«‎Як усього боятись, нічого не буде. Треба ризикувати», — ветеран про власний бізнес на Харківщині

Для декого можливість мати хоча би малий, але власний бізнес — своєрідна розрада, відчуття самозарадності. Для ветеранів, які за станом здоров’я не можуть повернутися на фронт, — це ще і внесок у підтримку рідної громади. «‎А коли руки зайняті, то й у голові безладу немає», — вважає Олег Остроух, ветеран, власник будівельного магазину в селищі Зачепилівка Берестинського району.

Про досвід підприємництва після служби та які в регіоні є можливості для ветеранських бізнесів — розповідаємо далі.

Цей будівельний магазин у Зачепилівці — одне з небагатьох місць, де мешканці можуть знайти все для ремонту та не їхати в обласний центр. Тут і цемент, і будівельні суміші, шпаклівки, клеї, свердла, різні розхідники.

«‎Для господарських потреб теж багато чого беруть, у селі людям завжди потрібна тисяча дрібниць. Помаленьку розширюємо асортимент. Є постійні покупці, приїжджають час від часу. В основному покупки одиничні, оптом не беруть», — розповідає власник магазину Олег Остроух.

У будівництві він вже 20 років, тож коли замислився про власну справу, відкрити будмагазин здалося логічним. Тут Олег упевнений у своїх знаннях: і товар якісний підбере, і з досвіду порадить покупцям, що краще. Хоча, згадує, до ідеї з магазином прийшов спонтанно.

«‎Думав, чим займатися після поранення. Здоров’я вже не те, щоби служити. Якось із товаришем сидимо, балакаємо про це, і тут заходить знайомий, він якраз приміщення продавав. Слово за слово — та й, кажу, пішли дивитися. Побачив простір, порадився з родиною, чи будівельний магазин відкрити, чи продуктовий. Зрештою, в будівництві я краще розбираюся, тому зупинився на будматеріалах і товарах для ремонту».

Олег Остроух, ветеран, підприємець

На фронт Олег пішов добровольцем на третій день після початку повномасштабної війни й одразу потрапив у найактивніші бої за Харківщину. В складі 92-ої окремої штурмової бригади пройшов вересневий контрнаступ у 2022-му, був поранений. Після операції довго відновлювався — через травму ноги вісім місяців проходив на милицях.

«Не знаю, що більше повпливало на моє рішення: переживання за сім’ю чи громадянський обов’язок, розуміння, що треба йти і захищати країну. ‎Тоді таке творилося навколо. У восьми кілометрах від нас були бої, тому довго не роздумував. Зібрався, пішов і записався в тероборону. Дали трохи часу на збори, і пішло-поїхало».

У 2023 році військовий звільнився зі служби за станом здоров’я, а за два роки відкрив будівельний магазин. Усі заощадження вклав у купівлю приміщення, в ремонт і облаштування ділянки навколо. Сам поповнював полиці магазину.

Тоді в Зачепилівці працювало кілька таких крамниць, одна — більше 20 років і, схоже було, що монополіст. Коли ж Олег долучився, помітив, як пожвавилася конкуренція між магазинами. Він переконаний, це тільки на користь: кожен прагне дати покупцям найліпше, і це покращує якість послуг.

«‎Коли я тільки купив приміщення, там навколо бур’яни росли, всюди сміття було. Я ж навів порядок. Нехай не центр села, але дорога поряд, люди проїздять повз — усе бачать. Ще й місцевих працевлаштував. Якісь надходження в бюджет пішли з податків. І громаді розвиток, і людям добре, що магазин є. Далеко їздити не треба».

Згодом друзі-підприємці з іншої галузі порадили податись на конкурс ветеранських грантів. На старті фінансова допомога точно не зайва, адже власних коштів Олег витратив чимало.

