують, беруть книжки, підсідають ближче та обговорюють плакати з фемінітивами. Деякі не погоджуються і можуть ставитися вороже, бо для них важливо не втратити власну позицію. Кожна людина має свою картину світу, і прощатися з власними упередженнями, стереотипами буває дуже болісно», — говорить спікерка.
Діти мають бачити себе у підручниках
Підручники формують світогляд дітей, а вони своєю чергою — майбутнє країни та суспільства. І саме тому важливо з раннього віку показувати їм різноманітність, вважає Анастасія Щербакова, фахівчиня Програми із забезпечення гендерної рівності та розбудови потенціалу жінок і дівчат Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, UNFPA. Ця організація підтримує навчання з розробки недискримінаційного освітнього контенту в Україні від самого початку навчання у 2017 році. Наразі тренінги здійснюються в рамках проєкту «Трамплін до рівності», що реалізує UNFPA за фінансової підтримки Швеції та за сприяння Офісу Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
«Ми маємо включити всі категорії людей, які мешкають в Україні та поза її межами. Це стосується представників та представниць різних національностей та конфесій, людей з інвалідністю, жінок та чоловіків у нестереотипних ролях. Усіх їх ми бачимо навкруги, так само і підручники мають віддзеркалювати нашу реальність. Якщо дитину виховує тільки тато або мама, бабуся, вона має бачити модель своєї сім’ї, аби не відчувати себе неповноцінною. Наприклад, дитина ромів не має відчувати до себе зневагу, упереджене ставлення через свою етнічну приналежність, вона має так само бути включена», — запевнила фахівчиня.
Цінність живого спілкування та плідне навчання
Загалом на тренінгу взаємодіяли 49 творців та творчинь: чверть з них приїхали з інших регіонів. Аби навчання було продуктивнішим, усіх об’єднали у три групи.
«Фактично це як три паралельні тренінги, кожна група працює за однаковою програмою. А загалом з моменту початку таких тренінгів це вже 11, 12, 13 тренінгові групи», — пояснив віцеголова «ЕдКемп Україна», гендерний експерт Олег Марущенко.
Учасники та учасниці відзначили: через пандемію та дистанційну роботу вже зголодніли за живим спілкуванням. Тому жваві бесіди в аудиторії були особливо цінні.
Відповідальна редакторка відділу «Початкова школа» видавництва «Ранок» Інна Єфімова зауважила, що тренінг допоміг їй подивитися на створення освітнього контенту під іншим кутом зору.
«Зазвичай робота над посібником — це творчий процес редакторського кола, в якому створюється дивовижний продукт: модель сучасної картини світу для дитини, що відповідає освітній програмі початкової школи та реаліям сучасного життя. Час — це рух, який стрімко змінюється та набирає обертів. Те, що зображалося вчора, не збігається з тим, що відбувається сьогодні. А сучасні діти прагнуть рухатися далі й цікавитися новим. Цінності, традиції, звичаї є в кожної людини; їх потрібно знати, вивчати, поважати. Підручник для молодшого шкільного віку — дороговказ для дитини. Тому варто максимально коректно подавати інформацію», — поділилася думками редакторка.
Учителька хімії Вікторія Богданова — уже досвідчена учасниця заходів від «ЕдКемп Україна». Авторка шкільних посібників видавництва «Ранок» приїхала на захід з Дніпропетровської області.
«Участь у тренінгах мені дає, по-перше, усвідомлення проблеми й того, що не всі її сприймають. Тут я насичуюся позитивними емоціями та спілкуванням з однодумцями, для мене важлива підтримка суспільства. А також ми отримуємо знання й інструменти для подальшої роботи. Звичайно, все змінюється згодом, як і антидискримінаційний підхід. З’являються нові нормативні документи, за якими ми працюємо, коректуються підходи: щось відкидається, формуються нові методи» — поділилася враженнями Вікторія.
А от для заслуженого вчителя України Ігоря Ненашева це був перший досвід антидискримінаційного навчання. Він багато років співпрацює з видавництвом «Ранок» та викладає фізику. Наразі Ігор з командою авторів працює над підручником «Природничі науки» для 5–6 класів.
