У мирному житті — співзасновник нічного клубу «Модуль» у Дніпрі та один із лідерів музичної спільноти. У війську — стрілець, гранатометник, командир відділення дистанційного мінування, засновник підрозділу «Модуль» та школи безпілотних систем бригадного рівня. Це все — про Микиту Козачинського, добровольця, який став до лав 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле» в день її заснування.
У складі бригади боронив Україну вже у трьох областях: Харківській, Донецькій та Запорізькій, прикриваючи рідну Дніпропетровщину.
Микита Козачинський розповідає про перші бої та зростання у війську, про підтримку мистецької спільноти, про інновації й те, що поєднує музику і БпЛА.
Далі — його пряма мова.
«Музична спільнота, так само як і армія, є зрізом суспільства»
У цивільному житті я мешкав у Дніпрі та займався музикою. Я є співзасновником студії звукозапису та музичного лейблу Dnipropop, а також нічного клубу Module («Модуль»). Це концертний майданчик, клуб електронної музики та митцівня — осередок музичної культури у Дніпрі.
Наш колектив і музична спільнота, так само як і наша армія, є зрізом українського суспільства.
Так, в охороні клубу працювали ветерани ЗСУ та «Правого Сектору»; відпочивали в нашому клубі, зокрема, військові, які приїжджали до Дніпра після бойових дій, а також пов’язані з військом цивільні. Згодом ті знайомства і той досвід взаємодії з великою розмаїтою спільнотою стали у пригоді під час служби.
Попри термін «нічний клуб», моя робота здебільшого не була нічною. Як співзасновник я відповідав за організаційні питання, які вирішувалися переважно вдень. Вночі працювали інші люди.
І ось вранці 24 лютого 2022 року я прокинувся в зовсім новій реальності: почалося російське повномасштабне вторгнення. Зрозумів, що єдиний прийнятний варіант для мене — приєднатися до війська. Один день витратив на збори. І вже 26 лютого, коли формувалася 128 окрема бригада ТрО (нині це 128 окрема важка механізована бригада Сухопутних військ — ред.), величезна черга з добровольців стояла коло воріт військової частини. У тій черзі, на диво, я побачив багато своїх знайомих.
Автомат, СПГ та FPV
Військову службу я «починав із самого початку»: перше звання — солдат, перша посада — стрілець. І саме стрільцем я пройшов разом з нашою ротою перші місяці боїв. У мене все було так само, як в інших. Чим займається звичайний солдат? Копає, будує укріплення, відбиває ворожі атаки, тижнями чекає ротації…
Далі в моєму житті з’явився СПГ — станковий протитанковий гранатомет: переносна, але досить потужна зброя. Ми з побратимами досить швидко опанували його та почали працювати по супротивнику. Основною нашою ціллю були скупчення ворожої піхоти. Тоді СПГ-9 був найбільш далекобійною зброєю в нашому підрозділі ТрО. Він здатен прицільно бити на відстань близько 4,5 кілометра, і для нас це була дійсно цікава бойова робота. Особливо, якщо ми мали вдосталь осколкових боєприпасів.
Ідучи на посаду гранатометника в роті вогневої підтримки, я розумів, що так зможу убезпечити себе та побратимів від ближніх стрілецьких боїв. Окупанти здебільшого просто не могли підійти до наших позицій: СПГ діставав їх значно раніше. Але вже тоді я думав над тим, що потрібно збільшувати дальність ураження. Бували такі ситуації: завдяки картинці з дрона ми знаємо, де накопичується ворог, але не маємо жодного уявлення, як і чим могли б його дістати.
Так, наприкінці 2022 року, у нашому підрозділі почалася ера FPV-дронів. Ми навчалися літати на них, паяли та складали свої перші FPV, їздили на спеціальні курси. Пригадую, як нам дуже посприяла з фаховим навчанням пані Катерина Чорногоренко, тодішня заступниця міністра оборони.
Трохи згодом, коли пішли перші влучання наших FPV-дронів по окупантах та військовій техніці, я зрозумів: ми можемо збільшувати дальність ураження, нам все вдається!
Коли наша музична спільнота питала, чим нам можна допомогти, я завжди просив присилати нам дрони.
Це були і квадрокоптери з тепловізорами, і дрони для дальньої розвідки, і БпЛА для інших завдань… Саме цьому напрямку ми стали приділяти найбільшу увагу. І зрештою, у рамках 231-го батальйону 128-ї бригади створили спеціалізований підрозділ. Назвали його «Модуль» — так само, як і наш нічний клуб. Наша музична спільнота збереглася і на фронті: ми й далі працюємо разом, просто дещо змінили вид діяльності. Разом зі мною, наприклад, служать бармен з нашого клубу та інші колеги і друзі з цивільного життя.
…Ми працюємо над тим, щоб знищувати дедалі більше російського особового складу. Одне з технічних рішень, яке спрацювало дуже добре — це дистанційне мінування за допомогою БпЛА: закладаємо вибухові пристрої на напрямках ймовірного руху росіян. І зараз це є нашою з побратимами спеціалізацією. На даний час я є командиром відділення дистанційного мінування.