«Вирішив, це справді потрібно. Сумнівів не було. Як усього боятись, нічого не буде. Треба ризикувати. Мабуть, я на війні добре по голові отримав, багато контузій було, то воно якось на ставлення до життя повпливало. Розібрався, як подати заявку, надіслав і пройшов конкурс — отримав півмільйона гривень. Гроші пішли на купівлю товару‎».

Відтоді минуло два роки, а бізнес, за словами Олега, досі «‎дотаційний» — потребує вкладень більше, ніж дає змогу заробити. Доводиться їздити на підробітки до Дніпра, на будівництво. Частину прибутку підприємець інвестує у власну справу, поступово розширює асортимент продукції. Серед обов’язкових видатків — також сплата податків і зарплати трьом працівникам.

«‎Грант грантом, а я ще купу власних коштів доклав. Будівельні матеріали, розхідники, інші товари коштують дорого. Треба колосальні кошти, щоби розкрутитися, аби був нормальний асортимент і покупцям усього вистачало. Стараємося помаленьку добавляти. Ще великого прибутку магазин не приносить. На основній роботі заробив — вкладаю тут. Люди бояться капітальні ремонти робити. Поки чекають, дай Бог, закінчиться війна, і все буде добре. Тоді й покупців стане більше, продажі, виручка збільшаться. Зараз купують, але не в тих об’ємах, як хотілося б. Не скажу, що зовсім погано — у порівнянні з минулим роком краще. А як налагодиться в країні, може, будемо розширюватись».

Олег Остроух, ветеран, підприємець

Серед демобілізованих побратимів ветеран не бачить інтересу заснувати бізнесу, хоча можливості для старту є. На думку підприємця, люди або не готові, або сумніваються в державній підтримці.

«‎Наша бюрократія, наші закони — не для людей. Кудись достукатися, чогось добитися від влади майже нереально. У мене вистачило можливостей і сил відкрити магазин. Але я знаю хлопців після поранень, з інвалідністю важчою, ніж у мене — так їм ніякої підтримки, ніякої реакції на їхні проблеми. У кожного психіка різна, і коли основної підтримки ніяк не дочекаєшся, що вже казати про підтримку бізнесу. Та коли є бажання, треба пробувати. Якщо на війні вижив, то і з бізнесом справишся. А як нічого не робити — нічого не буде».

На запит «‎Накипіло» обладміністрація відповіла, що їм відомо про три ветеранські бізнеси в Берестинському районі: у Зачепилівській, Кегичівській і Берестинській громадах.

Труднощі на старті: що зупиняє ветеранів розпочинати бізнес?

Нарікання на владу зустрічаються в численних дослідженнях про ветеранську політику. В анонімних анкетуваннях ветерани й ветеранки згадують складну комунікацію з державними органами. Нерозуміння повної картини можливостей для запуску бізнесу опитувані називають як одну з причин, чому вони не беруться за бізнес. Із чого почати, де заручитися грошовою підтримкою, а де — консультаціями та навчанням — такі питання часто виникають у процесі. Відлякує і ймовірна бюрократична тяганина.

За роз’ясненням ми звернулися до Харківської обласної військової адміністрації. Там визнають: повноцінної бази даних ветеранських бізнесів вони не мають, відтак складно оцінювати реальні потреби підприємців. Водночас держслужбовці зауважують: за останні пів року служба зайнятості надала 1 212 інформаційних і 1 041 консультаційну послугу для 530 ветеранів. Регулярно проводять семінари і тренінги, де вчать писати бізнес-план, розбиратися у фінансах, маркетингу та цифрових інструментах.

Утім, скарги на брак даних цілком обґрунтовані. Хоча грантові програми є, дізнатися про них з «єдиного вікна» неможливо. Інформація розпорошена між різними каналами (обладміністрація, служба зайнятості, Український ветеранський фонд, застосунок «Дія»). Тож не дивно, що ветеранів уже на цьому етапі виникають труднощі. Та все ж місцева влада пояснила, як сприяє тому, щоб демобілізовані військові розпочинали власну справу.

