30 років тому Україна отримала власну Конституцію. Документ, який на той момент був результатом багаторічних політичних компромісів, досі визначає правила життя держави. Повномасштабна війна поставила перед державою виклики, яких автори Основного Закону не могли передбачити.
Права військових і ветеранів, вступ до Європейського Союзу, статус російської мови, нова демографія та відбудова країни — усе це вже зараз змушує замислитися про зміни. Саме про це говорили учасники дискусії до Дня Конституції України, яка відбулася у пресцентрі «Накипіло».
Конституція як компроміс
За словами кандидата юридичних наук, радника з правових питань Громадянської мережі «ОПОРА», доцента кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Богдана Мохончука, українська Конституція з самого початку була документом компромісів. У ній поєдналися різні політичні традиції та підходи, що було характерно для України середини 1990-х років.
«Конституція, коли приймалася, була певною мірою еклектична. У нас є ліберальні речі, які ми брали із західного світу: свобода підприємницької діяльності, право власності. Але є й речі, які трошки соціалізмом попахують, я досі не можу пояснити ось це “право на житло”», — каже Богдан Мохончук.
Експерти прогнозують: після завершення війни конституційні зміни стануть одним із головних майданчиків політичної боротьби. Кандидатка політичних наук, доцентка кафедри політології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Юлія Біденко переконана: навколо них неминуче виникне величезна кількість маніпуляцій.
Конституція як майбутнє «поле бою» для політиків
«Нас будуть лякати “єврогеями”, будуть казати, що євробюрократи в Брюсселі вирішуватимуть усе за нас і що ми позбавимося суверенітету, а для українців це дуже чутлива тема. 58% українців, згідно з опитуванням КМІС, сказали, що суверенітет держави для них навіть важливіший, ніж добробут».
Водночас, наголошує Юлія Біденко, найнебезпечніше — не самі політичні суперечки, а небажання влади й суспільства говорити про складні теми вже зараз. На її думку, Україна досі не почала чесну розмову про те, якою стане країна після війни.
«Ми не комунікуємо складні питання. Цілі групи людей будуть жити в підвішеному стані, бо на рівні держави немає розуміння, що робити з ветеранами, із постраждалими, із внутрішньо переміщеними особами та з тими, хто виїхав за кордон. На жаль, ми про це не говоримо ні на рівні суспільства, ні на рівні влади», — пояснює політологиня.
Саме ця компромісність, на думку експерта, пояснює, чому через три десятиріччя навколо Основного Закону знову виникає стільки дискусій. Утім, навіть якщо суспільство визнає необхідність змін, реалізувати їх швидко не вдасться. Під час воєнного стану Конституція прямо забороняє змінювати свої положення, а окремі її розділи можуть бути переглянуті лише через Всеукраїнський референдум.
Стосовно ветеранів та армії в цілому її підтримує молодший сержант, хорунжа 13-ї бригади «Хартія» Ліна Марчук. Вона переконана: після Перемоги країна вже не повернеться до довоєнної моделі, тому Основний Закон потрібно буде переглядати та надати військовим більше привілеїв.
«Після Перемоги вже не буде, як раніше. Ми будуємо нове українське військо. Це зовсім інша реальність, в якій ми будемо жити. Зараз є великі упущення в плані щодо ветеранів, військовослужбовців, надання їм юридичної, медичної та іншої допомоги. Коли з цим стикаєшся, це дуже відчувається», — зауважує Ліна Марчук.
Щодо розповсюджених наративів про права та свободи вона переконана: спочатку потрібно перемогти. Бо якщо не буде держави, не буде Конституції — не буде про що взагалі говорити та що змінювати.
російська мова залишиться предметом дискусій
Однією з найчутливіших тем майбутніх конституційних змін може стати стаття 10 Конституції, яка окремо згадує російську мову. Богдан Мохончук визнає: ця норма була наслідком політичного компромісу 1996 року.
«Сама по собі згадка російської мови нині дуже дисонує в Конституції. Проте ця стаття починається з чіткої норми: єдиною державною мовою є українська, а потім вже йдуть права мов нацменьшинств. Моя особиста думка — я б вилучив, щоби слово “російська” просто не фігурувало. Але для зміни цієї статті треба проводити референдум».
Натомість Юлія Біденко виступає за еволюційний підхід, адже простір використання російської мови в Україні поступово скорочуватиметься природним шляхом.
Європейський Союз також вимагатиме змін
Ще одна велика тема — інтеграція України до Європейського Союзу. За словами Юлії Біденко, якщо країна справді прагне стати членом ЄС, частину положень Конституції доведеться переглянути.
«Дійсно, саме для членства, для вступу в ЄС треба змінювати Конституцію навіть у формальних речах. Вони стосуються верховенства європейського права над українським в частині питань, які належать до компетентності Європейського Союзу.
Також очікується реформа судочинства, яка розпочалася до повномасштабного вторгнення та вже призводила до конституційних криз і прямих конфліктів між президентом Зеленським і Верховним Судом, Конституційним Судом. Була криза й колізії в нормативних актах. Я не буду навіть торкатися теми толерантності, свободи, яка прописана в Лісабонському договорі», — попереджає експертка про складні рішення, які українцям потрібно буде прийняти перед вступом в ЄС.
Новий суспільний договір
Найбільшим викликом після війни стане не юридична процедура внесення змін, а здатність суспільства домовитися. Богдан Мохончук переконаний, що Конституція має залишатися документом, який об’єднує країну, а не поглиблює політичні розколи.
«Конституція — правила гри. Якщо правила гри не сприймаються всіма, на кого поширюються, вони навряд чи будуть дієвими. Якщо запускати процес, він має бути консенсусним: складним, але відвертим діалогом між різними верствами населення».
Саме такої розмови, переконані учасники дискусії, Україні сьогодні бракує. Говорити потрібно не лише про текст Конституції, а й про те, якою буде країна після війни. І саме тут, на думку експертів, відповідальність лежить не лише на Верховній Раді. Місцева влада також має бути зацікавлена в чесній розмові про майбутнє, а не будувати «рожеві замки» про швидке повернення до довоєнного життя.
Чим довше суспільство уникатиме таких дискусій, тим більше простору залишатиметься для популізму, політичних спекуляцій і зовнішніх маніпуляцій. Конституція має стати не черговим приводом для роз’єднання, а справжнім суспільним договором про те, якою Україна хоче стати в майбутньому.
Цей матеріал створено завдяки заходу в нашому пресцентрі.
Якщо ви хочете провести в нас свою зустріч, пресконференцію, дискусію абощо — напишіть нам у телеграм або на пошту.
