Держпром є символом Харкова: залізобетонний, грандіозний, незламний, як самі харків’яни. Могутній і урочистий, ніби маршева музика, застигла у камені.
7 листопада 1928 року було відкрито перший радянський хмарочос. Держпром був зведений до 11 річниці жовтневої революції за унікально короткий термін для такої споруди — три роки. Вартість будівництва становила неймовірну на ті часи суму: 14 176 000 карбованців.
Статті до відкриття виходили під гучними заголовками на кшталт: «Залізобетонне серце починає битися!». Планувалася ілюмінація та проїзд «карнавального трактора» на святах з нагоди завершення будівництва — «для феєрично гарної картини».
Держпром став відображенням епохи архітектурного авангарду й конструктивізму. Коли на вулицях Харкова ще стояли глиняні хати, у центрі височила ця легендарна споруда.
Зведення її відбулося завдяки Павлу Роттерту, головному інженеру-будівельнику, доктору технічних наук. Під його керівництвом були розроблені креслення унікальної конструкції, технологія індустріального залізобетону, підготовлені кваліфіковані фахівці.
Будівлю Держпрому зводили методом «плавучої опалубки»: це монолітний масив залізобетону, що забезпечує її високу міцність. Є й таке пояснення міцності: нібито Держпром складався з різновисоких башт, сполучених переходами, через те власні резонансні частоти башт, накладаючись одна на одну, послаблюють коливання всієї споруди.
Багато нинішніх технологій мають прототипи, випробувані при будівництві Держпрому. Для Держпрому українські хіміки розробили перші будівельні суміші, де до складу сухої штукатурки, яку розводили водою, входила слюда. Від неї стіни блищать на сонці, створюючи цікавий ефект ошатності споруди.
Для будівництва найняли п’ять тисяч жителів Харкова й області. Працюючи у три зміни, харків’яни практично лопатами викопали величезний котлован у 20 тисяч кубометрів. Землю вивезли возами за місто. Власне, хмарочос побудований мало не вручну.
Під час копання котловану для шостого під’їзду знайшли кістки мамонта. За спогадами, це викликало шок у релігійних будівельників: вони вважали, що відкопали «диявольські роги».
Висота 13-поверхового Держпрому — 63 метрів. Разом із першою телевежею, встановленою в 1955 році, — 108 метрів.
У Держпромі розміщувалося 22 республіканських трести, 10 наркоматів, правління Промислового банку, зали нарад, грандіозна технічна бібліотека.
На цих поверхах, у темних коридорах вирішувалася доля країни та навіть самих наркомів. 7 липня 1933 року тут вкоротив собі віку нарком освіти Микола Скрипник, потрапивши під репресії. На партійних зборах в актовій залі Держпрому його звинуватили в націонал-ухильництві та примусили писати покаянного листа на ім’я Сталіна. Скрипник пішов у свій кабінет у п’ятому під’їзді Держпрому і застрелився.
За часів німецької окупації у роки Другої світової війни на першому поверсі були стайні, а вищі поверхи на якийсь час захопили мавпи-втікачки із зоопарку. Їм навіть вдалося пережити окупацію.
Конструкція Держпрому дозволила йому витримати війну і бомбардування. Сама будівля, яка обгоріла і втратила все скло, була відновлена у 1944–1947 роках.
Цікавинки Держпрому — власна телефонна станція, вигини переходів, де сонячне світло має пронизувати простір, відповідний ритм вікон, дизайн віконних ручок, люстри з минулого на золочених ланцюгах… Спочатку, за рекомендацією гігієністів, ручки на всіх дверях Держпрому були мідними. Медики тоді наказали використовувати саме мідь, що володіє бактерицидними властивостями та нібито вбиває мікробів.
Дотепер збереглися чудернацькі, кінематографічні ліфти. Їх працює сім із 12 без заміни механізмів із початку експлуатації в 1928 році. Їхні решітки, телефони, повільний хід у шахтах, звуки руху важких механізмів приваблюють і хвилюють уяву і харків’ян, і туристів.
Нині Держпром — упізнаваний символ Харкова, його візитівка, джерело натхнення митців: кінематографістів, письменників, художників. У будівлі зняли кілька художніх і документальних кінокартин, але фільму гідний і сам Держпром, і не просто як декорація чи прикмета часу, а як головний герой. Він дійсно неймовірний!