Ветеранський бізнес: які є можливості?

• Гранти та інша фінансова підтримка

Серед діючих програм є урядова — «Грант для ветеранів і другого з подружжя». Подати заявку можна через «Дію» чи звернутися в обласний центр зайнятості, де допоможуть підготувати необхідні документи й заповнити анкету.

За даними Харківського обласного центру зайнятості, з моменту запуску програми в регіоні кошти на започаткування чи розширення існуючого бізнесу отримали 73 ветерани та члени їхніх родин. У Берестинському районі таких троє, серед яких і наш співбесідник Олег Остроух. Надані гранти передбачають створення на Харківщині 140 нових робочих місць, 99 із яких уже є.

Конкурси періодично оголошує Український ветеранський фонд. До прикладу, грантова програма «Варто» передбачає надання ветеранським ФОПам підтримку на суму від 500 тисяч до трьох мільйонів гривень. Наразі триває набір учасників на програму «Варто: крок вперед» із фінансуванням до 1,5 мільйона гривень.

Фонд забезпечує підприємцям і мікрофінансування: відшкодування до 20 тисяч гривень за купівлю обладнання та товарів. 

Також ветеранам і ветеранкам доступні державні пільгові кредити «5–7–9».

• Оновлена програма «Власна справа 2.0»

На першому етапі за цією програмою гранти отримали понад 2 000 підприємців Харківщини. У вересні розпочався другий етап, і відтоді центр зайнятості розглянув 39 бізнес-ідей. Подати заявку можуть ФОПи від 18 років. До конкурсу заохочуються малі й середні бізнеси, в тому числі підприємців-ветеранів, з інвалідністю внаслідок війни та від одного з подружжя військових.

«Підприємець може самостійно обрати строк реалізації проєкту — два, три чи п’ять років. Розмір фінансової підтримки складається з базової суми та надбавок, які залежать від категорії заявника, місця ведення бізнесу, галузі та інших умов. Передбачені надбавки від 5 до 50%».

Денис Олійник, керівник Харківського обласного центру зайнятості

Серед надбавок:

• +20% — для ветеранів і ветеранок, переселенців із досвідом підприємницької діяльності понад шість місяців до переміщення, для релокованих підприємств, платників ПДВ, власників патентів, а також за створення двох робочих місць;
• +30% — для бізнесу в прифронтових громадах;
• +50% — для підприємств пріоритетних галузей економіки: промисловість, енергетика, транспорт і логістика, агро- та оборонно-промисловий комплекс, кібербезпека, будівництво, дошкільна та позашкільна освіта, креативні індустрії.

Усі категорії сумуються, що дозволяє суттєво збільшити загальну суму гранту.

• Навчання та підвищення кваліфікації

Чимало військових після служби вирішують опанувати нову цивільну професію. Із нею вони готові не тільки йти в найм, а й стартувати власну справу. В обох випадках потрібна перекваліфікація. Кошти на неї надає центр зайнятості.

«‎Програми з професійного навчання для ветеранів і ветеранок передбачають видачу ваучерів або сертифікатів на навчання для тих, хто офіційно перебуває на обліку як безробітні. За рахунок ваучера можна здобути нову професію чи підвищити кваліфікацію за потрібною спеціальністю. Наразі для цього доступна 161 професія. Максимальна вартість ваучера, тобто сума компенсації навчання, — 33 280 гривень».

Денис Олійник

За даними ХОВА, у січні-вересні 2026 року навчання від служби зайнятості завершив 51 ветеран, із них працевлаштовані — 40. Навчання за ваучером пройшов 21 колишній військовий за спеціальностями: «Медицина», «Терапія та реабілітація», «Фізична культура і спорт», «Психологія», «Менеджмент», «Публічне управління та адміністрування», «Торгівля», «Професійна освіта». Також ветерани опанували професії електрогазозварника, сапера, водія, тракториста.

