Як, маючи український паспорт і живучи в Харкові, можна бути агентом фсб? Наскільки розгалужена мережа завербованих росією зрадників? Що всередині у людини, яка передає ворогу інформацію та координати, а потім чує ракетні удари?
Сьогодні ми їдемо до харківського слідчого ізолятора, аби поставити ці питання одному із затриманих. А потім поговоримо зі слідчими, які виявляють навідників, шпигунів, ворожих агентів і попереджають теракти.
Нині у застінках харківського СІЗО кількість затриманих навідників, колаборантів, шпигунів, агентів фсб вже перевалила за дві сотні. Аби потрапити сюди, ми мали отримати дозвіл конкретної судді, яка веде справу затриманого, потім — дозвіл самого керівництва СІЗО. І ось ми йдемо коридором, де бачимо кілька кабінетів зі столами та стільцями. Це кабінети для слідчих дій та допитів.
До нас приводять сивого чоловіка, йому 59 років. У нього блакитні очі, в руках він тримає кофту, кладе її на стілець поряд і, здається, зовсім не хвилюється. Це Дмитро Логвінов. Його судять за статтею «держзрада, скоєна в умовах воєнного стану». Від 15 років тюрми до довічного.
Ось що розповів нам про Логвінова оперативник СБУ на псевдо «Адвокат»:
«Орієнтовно влітку 2022 року підсудний почав передавати інформацію про блокпости, про пересування військових своєму брату. Це колишній військовий, який проживає на території бєлгородської області. Цей брат безпосередньо вже контактував зі спецслужбами рф, а саме із федеральною службою безпеки.
Через певний час представники фсб вирішили, що потрібно взяти до себе на зв’язок уже нашого підсудного. Орієнтовно в жовтні-листопаді 2022 року куратор познайомився з ним, почали відбуватися прямі контакти. Завдання залишалися ті ж: про пересування, базування військ. Є задокументована інформація, як підсудний знімав відео про результати ракетних ударів по Харкову. Він це подавав завуальовано: “Ось, це такий красивий Харків”, а на фоні видно, що горять ТЕЦ».
Співробітникам СБУ вдалося встановити, хто був куратором харків’янина Логвінова. Чоловік, який у месенджері представився йому як Максим, насправді 28-річний Андрій Саліцев, фсбівець з чебоксар, який зараз у складі опергрупи фсб виконує завдання у бєлгородській області. Це допити полонених, фільтрація, шпигунство в Україні.
Під час інтерв’ю завербований майже не використовує слово «війна»: то вакханалія, то конфлікт:
«Для мене цей конфлікт — ну, трагедія, будемо говорити. Драма, трагедія, те, що відбувається між росією та Україною на даний момент».
Тобто для вас стало новиною 24 лютого?
«Так, дуже, я був в шоці. Я ж у Харкові був, нікуди не виїжджав, був весь час тут».
А те, що вони з 2014 року захопили Крим, частину Донеччини, Луганщини?
«Ну, я надіявся, що буде якийсь діалог, буде залагоджено нормальним шляхом, мирним, без всяких воєнних конфліктів. Не домовилися і напали».
З вашої точки зору, треба домовлятися?
«Нормальні люди мають вміти домовлятись, перш за все».
Які влучання ви бачили? Ви свідком були, коли по чомусь прилітало або поряд із вами?
«Бачив я. Мені було це, звісно, неприємно, бо біля мого дому, у видимості в кілька кілометрів, знаходиться теплоелектростанція. Там мій родич працював, якраз був на зміні, туди були потрапляння. Коли почалася ця, так сказати, вакханалія, ми з двоюрідним братом спілкувались. Він колишній льотчик, я йому розказав: ваші літаки реально влучають по мирному населенню. Він каже, що це випадковість, і так далі. Брат мене вивів на працівника спецслужб. Звісно, я розумів, що це не просто людина.
Він представився і попросив давати певну інформацію».
Що саме він просив, яку інформацію вони хотіли, і що ви мали робити? Щось фотографувати, знімати?
«Так, якщо бачиш військових, зробити фотографію, наприклад. В основному де скупчення військових, таке було прохання».
Ну ви ж розуміли, для чого вони збирають таку інформацію?
«Я розумів, що це може бути не на користь нашого міста, цивільних людей, але він не пояснював. В основному він питав, де які військові є».
Ви ж зрозуміли, що потім туди прилетить ракета?
«Я розумів, що я роблю таке… Як це правильно сказати? Я скоюю такий злочин».
А чому ви погодилися це робити? Це ж могло бути поблизу ваших друзів і дому?
«Ну, вочевидь, робив… Як це правильно сказати, не розумів (довга пауза). Не розумів, що роблю».
Тобто ви бачили щодня влучання у Харкові, ракетні обстріли, артилерійські — і ви не розуміли, що передані вами дані можуть стати місцем наступного удару?
«Розумів. Оце, звісно, зрозуміло… Але виходить, що вів себе, не знаю навіть як це сказати, по-ідіотськи».