«Новачкам зараз навіть легше, ніж було нам на початку»
У нашому підрозділі безпілотних систем всі люди — більш-менш знайомі між собою. А, отже, ми не мали потреби у тривалому злагодженні. Зараз ситуація дещо змінилася, адже до нас почали приходити мобілізовані, а не лише добровольці.
І я бачу цікаву закономірність: коли новачків додають в такі досвідчені військові колективи, як наш, де вже існують свої традиції, свої методи ведення бою, то адаптація новоприбулих відбувається органічно, ледь не «сама по собі». До того ж, новачкам зараз навіть легше, ніж було нам на початку. Бо ми дбаємо про них, вчимо, допомагаємо ставати одними з нас. Адже ми — сформований підрозділ з чималим досвідом, який можна перейняти. Ну й матеріальна складова теж важлива: зараз маємо необхідне обладнання та організовану систему його постачання. На початку повномасштабного вторгнення всього цього не було: ні майна, ні традицій, ні досвіду. Самі все з нуля починали.
26 лютого 2022 року наша бригада була сформована саме з добровольців. І величезними перевагами такого колективу є ставлення бійців одне до одного та позитивні приклади побратимів, які самі прийшли до війська. Ми — окреме невеличке бойове братерство, яке існує в межах Збройних Сил України. І, як мені здається, це істотно відрізняє нас від новосформованих бригад, які цілковито складаються з мобілізованих.
Школа БпЛА «Модуль»:
«І музика, і дрони — це про пульти і про частоти»
Улітку 2024-го за підтримки друзів та нашої музичної спільноти ми змогли відкрити школу БПЛА при 128 ОВМБр. Це навчально-технічний центр, який готує пілотів для всіх батальйонів бригади і для роти ударних БПЛА. Ідеться про розвідку, пілотів ударних дронів та перехоплювачів (дрони, які виконують функцію ППО), а також операторів наземних комплексів. А крім того навчально-технічний центр тестує й нові засоби, які отримує наша бригада: як дрони, так і системи РЕБ. По суті, школа БпЛА дає нам змогу передавати той досвід, який ми здобули за понад три роки участі в бойових діях.
До речі, я помітив, що між музичною сферою та безпілотними системами є дещо спільне. Якщо ти розумієшся на тому, як створюється музика, на принципах роботи з аудіочастотами, то це допомагає тобі працювати з БпЛА. Тому що і електронна музика, і дрони — це про пульти і про частоти.
Коли людина з музичної індустрії йде в безпілотні системи — це дуже добре. Це такий якісний фундамент для того, щоб нанизувати на нього ще якісь знання, і таким чином ставати більш цілісною, багатогранною людиною.
Один з моїх побратимів — снайпер, який перекваліфікувався на оператора FPV. Це людина з клубу «Модуль»: був адміністратором, сам писав музику. Один з найрезультативніших пілотів нашого батальйону, після поранення перейшов на посаду інструктора у школі БпЛА.
Ще один мій друг з нічного клубу «Модуль», оператор БпЛА Михайло Бікетов, загинув минулої весни. Нещодавно ми видали збірку його музики, записану на «вініл»…
Повернімося до підготовки операторів безпілотних систем. Її тривалість залежить від багатьох чинників. По-перше, від того, що ми вкладаємо в поняття «оператор БпЛА». Це людина, яка керує одним типом дронів, чи мультифункціональний фахівець?
Є таке поняття як аgile, що вживається в програмуванні. Це коли людина може змінювати мови програмування: використання якоїсь однієї мови не є для неї принциповим. Те ж саме ми намагаємося впроваджувати під час підготовки операторів дронів, даючи їм знання з суміжних сфер і спеціальностей. Тобто наш випускник може працювати і як основний пілот, і як «другий номер», як людина, яка споряджає безпілотник перед вильотом, і як вибухотехнік, який розуміється на відповідних аспектах.
Навіщо це робиться? Якщо в нас є екіпаж БпЛА з трьох бійців, і один з якоїсь причини «випадає», інші двоє можуть закінчити завдання і зрозуміти, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Коли з’являються нові дрони, наші хлопці та дівчата намагаються відразу їх отримати. І паралельно — достукатися до підрозділів, які їх уже використовують, та обмінятися досвідом. Вони намагаються отримати найновіший досвід і найсучасніші дрони: це безперервний процес, це те головне, що робить нашу школу живою. І тут я маю згадати про тих, хто допомагає нам воювати та навчати операторів БпЛА.
У нас дуже потужна музична та клубна спільнота по всій Україні. Є благодійний фонд Musicians Defense Ukraine, який допомагає музикантам або дотичним до музичної індустрії людям, які опинилися в війську. А ще є ціла низка майданчиків та діджеїв, які вони більшість своїх зароблених грошей вкладають у військо.
Є великі фестивалі які активно донейтять, є якісь маленькі події. Нашу школу БПЛА ми запускали за підтримки фестивалю Atlas Weekend, який торік зібрав на потреби війська понад 100 мільйонів гривень. З цієї суми нам дісталося близько півмільйона. І ми на них закупили батареї до дронів та ще якесь обладнання. То були перші кроки, завдяки яким ми можемо будувати подальші плани, запускати нові проєкти.
