25 лютого 1887 року народився Лесь (Олександр-Зенон Степанович) Курбас, режисер, драматург, засновник театру «Березіль»
Лесь Курбас (Олександр-Зенон Степанович) увійшов у історію як фундатор модерного українського театру. Він був захоплений експериментаторством, заснував шість театрів. Завдяки Курбасу українська сцена відкрила нові теми, героїв, засоби. Він поєднав народні традиції з найновішим європейським стилем, позбавив українців відчуття меншовартості, виходив у світ з творчими експериментами. 
Фото: Open Kurbas
Курбас виховав плеяду талановитих акторів, зняв кілька стрічок на Одеській кіностудії. У Харкові з драматургом Миколою Кулішем створив неперевершений творчий тандем у театрі «Березіль» у постановках «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса». Зірки українського мистецтва привернули увагу чекістів: Курбаса та Куліша звинуватили у викривленні оптимістичної радянської дійсності, в «буржуазному націоналізмі», формалізмі та відриві від російського театру.
Наприкінці 1933 року Леся заарештували, він отримав п’ять років ув’язнення. У 1937 році Курбаса засудили до страти. Він був розстріляний в листопаді 1937 року в урочищі Сандармох, разом з іншими представниками української культури і мистецтва, яких назвали «Розстріляним Відродженням».
25 лютого 1871 року народилася поетка, драматургиня і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію під іменем Леся Українка.
Псевдонім «Українка» поетка запозичила від дядька Михайла Драгоманова, який підписувався «Українець». Уперше так підписала вірші у 13 років у часописі «Зоря», а в 14 опублікувала першу поему «Русалка». У 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів». Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. 
Фото: 150imenlesi.org
Вона просувала європейські тенденції та стала провісницею модернізму в українській літературі. Вона збагатила образність української мови: Лесі Українці ми завдячуємо багатьма новими словами, зокрема, «промінь». Леся Українка мала величезний вплив на розвиток феміністичного руху. Її жіночі образи вільні у своєму виборі, самодостатні, горді та незалежні, що тоді було абсолютним викликом, особливо в російської імперії.
Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, з цензурою, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, бути незалежною. Ім’ям зірки української літератури у 1970 році назвали астероїд — «2616 Леся».
25 лютого 1905 року народився Павло Павлович Вірський, видатний хореограф, реформатор українського сценічного танцю
Вірський мислив яскравими образами, легко створював цікаві композиції. У його балетах («Раймонда», «Есмеральда», «Корсар», «Дон Кіхот») гармонійно поєднувалися танок і пантоміма, класична і народна хореографія. Він спирався на традиції, розвивав першоджерела: брав побутові танці-примітиви, фольклорні обряди, ігрища — і створив хореографічну школу. 
Фото: Центральний держархів вищих органів влади та управління України
Звертаючись до української історії, Вірський поставив балети «Українська сюїта», «Запорожці», танці в операх «Тарас Бульба» і «Запорожець за Дунаєм». Його ансамбль став фольклорно-етнографічною лабораторією, що шукав, фіксував і переосмислював культурні скарби нації. Танці «Чумацькі радощі», «Одна пара чобіт на вісім ніг», «Гопак» були візитною карткою ансамблю та викликали бурхливі овації в концертних залах планети. Іноземна преса писала: «Тріумфальною атакою козаків захоплений Париж», або ж: «Українські артисти просто народилися, щоб танцювати. Танець їхній легкий і ніби не вартий їм жодних зусиль».
У 1933–34 роках Вірський очолював трупу Харківського театру імені Лисенка.
https://nakipelo.ua/viyna-rosii-protiv-rosii/
