Як змінювати громади попри труднощі: досвід громадських організацій Харківщини

Брак грошей і фахівців, труднощі у співпраці з владою, недовіра людей та постійні безпекові загрози. Попри ці перешкоди, громадські діячі на Харківщині знаходять способи втілювати свої ідеї та допомагати місцевим жителям.

У пресцентрі «Накипіло» шестеро представників громадських організацій поділилися досвідом під час дискусії «Імпульс змін на Харківщині». На прикладі їхніх історій розбираємо, які рішення вже спрацювали, що досі залишається складним і які підходи можуть перейняти інші громади.

Як працювати, коли ситуація постійно змінюється 

Через постійні обстріли, загрозу ворожих атак, зокрема FPV-дронами, перебої з електропостачанням і проблеми з логістикою громадським організаціям доводиться щоразу змінювати плани. Правила безпеки швидко застарівають, а труднощі, яких не було на початку проєкту, можуть виникнути за кілька місяців або навіть наступного дня.

«Місія Харків» регулярно перевіряє ситуацію в громадах, куди виїжджають їхні команди, адже це постійна небезпека. Працівники спілкуються з місцевою владою та лікарнями, з’ясовують, чи зможуть медзаклади допомагати людям, яких ліків і обладнання їм бракує. 

«Громади й місцеві заклади охорони здоров’я мають розуміти, до чого найгіршого їм готуватися, з чим вони можуть стикнутися та як реагувати на потреби. Громадський сектор не перебирає на себе функції органів держави й місцевого самоврядування. Ми хочемо стати тим містком, плечем, який допоможе й підтримає», — зауважує пані Юлія. 

Від 2022 року незмінним залишається принцип «безпека людей понад усе». Перед будь-яким заходом чи виїздом команди мають переконатися, що не наражають на небезпеку працівників і тих, кому допомагають. Для цього інструкції необхідно регулярно оновлювати та пояснювати всім учасникам, як діяти в разі загрози.

ГО «Інформаційний центр Майдан Моніторинг» залучає жителів до розробки правил безпеки. Як пояснила голова правління Наталія Зубар, звичайні пам’ятки недостатньо залучають мешканців, тому важливо, аби люди брали участь у пошуку рішень. Для дорослих організація рекомендує проводити симуляційні ігри, а для дітей — переглядати корисні мультфільми: на кшталт історії про зайчика, в якого вовки намагаються вкрасти телефон.

Нестача грошей і ризик втратити фахівців 

Громадським організаціям часто доводиться шукати гроші на наступний проєкт, ще не завершивши попередній. Раз у раз не вистачає фінансування для оплати оренди, комунальних послуг і зарплат. Через нестачу грошей складно втримати команду та планувати роботу наперед.

Окреме завдання «із зірочкою» — пошук кваліфікованих працівників у невеликих громадах. Організаціям доводиться самостійно навчати людей. Однак після завершення гранту бюджет може скоротитися, і втрата вже підготовлених працівників відчувається особливо болісно. 

«Ми не могли знайти комунікаційницю в команду три роки. Зараз у нас працює дівчина, яка працювала в бухгалтерії з договорами. Прийшов фахівець і допоміг її нам розкрутити», — ділиться програмна директорка БО БФ «Майбутнє будуємо разом» Людмила Гасан.

Соціальне підприємництво допомагає створювати подушку безпеки для бюджету й таким чином зберігати зарплати працівникам. Благодійний фонд «Веритас Спес + Україна» планує відкрити центр нейрореабілітації, який підтримає людей і приноситиме дохід. За словами виконавчої директорки Антоніни Вельможної-Сидорової, частиною прибутку допоможуть вразливим групам людей, а решту витрачатимуть на оренду, комунальні послуги та зарплати працівників. Так фонд планує продовжувати роботу навіть за умови припинення фінансування від донорів.

Недовіра людей до громадських організацій 

Коли громадська організація починає працювати з новими людьми, буває складно здобути їхню довіру. Особливо якщо люди нічого не знають про діяльність фонду чи організації. 

«Недовіра у крові кожного українця. Коли питати, звідки хвіст росте, то якщо я українець — уже не довіряю на 100%. Проблему треба долати, бо в нас це природно: ми не довіряємо всім, від президента до сусіда. Інше питання, як це вирішувати», — каже президент ГО «Асоціація приватних роботодавців» Олександр Чумак

Перед початком проєкту важливо з’ясувати, хто може допомогти його втілити та чим співпраця буде корисною для кожного. Громадська організація «Асоціація приватних роботодавців» перед початком роботи радить складати карту стейкхолдерів — список людей, організацій і представників влади, з якими потрібно домовитися. 

Далі проводять фокус-групи та інтерв’ю з ветеранами, переселенцями, іншими жителями громад. Їхні пропозиції допомагають зрозуміти, якої підтримки бракує місцевим підприємцям і мешканцям. Організація також допомагає громадам розробляти програми підтримки бізнесу, а людям — шукати гранти.