«Я не знав ані якихось болючих точок, ані граней цієї проблеми, а тут для себе картина прояснилася, структурувалася. Мені дуже сподобалася вправа з прикладами дискримінації у підручниках, як не треба робити, а також лекція про мову без дискримінації. З одного боку, я знав, що українська мова стрімко розвивається, але не уявляв, наскільки повернення фемінітивів її урізноманітнює. До того ж цей розвиток дозволяє збагатити концептуальну картину світу будь-якої людини», — розповів учасник.
Непорівнювані результати
Найперші реакції авторських та редакторських кіл були здебільшого негативними.
«Нам знадобилося кілька років, щоби видавництва зрозуміли, що ми — партнери: експерти та експертки з недискримінації хочуть покращити освітній контент, а не лише покритикувати, і готові цьому навчити. Адже якісної інформації щодо недискримінаційного підходу в освіті у вільному доступі небагато. Ми навіть вивели таку чарівну формулу на тренінгах: різні діти в класі потребують різноманіття в підручниках», — зазначив Олег Марущенко.
Експертне коло розуміє, що стереотипні уявлення у шкільній літературі можуть виникати мимоволі, адже вони формувалися у суспільстві роками. Найчастіше підручники містили упереджене розподілення гендерних ролей. Наприклад, в задачках дівчатка тільки ліплять вареники, чистять картоплю, тоді як хлопчики подорожують світом, ходять на роботу, рибалять. Людей похилого віку зображали немічними, на противагу іншим персонажам.
Стереотипно зображувалися місто (як місце зі швидким ритмом життя) та село (як місцевість з чистим повітрям, але без жодних можливостей). Часто можна було побачити містян, що сидять у кафе і відпочивають, та селян, які працюють на полі. Але таке зображення поширює стереотипи щодо людей за місцем їх проживання, що не завжди відповідає дійсності.
«Часто християнські свята подаються так, наче їх святкують всі люди в Україні. Дуже складно було донести авторським та редакторським колам, що це не так. Так, згідно опитувань, переважна більшість людей вважають себе християнами. Але християнство не є державною релігією, Україна — світська країна. Є ще атеїсти, люди, які, наприклад, сповідують іслам чи буддизм або юдаїзм. А ми вдаємо, що їх немає», — додав віцеголова ГО «ЕдКемп Україна».
Найбільш складно було донести ідею, що потрібно подавати в літературі різні моделі родини.
«Часто зображують сім’ю так: тато, мама та двоє дітей. При цьому, 39% хлопчиків і дівчаток в Україні зростають у неповних сім’ях. Випадки, коли дитину виховують бабуся, дідусь, опікуни, теж непоодинокі. Якщо учень або учениця не бачать у підручнику модель їхньої родини, вони починають сприймати її як неправильну. Тому важливо показувати різні сім’ї. Не на кожному розвороті, звісно, але вони мають бути», — говорить Олег Марущенко.
Також у підручниках здебільшого зустрічалися “трафаретні” зображення персонажів, зроблені наче за єдиним шаблоном.
«Є таке поняття як лукізм, вияв якого у підручниках можна побачити, коли переважає красивий образ людини зі світлим кольором шкіри. Дитяча спільнота є не гомогенною. Має бути зовнішнє розмаїття: діти різної статури, зросту, віку, з різним кольором волосся і очей. Також ми підраховуємо співвідношення жіночих та чоловічих образів, які є в підручнику. Воно має становити 50% на 50% або принаймні 40% на 60% на користь тієї чи іншої статі. Якщо це співвідношення порушується, то найчастіше ми маємо справу з андроцентричним матеріалом, тобто з переважанням чоловіків», — пояснює Ольга Рассказова.
Експерти та експертки зазначають: за шість років проведення антидискримінаційної експертизи та тренінгів дуже змінився дизайн, контент та подача підручників. За словами Ольги Рассказової, якщо у 2016 році не було жодного підручника, який би повністю відповідав критеріям експертизи, то сьогодні такої літератури приблизно 60%. Приблизно 40 % відповідають критеріям експертизи частково. А ті, що зовсім не відповідають, — одиничні.
«Я маю мрію, що одного дня держава прийме рішення, що нам не потрібна антидискримінаційна експертиза підручників. Але не тому, що її захотіли просто скасувати. А тому, що всі підручники не міститимуть дискримінації. І це настільки буде вбудовано в сприйняття освітян, авторів і авторок, студентства, учнівства, що нам не потрібні будуть додаткові навчання, інструкції та перевірки, як, наприклад, вже зараз є у Швеції», — зізнався Олександр Елькін.
