Ці люди годинами займаються у фітнес-центрі, а рельєфи їхніх тіл видно навіть під одягом. Але бодибілдери — це не лише підтягнута фігура й накачані м’язи. Навіщо атлетам хореографія? Вони дійсно самозакохані нарциси? І чи правда, що без стероїдів не розвинеш мускулатуру? На запитання відповідають ті, хто знає про цей вид спорту не за чутками.
Олена Зінченко
бронзова призерка чемпіонату Європи з бодибілдингу, майстер спорту України з бодибілдингу
Віктор Кожушко
тренер чоловічої збірної України з бодибілдингу, голова Харківської обласної федерації з бодибілдингу
- Бодибілдинг небезпечний для здоров’я, адже всі спортсмени сидять на стероїдах? Чим вони взагалі харчуються?
Віктор: Якщо немає грамотного фахівця, який веде спортсмена, підготовка до змагань може бути дійсно небезпечною: трапляються травми, перевантаження. Тому додатково потрібна постійна реабілітація: масажі, розтяжки. Дієта повинна бути грамотно складена з розрахунком правильної кількості інгредієнтів, амінокислот і біоактивних добавок (БАДів), що допомагають відновити центральну нервову систему, печінку, нирки. Ми стежимо за станом здоров’я атлетів: вони регулярно здають аналізи. Крім того, періодично проводимо процедури (крапельниці) для підтримки реологічних властивостей (плинності — ред.) крові.
Зі стероїдами в бодибілдингу борються, як і в інших видах спорту. На змаганнях є допінговий контроль. Якщо спортсмен не пройде перевірку на стероїди, буде дискваліфікація. А так — хтось застосовує на свій страх і ризик, хтось ні. Я до стероїдів ставлюся неоднозначно. З одного боку, якщо їх використовувати під наглядом лікаря й тренера, вони можуть принести реальну користь. З іншого — якщо стероїди вживають безконтрольно, це завдасть шкоди. Мої хлопці не вживають. Навіть якщо раптом хтось захоче, я пояснюю, що є допінг-контроль.
Олена: Поки я готуюся власними силами, без фармакології. Навіть протеїн не п’ю: не дружу з молочними коктейлями. Але хлопці, які виступають у важких категоріях, використовують допустимі фармпрепарати.
Набір харчових продуктів максимально простий: каші, м’ясо, риба, яйця, овочі. Чим простіше їжа, тим вона краще засвоюється організмом. Завжди все однакове, але під час набору маси збільшується кількість продуктів. У принципі, я собі можу дозволити все, що заманеться. Але коли з’їдаєш добову норму складних вуглеводів у вигляді каш, більше нічого не влазить. У бодибілдерів завжди так: потренувався — поїв. Тому ми весь час із судочками. І де б ми не були, скрізь їмо.
- Чтобы блистать на соревнованиях, нужны годы тренировок?
Віктор: Це залежатиме від форми, генетики спортсмена та від категорії, у якій він хоче виступати. Я знаю людей, які готувалися пів року та виходили на сцену в хорошій формі. А деяким потрібен рік, іншим — три, щоби вигравати. Також важливо, чи може людина дотримуватися режиму. Не всі готові себе обмежувати, як професійні бодибілдери: вони не відпочивають, живуть за графіком, не п’ють алкоголь, дотримуються дієти. Тоді щабель за щаблем процес іде. Тут важливий характер. У нас шість тренувань на тиждень. Є унікуми, які тренуються двічі на день, але для організму це важко.
Олена: Я почала виступати вже через пів року тренувань у залі. Моя подруга займалася бодибілдингом, і я якось потрапила до неї на змагання. Це дуже видовищно, мені захотілося спробувати, та й потрібно було відновлюватися після других пологів. Я тренуюся чотири рази на тиждень. Одне тренування триває від 40 хвилин до 2,5 години. Чіткого часу немає: є завдання, які потрібно відпрацювати.
Якщо у спортсмена достатня кількість м’язів, але є жир, — досить тільки висушитись. Якщо ж м’язової маси не вистачає, тоді попереду важкі тренування, жорсткий режим харчування з великою кількістю калорій. Цей процес досить тривалий, тому що м’язи, на жаль, швидко не ростуть.
- Бодибілдинг — це ж конкурс краси?
Віктор: Перше, що я почув, коли став суддею: «Ми вибираємо обличчя на обкладинку журналу». Необов’язково повинна бути гора м’язів. Якщо людина не вміє себе презентувати, швидше за все, вона не займе перше місце.
Принцип оцінки побудований так: на сцені шикуються спортсмени. Спочатку йдуть чотири пози пропорції, потім — сім основних поз і довільна програма (позінг), де кожному атлетові дається хвилина показати себе з найкращого боку. Тут потрібна хореографія, важлива пластика. Багато хто займається з хореографом, щоби продемонструвати пластичність рухів. У тих, хто виступає в категорії класик, м’яка подача, а у бодибілдерів важкої категорії — більш брутальна.
Тобто ми оцінюємо 50 на 50: перша частина — тіло, друга — довільна програма. І за сумою результатів визначається переможець.