Картину доповнює оперативник СБУ на псевдо «Адвокат»:
«Частину завдань він виконував за прямою вказівкою представника фсб, а частину вже ініціативно. Він був втягнутий в цю роботу і сам шукав, яку інформацію дати, що може зацікавити фсб. Були ситуації, коли представник фсб конкретно вказував: “Ось адреса, там має стояти авто. Поїдь перевір, є то авто на місці, чи ні”. Таким чином вони намагалися вирахувати, чи в певному будинку чи місці знаходиться хтось із командування Сил оборони, із представників спецслужб України.
Усім відомо, що вони не пожалкують відправити ракету в житловий будинок, навіть якщо там всього один військовий, але високопоставлений військовий України. Їм на інших людей, на цивільних жителів абсолютно наплювати. Їх цікавлять власні інтереси, і вони абсолютно аморальні люди. Ми, на жаль, їх маємо в супротивниках, маємо справу із такими людьми».
Судять Логвинова як громадянина України, але він має і російський паспорт. Отримав його на початку 2000-х, а в 2014 році став на облік у російському консульстві.
«Такі люди дають координати, вказують, де військові пройшли, де знаходяться, але після затримання кажуть: “Ну, я не подумав, я не знав, а там насправді нікого не було, а там ніхто не загинув, ніякої шкоди не було”.
Він дав фсб інформацію по об’єкту, де не постійно військові були, а часом приїздили кави попити чи зустрітися. І одного прекрасного дня розвідка дізнається, що цей об’єкт поданий на ураження. А цей об’єкт знаходився метрах у ста від місця, де працював наш підсудний. Він дуже злякався, бо проводили евакуацію, людей розселяли. Він подав на ураження об’єкт, де фактично міг теж загинути. Чим такі люди думають, це загадка, ніякій логіці це не піддається», — коментує оперативник.
Від початку повномасштабного вторгнення СБУ викрило понад 400 російських агентів. Виходять на них через месенджери. Інколи потенційним зрадниками фсб обіцяє гроші. Ціна послуг невисока — від 100 до 300 доларів. Розповідає контррозвідник Богдан:
«Суми, як правило, невеликі, а частіше за все навіть ці суми не виплачуються. У документах ці суми проходять як виплата, але гроші до виконавця не доходять. Бо людина уже надала послуги і вже втягнута у протиправну діяльність. І після того починається шантаж».
Але у випадку Логвінова справа була не у грошах. Таких, як він, оперативники називають «ініціативниками», говорить «Адвокат»:
«Мушу сказати, вони якихось довгих підготовчих дій, аби завербувати агентів, когось підготувати, не роблять. Вони роблять ставку на масовість. Скажімо, людина пересікає кордон, вони зупиняють, пресують і змушують працювати на себе. Або через родичів погрожують. А є такі, що самі виходять на спецслужби рф: “Я великий патріот росії, хочу працювати і допомагати”. Це так звані “ініціативники”».
У школу, де всі 10 класів вчився затриманий Логвінов, влучило три ракети. Він чув і бачив ці удари із власних вікон. Його донька жила у П’ятихатках поблизу бєлгородської траси і змушена була евакуюватися — не до росії, а до Європи.
Коли ви чули ракетні удари по Харкову, або артилерійські обстріли, або бачили загиблих, що у вас усередині було?
«Загиблих я не бачив».
Ну, по телевізору ж бачили.
«Вибухи були поруч зі мною, я знаходився поруч із цим. Стан шоку. Стан такої, знаєте, злості, може, певної».
І тим не менше, після того все одно виконували завдання.
«Чесно сказати, ну, це злочин».
Ну ви ж на момент, коли почали виконувати ці накази, вже не один вибух чули в Харкові, бачили, як ці ракети з бєлгорода летять?
«Так, я бачив».
А чому ви тоді погодилися виконувати це?
«Двоюрідний брат трошки піддавлював на мене. Я повівся на це все».
А чим він тиснув на вас? Гроші, можливо?
«Ні, ні, ні, ні. Як кажуть: хочеш як краще, а виходить як завжди».
Тобто він намагався вас переконати, що так буде краще?
«Так, абсолютно правильно».
А який результат буде? Ну, краще: це як саме?
«Краще? Ну, він мав на увазі, що вони перемогу здобудуть, і нам буде краще від того».
Потерпіть трохи, ми зараз вас звільнимо?
«Так, потерпіть трохи, ми зараз вас звільнимо. Це від початку і в найважчі часи, весна-літо минулого року, у найважливіші моменти».
Як ви бачите далі своє майбутнє?
«Я своє майбутнє бачу так, що треба робити все можливе для того, щоб закінчився цей конфлікт».
Конфлікт?
«Так, війна».
Насправді своє майбутнє Логвінов бачить у росії. Єдине, про що він зараз мріє у харківському СІЗО — це якнайшвидший суд та обмін, тому й погодився дати це інтерв’ю.
Що спонукає українських громадян зраджувати
Колаборанта з Ізюма засудили на 12 років
