У місті відбувається бізліч подій, особливо культурних. До традиційних офлайнових додалися онлайн-проєкти. Харків завжди жив цікавим літературним життям, однак досі тут не відбувалося масштабного фестивалю з поетами й авторами. Чому так відбувається, розмірковували учасниця Харківської літературної резиденції, перекладачка Тетяна Родіонова, програмна директорка Parade-fest Вероніка Склярова та заступниця директорки Літературного музею Тетяна Пилипчук.
Тетяна Родіонова
“Протягом п’яти років я живу в Києві, але в Хмельницькому ми з командою робимо літературно-перекладацький фестиваль TRANSLATORIUM. Для багатьох людей це звучить дивно, бо ніби перекладацький фестиваль — про що це? Літературний — ми ще розуміємо. в Україні це досить поширена практика. І це не тільки Форум видавців у Львові чи Книжковий Арсенал у Києві. З’явилися різні малі ініціативи. Спочатку було важко пояснити аудиторії, чому ще й перекладацький фестиваль”.
“Це фестиваль про художній переклад. Ми показуємо перекладачів як активних творців текстів. Ми говоримо про переклад не лише як про професію, коли ти прост сідаєш за текст і працюєш, а як про певне сприйняття світу”.
“З перекладом ми насправді стикаємося часто. Коли стикаємося з певним новим процесом, то ніби перекладаємо його на свою мову, коли чуємо музику, теж якось її конвертуємо у своїй голові”.
“На фестивалі є професійна програма з лекціями і воркшопами, які можуть бути корисні студентам і фахівцям справи. Також робимо події для більш широкого загалу — запрошуємо поетів, авторів. Проводимо лекції, дискусії, залучаємо різні проєкти, які працюють на межі різних дисциплін — і музика з літературою, і візуальна складова. Через місяць вже буде четвертий фестиваль”.
“Один із учасників фестивалю нещодавно написав мені, що планує з друзями їхати в Карпати і ще погуляв би у Хмельницькому. І для мене це теж цінний результат від заходу. Зрештою, це не лише про літературу, але й про культурний туризм”.
“Для мене Харків у першу чергу — це про літературу, про культуру. Про всі ці історії 1920-х і про сучасних харківських поетів, яких ми знаємо і любимо. Це дуже близькі і нероздільні речі”.
“Я спочатку подумала: “Харків і 20-ті — це ж так очевидно для фестивалю”. Але, може, занадто очевидно. З одного боку, Харків і так вже має свою “родзинку” і може її підсилити, зробивши фестиваль. З іншого — можливо, про це всі й так знають і треба якийсь сучасний контекст вводити”.
Вероніка Склярова
Я думаю, у Харкові є не тільки місце, але й потреба у літературному фестивалі. Я захоплююсь харківськими видавництвами. У цьому плані ми заявили про себе як дуже про вагоме місце на культурній мапі України.
Тетяна Пилипчук:
Фестиваль — це спосіб розказати про місто, про події, які в ньому відбуваються. Спочатку треба подумати, що ми хочемо висловити, а формати потім знайдуться.
Чому ми не робимо такий фестиваль? Очевидно, тому що в нас немає для цього площ. Заходити на чиюсь площадку з великим фестивалем — не знаю, наскільки для нас це було би доцільно. Тому зараз займаємся тим, що реконструюємо свій музей, щоб можна було на базі оновленого музею зробити фестиваль.
https://nakipelo.ua/uk/kakim-budet-litmuzej-posle-rekonstrukcii/
“Форум видавців у Львові та — Книжковий Арсенал у Києві — це все ж таки книжкові ярмарки, де представлено багато видавництв. Суто літературні фестиваль — “Острів Європа” у Вінниці або “Зелена хвиля” в Одесі — існують вже в форматі літературних виступів. Що стосується Харкова, ми завжди тяжіли до синкретичних форм. Якщо в нас літературний фестиваль, то обов’язково буде музична програма, або якийсь соціальний проєкт чи презентація ще чогось. Не знаю, чи вийде у нас чистий літературний фестиваль. Книжковий ярмарок ми ресурсно не потягнемо. Я думаю, що це більше завдання наших видавництв, які досить добре розвиваються у Харкові”.
“У нас вже є приблизне бачення, яким може бути літературний фестиваль. Повірте, він буде дуже харківський і дуже літературний”.