• Консультації для підприємців

Обладміністрація разом із Харківським регіональним фондом підтримки підприємництва та ГО «Асоціація приватних роботодавців» проводять безкоштовні семінари і тренінги з основ ведення бізнесу.

На Харківщині працює онлайн-платформа «Діалог влади та бізнесу». Заповнивши анкету, підприємці, у тому числі ветерани, можуть розказати чиновникам про свої проблеми та потреби, а влада спробує вирішити їх або направить до профільних установ. Обговорення запитів відбувається онлайн.

Від нішевих проєктів до великих підприємств: яким є сьогодні бізнес ветеранів

Судячи із заявок отримувачів грантів на Харківщині, популярними сферами є:

• ресторани, кав’ярні, мобільне харчування (вулична їжа, кава);
• роздрібна торгівля;
• салони краси та перукарні;
• СТО (технічне обслуговування та ремонт авто);
• транспортні послуги, логістика;
• ремонт комп’ютерів, обладнання зв’язку;
• виробництво хліба, верхнього одягу, виробів із деревини, офісних меблів;
• розведення тварин, вирощування зернових культур, прісноводне рибництво, лісозаготівля;
• загальна медична практика і стоматологія;
• друкарська справа й поліграфія.

Як зазначає Департамент економіки ХОВА, станом на вересень 2026 року в Харківській області зареєстровано 63 ветеранські бізнеси. Але чиновники додають: цифра приблизна. Реальної статистики щодо всіх підприємств, заснованих ветеранами, ветеранками та їхніми рідними, у них немає.

В умовах повномасштабної війни демобілізація складна, а подекуди неможлива через брак кадрів на фронті. Та поряд із цим в Українському ветеранському фонді помічають, як щороку зростає кількість заявок на отримання грантів від Фонду.

«Другий момент, який ми відзначили, — члени сімей ветеранів і військових беруть на себе операційне управління та підтримку діяльності підприємств, поки захисники перебувають у лавах Сил оборони чи на лікуванні. І третє: ветеранський бізнес перестав бути лише мікроформатом (кав’ярні, майстерні). Серед переможців конкурсних проєктів Українського ветеранського фонду є виробництва крафтової продукції, агропереробка, швейні майстерні, зони відпочинку, сучасні реабілітаційні центри».

Зівер Ісрафілзаде, в. о. виконавчого директора Українського ветеранського фонду

Змінився й характер галузі, продовжує спікерка. Якщо до 2022 року це були переважно точкові, локальні проєкти, які трималися на особистій ініціативі бійців і підтримці громадських організацій, сьогодні ветеранське підприємництво — сформований сектор економіки, до розвитку якого залучені державні й міжнародні інституції та великий бізнес. Прийняття Закону «‎Про ветеранське підприємництво» теж доводить: цю галузь держава вважає невід’ємною частиною економіки.

«Підтримка ветеранських підприємств у громадах — це не соціальна допомога, а стратегічна економічна та соціальна інвестиція. Це створення нових робочих місць, сплата податків до бюджету громади, швидка реінтеграція колишніх військових і повернення до цивільного життя. Крім того, ветеранські бізнеси стають осередками взаємопідтримки для побратимів і посестер»‎.

Зівер Ісрафілзаде

«‎Якщо ти сьогодні не у війську, то ти — для війська», — близька і зрозуміла багатьом фраза. Тут усі чинять по мірі своїх можливостей: одні волонтерять чи донатять, інші — долучаються до відновлення громад після деокупації та надають жителям прифронтових територій базові послуги. Серед них і ветерани, для яких розвиток власної справи — теж продовження громадянського обов’язку.

Олег Остроух у розмові відвертий: каже, коли влада не заважає, то вже добре. Але уваги до ветеранських потреб, зокрема в бізнесі, хотілося би більше. Поки є змога, підтримує магазин, бачить відгук співмешканців — а значить, усе не дарма.