Поліна Піддубна отримала нагороду від Національної кінопремії «Золота Дзиґа-2026». Її короткометражка «Моя бабуся — парашутистка» перемогла в номінації «Найкращий анімаційний фільм».
«Перемога стала для мене несподіванкою. На жаль, я не змогла бути на церемонії, але там були мої аніматорки. А потім одна з них надіслала фото нагороди. Для мене це велике визнання: у моїй країні, на національному рівні. Я відчуваю, що таким чином моє ім’я, цей фільм входять в історію українського кінематографа, анімації. Я дуже вдячна і пишаюся цим», — розповіла журналістам «Накипіло» Поліна Піддубна.
13-хвилинна стрічка розповідає про парашутистку Альфію, яка живе в Таджикистані у 1960-х роках. За сюжетом, одного дня вона отримує телефонний дзвінок від онуки з України у 2022 році. На тлі російського вторгнення ця розмова стає подорожжю між поколіннями та спробою переосмислити родинну пам’ять, ідентичність.
У роботі звучать українська, башкірська, таджицька, татарська і російська мови.
«Це поетичний анімаційний документальний фільм. Він мандрує крізь час, географію, покоління та культури, щоб дослідити теми життя, неба, знань, втрат і війни. Після повномасштабного російського вторгнення, яке безпосередньо вплинуло на рідний Харків та мою родину, ця історія набула глибшого підтексту.
Колоніальна спадщина країни-агресора тягнеться століттями, вражаючи Східну Європу, Кавказ, Центральну та Північну Азію. Незліченні культури, мови та етнічні групи зазнавали і продовжують зазнавати утисків. Наші історії часто залишаються поза увагою міжнародної спільноти. Фільм закликає до деколонізації поглядів, подолання упереджень і створення простору для історій, які тривалий час були невідомі, щоб вийти в глобальну свідомість і солідарність», — зазначила режисерка й продюсерка фільму.
Світова прем’єра стрічки відбулася у 2025 році в програмі La Cinef Каннського кінофестивалю. Відтоді фільм показали в програмах понад 90 міжнародних кінофестивалів. Він отримав приблизно десять нагород та відзнак, зокрема за найкращі анімаційний і документальний фільми.
Цьогоріч стрічка також отримала премію імені Сергія Параджанова за найкращий анімаційний дебют.
Поліна працювала над фільмом три роки. До роботи долучилися аніматори, фахівців зі звуку, дизайнери з різних міст України.
Режисерка народилася і виросла в Харкові, а з 2019 року живе й навчається за фахом у Німеччині. Вона має українське, центральноазійське, татарське і башкірське походження.