Олена: Спортсменів порівнюють не лише за пропорціями. Ти повинен бути ще й зовнішньо привабливим. Що стосується дівчат, оцінюється повністю вигляд: як підібраний купальник, макіяж, зачіска. Тому намагаємося створити гармонійний образ. Це і є конкурс краси. Багато хто вважає його дуже суб’єктивним.
Є обов’язкові пози порівняння пропорцій — передня фронтальна, задня позиція і дві бічних. Вони у всіх однакові абсолютно. За ним вибирають кращих, і на тих, хто пройшов у фінал, чекає дефіле. Там уже можеш показати практично все, що хочеш, щоби вигідно себе репрезентувати.
Я доброзичлива спортсменка, спілкуюся практично з усіма хлопцями та дівчатами. Ми підтримуємо дружні стосунки, намагаємося одна одній допомогти. Наприклад, підправити макіяж або грим, якщо він потік. Але дівчата розповідали, що буває всяке: комусь, наприклад, шлейки на купальнику підрізали. Я особисто з таким не стикалася.
- Чим більше м’язів — тим краще?
Віктор: Не зовсім. Під кожну категорію встановлені особливі пропорції та співвідношення зросту/ваги. Наприклад, у бодіфітнесі необхідний чіткий трикутник до талії. Відповідно, у спортсменок повинні бути ширші спина і плечі, ніж у дівчат категорії фітнес-бікіні. Тобто вони більш м’язові, але при цьому не повинні бути непомірно сухі (з мінімальною кількістю підшкірного жиру — ред.).
Спочатку оцінюються пропорції, потім — розвиток м’язової маси (наповненість і кількість води під шкірою). Коли атлети позують, ми дивимося на глибину м’язів, їхню сепарацію, жорсткість, венозність. Переможець може бути менше конкурентів за обсягом м’язів, але вони будуть більш пропрацьовані.
- Усі бодибілдери — недолугі качки?
Олена: бодибілдингом займаються багато адвокатів, айтівців. Я не можу сказати, що вони дурні. Спорт не співвідноситься з рівнем інтелекту. Але в бодибілдингу багато людей, невпевнених у собі. Деякі борються зі своїми комплексами. Я знаю хлопців, у яких були травми в дитинстві, наприклад, булінг. У них склалося враження: вони ось накачаються, стануть великими, і проблеми зникнуть. Водночас багато хто, займаючись бодибілдингом, побороли комплекси й зараз досить успішні спортсмени.
- Бодибілдинг — це дорого?
Віктор: Якщо займатися професійно і скласти всі витрати, виходять великі суми. Візьмемо підготовку хлопців. На їжу витрачається мінімум 500 доларів. Додайте БАДи, екіпіровку, відновлювальні процедури. У результаті на підготовку до змагань на місяць йде приблизно тисяча доларів. Дівчатам для образу потрібні купальники. Один такий може коштувати від шести до 20 тисяч гривень. Це не враховуючи придбання взуття, гриму.
А ще — поїздки на турніри. Топовим спортсменам витрати відшкодовує держава. Іноді гроші можуть виділити міська або обласна ради.
Олена: Це відносно. Для одних — дуже затратно, для інших — нормально. Все залежить, які макіяж, зачіска, манікюр, грим. Для виступів є і бюджетна лінія купальників. Назвати конкретну суму, скільки я витрачаю, не зможу. Але я економлю, бо сама шию купальники, купую до них стрази та розшиваю.
Не можна забувати про внески на турніри. Наприклад, для виступу на чемпіонаті України ми платили 300 або 350 гривень. Раніше я виступала від іншої федерації, і там внесок на чемпіонат України коштував 1 800 гривень. Як бачите, різниця колосальна. На міжнародних стартах, зрозуміло, збори вище. Але якщо ти увійшов до шістки кращих, витрати на поїздку компенсують.
- Усі бодибілдери — самозакохані?
Олена: Чомусь люди вважають, що ми лише тим і живемо, що захоплюємося собою. Насправді це не так. Дивитися у дзеркало — просто звичка: ти готуєшся до змагань і повинен максимально ефектно піднести пропорції тіла. І коли проходиш повз дзеркало, продавлюєш десь м’яз, дивишся й думаєш: «О, так прикольно буде стати».
- Чи є життя поза тренуваннями та чемпіонатами?
Олена: Звісно. Я — штатний тренер у фітнесцентрі. Понад те, займаюся манікюром (захопилася їм ще до бодибілдингу). Обидві роботи — мої хобі, я отримую від цього максимальне задоволення. У мене двоє дітей, вільний час я намагаюся проводити з ними, ми гуляємо, розважаємося. Зустрічаюся з друзями, читаю книги, слухаю музику. Все як у всіх.
Віктор: Багато спортсменів, закінчивши змагальну кар’єру, знаходять себе в медійному просторі або стають тренерами. Спочатку ти працюєш, хочеш бути першим. Це нереальне відчуття, коли стоїш на п’єдесталі. Але вигравши достатню кількість змагань і завоювавши титули, ти замислюєшся про подальший розвиток.
