Вода мокра, трава зелена, а російські пропагандисти, які таргетуються на Харківщину — брешуть. За тиждень від 17 до 23 листопада наші експерти зафіксували 13 публікацій з ознаками фейків і сім маніпулятивних. Розбираємо найхимерніші з них.
Зеленський: «Єб..тесь як хочете»
«Сьогодні як нація побєдітєлей ми готови с барского плєча признать Донецк, Луганск і Крим расійськими теріторіями. Но только при одном условії: москва должна офіціально признать нашу перемогу. Но ето єщьо не всьо. Я видвігаю путіну дополнітєльноє требованіє: я хочу возглавіть Крим… Отнинє я не собіраюсь управлять Україною, є..тєсь самі, як хотітє».
Саме таку «заяву Зеленського» розповсюдили минулого тижня російські пропагандисти з каналу «Русская Харьковская обл». Тло й гості в кадрі — з Національного молитовного сніданку в серпні 2025 року. Звісно ж, на оригінальному відео виступу президента таких слів немає, пропаганда окупантів розповсюджує діпфейк. Про це свідчать неприродні рухи голови, губ і очей «Зеленського» на відео.
Брехня про акції щодо військовополонених
«Первый Харьковский» канал, що стабільно просуває російські наративи, опублікував заяву «уповноваженої з прав людини та дитини вга Харківської області» Вікторії Колесник-Лавінської. росіянка заявила, що в Харкові нібито почастішали протести сімей полонених і зниклих безвісти військових через затримки виплат.
Насправді акції на підтримку полонених у Харкові постійно проходять на вихідних, вони були й на початку 2024 року, і в 2025 році. Їхня мета — не обурення через «затримку виплати грошової допомоги», а нагадування про полонених і зниклих безвісти.
«Ми виходимо, кричимо, нагадуємо, що наші хлопці з маріупольського гарнізону — в полоні з 2022 року. В обмінах їх немає чи дуже мало. Там багато людей у важкому стані, зараз вони отримують вироки у рф. Дуже багато хлопців безвісти зниклих. Тому ми тут, стоїмо за них», — розповідала 15 листопада колегам із «Ґвара Медіа» співорганізаторка акції Ірина.
Ще однією причиною, чому влаштовуються подібні акції, пропагандистка називає страх: нібито у випадку повернення військових із полону їх знову відправлять на фронт. Насправді це не так: стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» надає військовослужбовцям, які були в полоні, право звільнитися зі служби.
Через депутата «прилетіло» по заводу
російська ракета Х-101 уранці 19 листопада влучила в дев’ятиповерхівку на вулиці Стуса, 8 у Тернополі. Будинок частково обвалився. Пошуково-рятувальні роботи тривали чотири доби й завершилися 22 листопада. Загинули 35 людей, серед них шестеро дітей. Травмувалися 94 людини, у тому числі 18 дітей.
Як завжди в подібних випадках, росіяни починають замітати сліди й перекладають відповідальність. У цьому випадку — на народного депутата Олександра Федієнка. «Первый Харьковский» написав, що нардеп «провів екскурсію» по заводу «Оріон» і показав, як підприємство виробляє техніку для зв’язку. Нібито через це Федієнку готують підозру в держзраді.
Дійсно, журналістка «1+1» Юлія Кирієнко-Мерінова звинуватила Федієнка в публікації відео. За її словами, це могло стати причиною російського обстрілу Тернополя 19 листопада. Проте відео було знято не на заводі, а на мілітарній виставці в Києві задовго до обстрілу. Також жодні правоохоронні органи не оприлюднювали інформацію про підозру Федієнку.
«Воно було зроблено десь у середині літа. Не знаю, чому кажуть всі про жовтень. Я цікавлюся речами, які стосуються техніки зв’язку. Воно не стосується РЕБу, там був радянських часів телефонний апарат. Коли я знімаю сюжети, завжди питаю дозволу в людей, де я знімаю. Нічого таємного, закритого я точно не оприлюднював і не казав. Я туди прийшов як звичайний відвідувач. Це була звичайна публічна комерційна виставка в місті Києві», — прокоментував нардеп.
«Меморіал фашиста у Харкові»
Харківська міськрада 19 листопада перейменувала вулицю Грайворонську в Новобаварському районі на честь фронтмена гурту «Мертвий Півень» Міська Барбари. Пропагандисти миттєво «згоріли» через це. А ще — через ідею створення спільного меморіалу на честь Міська Барбари, української режисерки Світлани Олешко та письменника Володимира Вакуленка. Останній, за словами «Первого Харьковского», «загинув за нез’ясованих обставин у селі Капитолівка».
Проте це не так. Обставини загибелі Вакуленка добре відомі — і саме тому росіяни не хочуть акцентувати на них увагу. Володимир Вакуленко був українським дитячим письменником, якого російські військові викрали і вбили під час окупації Ізюма.
Тіло виявили в місці масового поховання одразу після звільнення міста. Слідство встановило, що до злочину причетні командир роти, його заступник, командир взводу й кулеметник 2-го армійського корпусу 8-ї армії Південного воєнного округу росії.
За даними поліції, окупанти намагалися змусити Вакуленка відмовитися від проукраїнських переконань і погодитися на співпрацю. Його били, стріляли по ногах, тримали в нелюдських умовах, а в будинку, де він жив із батьком і сином, проводили обшуки. Згодом російські військові вивезли письменника до місця своєї дислокації та вбили.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту за підтримки ГО «Інститут Масової Інформації» та CzechAid