«Ми підтримуємо підприємництво в усіх громадах: можемо консультувати, допомагати залучати гранти. У нас всі проєкти — сталі, ми не залишаємо їх без підтримки. Завжди є продовження реалізації проєктів, ми допомагаємо розвивати запроваджені інструменти. Якщо немає програми розвитку підприємництва — ми готові допомогти її написати. А коли громада прийме цю програму, готові допомогти її реалізовувати, надати експертів, знання, інформацію тощо. Так і підтримуємо громади на місцях», — пояснив Олександр.

Важливо уважно працювати з різними групами населення та звертати увагу на потреби кожного. Наприклад, переселенці більше довірятимуть рекомендаціям знайомих, аніж запрошенням у соцмережах. 

«Вони добре сприймають сарафанне радіо, коли хтось сказав, що десь допомогли. І це працює краще, ніж коли написано в усіх постах: “Приходьте до нас, ми вам раді”. Тобто, досвід іншої людини — той місток, яким можна витягнути мешканців. Вони будуть довіряти і сприймати тебе як людину, яка прийшла допомогти, а не як чужинця», — зазначає виконавча директорка БО БФ «Веритас Спес + Україна» Антоніна Вельможна-Сидорова.

Проблеми у співпраці з владою та бездіяльність людей

Люди звикли не діяти самостійно, а чекати, поки проблеми в їхньому дворі, будинку чи громаді вирішить місцева влада. Навіть невеликі зміни роками залишаються лише ідеями. Ситуацію ускладнює те, що посадовці підтримують не всі ініціативи. Громадським організаціям складно отримати допомогу чи переконати чиновників у необхідності змін. У результаті розв’язання важливих питань затягується.

«Коли не порушуєш встановлених правил благоустрою й поводження з міською інфраструктурою, можеш щось змінити самостійно. А зміни дають мультиплікативний ефект, тому що люди заряджаються цим. Вони розуміють: не треба чекати, доки прийде «Жилкомсервіс» чи ще хтось розв’язати проблему. Ти можеш тут і зараз щось зробити», — пояснює архітектор-реставратор, керівник ГО «Платформа урбаністичного розвитку» Віктор Дворніков.

Однак у системності підтримка влади стає перевагою. До прикладу, в Харкові працює робоча група оперативного реагування на пошкодження об’єктів культурної спадщини. Як розповідав Віктор Дворніков для «Суспільне Харків», група має проводити спільні засідання, а після пошкодження пам’яток фахівці виїжджатимуть на місце, щоб оцінити їхній стан і допомогти вберегти від подальшого руйнування. 

До групи увійшли архітектори, інженери-конструктори, сертифіковані експерти та представники міських і обласних департаментів. Водночас пан Дворніков зауважив, що домовитися з посадовцями буває складно, а на помітні результати іноді доводиться чекати роками.

Олександр Чумак каже, що його команда звертається до влади вже з готовим планом. Спочатку вони вивчають проблему, пояснюють, до чого призведе бездіяльність, і пропонують, як усе виправити. Так організація допомогла запровадити в Харкові кілька програм підтримки підприємців. Серед них — компенсація витрат на участь у виставках, ваучери для ветеранів і відшкодування відсотків за кредитами.

Але навіть успішні домовленості не гарантують, що програма працюватиме постійно. Наприклад, через брак грошей наразі не працює податкова пільга для бізнесу, якої раніше домоглася організація. Нині команда намагається повернути фінансування чи домовитися з міською радою про зниження податку в чотири чи п’ять разів.

Міська влада швидше реагує на проєкти, в яких зацікавлена. За словами Людмили Гасан, посадовці самі розповідають про проблеми і звертаються за допомогою. Вона припускає, що стосунки склалися завдяки напрямам, в яких працює організація: робота з дітьми та молоддю, людьми з особливими потребами, облаштування інклюзивних просторів, гуманітарна і психологічна допомога мешканцям громади.

Проєктні обмеження на отримання допомоги

Громадські організації не завжди можуть допомогти всім, хто цього потребує. Наприклад, якщо фонд отримує гроші на гуманітарні набори для людей із І та ІІ групами інвалідності, він не має права надати їх людям, які мають третю. Вони також потребують підтримки, але умови проєкту не дозволяють її призначити.

Аби краще розуміти потреби місцевих жителів і уникати непорозумінь, «Майбутнє будуємо разом» створили мобільну команду, до якої запросили колишніх соціальних робітників громад, із якими співпрацюють. За словами програмної директорки фонду Людмили Гасан, завдяки цьому вони уникають приблизно 70% конфліктних ситуацій, адже мобільна група добре знає мешканців і розуміє, як із ними взаємодіяти. 

Також в організації працює гаряча лінія. Якщо людина не відповідає умовам проєкту, їй пояснюють причину відмови та записують, чого вона потребує. Згодом фонд намагається знайти інший спосіб підтримки, хоча й гарантувати це кожному не може.

Як справлятися з труднощами

Універсального способу подолати всі складні обставини немає. Досвід громадських організацій Харківщини показує: іноді достатньо співпраці з мешканцями, власної ініціативи чи згуртованої команди. Проте часом без підтримки влади чи додаткового фінансування не обійтися. Важливо постійно стежити за ситуацією, вчасно реагувати на зміни — так громадські організації мають більше шансів втілити ідеї та допомогти людям.

Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.