Сьогодні на позачерговій сесії міськради депутати прийняли рішення про перейменування 18 вулиць та провулків. Замість російських назв з’явилися згадування про міста, де сталися пам’ятні та трагічні події російсько-української війни, назви на честь українських військових підрозділів.
- пров. Брянський — вул. Холодноярська;
- вул. Кабардинська — вул. Лісової пісні;
- вул. Московська — вул. Ірпінська;
- вул. Північнокавказька — вул. Гостомельська;
- в’їзд Північнокавказький — в’їзд Бучанський;
- вул. Революції 1905 року — вул. Кузінська;
- узвіз Революції 1905 року — узвіз Кузінський ;
- вул. Рязанська -вул. Ірининська;
- пров. Середньоуральський — пров. Пушкарний;
- пров. Старомосковський — вул. Тероборонівська;
- вул. Сусаніна Івана — вул. Каяльська;
- пров. Сусаіна Івана — пров. Студеноцький;
- вул. Челюскінців — вул. Петропавлівська;
- вул. Маломосковська — вул. Козацької Слави;
- в’їзд Московський — в’їзд Волноваський;
- вул. Новомосковська — вул. Червоної Калини;
- вул. Середньоуральська- Пушкарна;
- в’їзд Середньоуральський — Пушкарний.
Серед перейменувань найбільше нарікань викликала назва Петропавлівська на честь храму московського патріархату. Крім цього, слід зазначити, що поки йдеться про перейменування не центральних вулиць, навколо яких найбільше суперечок – Пушкінській, Лермонтова та інші. Всього у Харкові потребують перейменування близько 500 вулиць.
В області з імперським спадком прощаються більш легко. Так в Краснограді провулок Лермонтова став Спортивним, а провулок Пушкіна – Проїзним. З радянським на місцеві було змінено ще три назви. У Валківській громаді вже перейменували 6 назв, зокрема позбавилися прізвищ Пушкіна та Гагаріна у назвах. Сім нових назв останнім часом з’явилося у Мерефі, зокрема з мапи зник російський критик Белінський.
У Лозівській громаді перейменували близько 100 вулиць та провулків, тривають процеси у Золочеві та Первомайському, де планують перейменувати саме місто. Крім цього, депутати облради звернулися до Верховної Ради з проханням перейменувати село Ватутіне в Залужне.
Але найрадикальнішими й перейменуваннях виявилися ізюмчани, де після деокупації з’явилися вулиці Петлюри та Бандери.