Музична спільнота відіграє ключову роль для нас, особливо у фінансуванні і впровадженні нового. Тому що державне забезпечення війська — це бюджетні кошти, все кодифіковано, суворо, «згідно і відповідно». Якщо йдеться про інновації — то за рахунок донатів нашої спільноти робити все це значно простіше. Допомагають нам різні митці, не лише музиканти. Зокрема, художниця Жанна Кадирова, яка за час повномасштабного вторгнення передала значні суми на армію. Нам вона купувала наземного робота (НРК) з кулеметною туреллю та інші засоби, які були потрібні. Ми неймовірно вдячні мистецькій спільноті за цей ресурс.
Давайте чесно: якби в нас не було цієї підтримки — то не знаю, чи був би я взагалі досі живий…
«Ми працюємо в небі, щоб врятувати життя тих, хто на землі»
Я вже казав про те, що три людини — це звичайна обслуга БпЛА, зокрема — FPV-дрона. Якщо ти працюєш на більшій відстані, то в твою команду обов’язково додається ще кілька людей. Зокрема вам буде потрібен ще один дрон, який несе ретранслятор, а також більш далека розвідка — це БпЛА-«літачок». Тобто кількість людей в команді визначається завданням, яке вона має виконати.
Бойова робота на дистанції до 20 кілометрів — це одна тема, коли працюєш на 40-50 км — це вже зовсім інший рівень складності.
Які дрони є «більш важливими»? У мене на це немає відповіді. Всі вони важливі: в них різні задачі, але є спільна мета всіх безплотних систем — це зменшення кількості контактних боїв і знищення ворога, якомога далі від позицій української піхоти. Тобто ми працюємо в небі, щоб урятувати життя тих, хто на землі. І це головна річ, яку треба пам’ятати під час бою. Тому кожен піхотинець, який стає оператором дрона, пам’ятає ті часи, коли він сам був піхотою. І розуміє, наскільки важливо зробити так, щоб супротивник просто не доходив до наших бійців.
Маючи чисельну перевагу в кількості людей, ворог нам вже третій рік намагається нав’язати таку війну: ближні бої та співвідношення втрат один до одного. Тому застосування БпЛА та інших дистанційних засобів ураження — це єдиний варіант, який дає нам змогу виграти цю війну.
І тут я хочу ще раз згадати етапи нашого з побратимами розвитку як воїнів та військових фахівців.
Перший — це піхота, рота вогневої підтримки, робота з СПГ: це праця «в полях» і усвідомлення того, що таке війна і як будується оборона. Цей «ввідний» етап нас багато чого навчив.
Другий етап — це «вигадування неіснуючих речей»: коли ми шукали різні варіанти дистанційного ураження ворога. Ти сидиш в окопі й весь час мізкуєш, як дістати росіян на більшій відстані, як їх краще знищувати. Так ми почали впроваджувати в нашій бригаді FPV: це була зовсім нова сфера, яка створювалася з нуля. Ми приходили до командирів і намагалися їм розповісти: ось що ми вигадали, давайте спробуємо! Нас просили показати приклади такої роботи, а прикладів тоді практично не було.
І третій етап — це ефективна робота і передача бойового досвіду іншим. Коли ми вже спалили танк, БМП, відбили штурм, і не один, тоді нас почали слухати навіть ті, хто раніше скептично до цього ставився.
«Дике Поле» шукає операторів БпЛА:
«Якщо людина є добровольцем, то вона вже має 50% успіху»
Нашій бригаді потрібні хороші бойові пілоти. І ми готові навчити їх та забезпечити всім, що потрібно для бойової роботи.
Перш за все — ми запрошуємо вмотивованих людей. Від того, хто сам захотів взяти участь в обороні України, буде набагато більше користі, ніж від тих, кого просто «зловили на вулиці» та привезли до нас.
Мені здається, якщо людина є добровольцем, то вона вже має 50% успіху. Бо головним є бажання щось робити. Все інше — це навички, а їх можна отримати завдяки праці.
Чому не варто боятися йти до війська? Бо в житті можуть статися набагато страшніші речі, ніж підписання контракту, мобілізація, участь у стримуванні російської агресії.
Наприклад, одного ранку можна прокинутися в росії. І тоді всі наші нинішні проблеми здаватимуться просто дрібницями… Ми робимо все можливе для того, щоб цього ніколи не сталося. Мені здається, що саме в цьому — наше призначення і наша доля.
128 окрема важка механізована бригада «Дике поле» набирає до своїх лав бійців: як на посади, пов’язані з БпЛА, так і на низку інших вакансій. Дізнатися всі подробиці та зробити перший крок можна через 1-й центр рекрутингу Сухопутних військ або безпосередньо через офіційну сторінку бригади.Що ж до молоді, то вона може отримати особливі умови служби: з фіксованим терміном контракту, додатковими виплатами та низкою пільг завдяки проєкту «Контракт 18-24: Дрони». Рекрутери супроводжують добровольця та допомагають на всіх етапах: від моменту підписання контракту до початку служби в конкретному підрозділі за обраним фахом.
