8 лютого 1117 року великий князь Київський Володимир Мономах склав «Повчання» своїм дітям.
Це був перший дидактично-художній твір Київської Русі.
Князь усе життя не випускав меча з рук, борючись із ворогами: тюрками, в’ятичами, половцями. А до того він був мудрим і розважливим, справжнім державником: залагодив усобні чвари, об’єднав землі Київської Русі.
Для своїх нащадків він прагнув збереження миру. Повчання Мономаха не абстрактні: доброчесність дітей, на його думку, допоможе їм жити по справедливості, думати про бідних, сиріт і удовиць, не дозволяти сильним людям ображати знедолених.
У господарських справах князь рекомендує старанно за всім дивитися, не покладатися на отроків і слуг. Цінні поради та побажання дає Володимир Мономах синам у військовому мистецтві: на війні потрібно слугувати прикладом для воєвод, і не на часі думати про бенкети. «Повчання» — наша видатна літературна пам’ятка, справжній історичний скарб України.
8 лютого 1850 року народився Вікентій В’ячеславович Хвойка, археолог, який відкрив Трипільську культуру.
Вікентій Хвойка переїхав з Богемії до Києва. Він полюбив Україну, і тут захопився археологією.
Хвойка проводив розкопки у Києві та відкрив палеолітичну Кирилівську стоянку на київському Подолі із великим скупченням кісток мамонтів: лише ікол нарахували 67 уламків.
А головним його відкриттям стали пам’ятки Трипільської культури: залишки давніх поселень першої половини IV тисячоліття до нашої ери, землянки, глинобитне житло, гончарні печі та славнозвісна, яскраво розмальована кераміка зі складними дивовижними візерунками.
Вікентій Хвойка став одним із засновників Київського музею старожитностей і мистецтв. Він написав десятки праць, які заклали базу археологічного вивчення давньої історії України.
8 лютого 1925 року народився Віктор Іванович Зарецький, український модерніст, майстер пейзажу та жанрової картини.
Його називали українським Клімтом.
Зарецький здійснив справжній переворот в українському мистецтві, виробивши власний стиль: неосецесію.
Його картини мають виразну композицію, яскраву кольористику, національну характерність, захоплюють насиченістю та буянням барв. Для радянського мистецтва була дивною та незвичною подібна гра форм і фактур, мінливих відтінків, несподівано пишних і привабливих.
А ще був час, коли Віктор Зарецький захопився монументальним мистецтвом. Він співпрацював із дружиною, монументалісткою Аллою Горською. Вони до того ж були відомими діячами руху дисидентів шістдесятників. На жаль, життя українських митців обернулося трагедією: Аллу Горську було вбито за дивних обставин.
https://nakipelo.ua/6-lyutoho-tsej-den-v-ukraini-ta-sviti/
