У селі Іванівка на Харківщині сапери очистили від вибухонебезпечних предметів місцеве кладовище. Після бойових дій 2022 року відвідувати його стало небезпечно, однак люди продовжували приходити до могил рідних навіть попри заборону. Аби повернути кладовище громаді, підключилась «Асоціація саперів України».
Повернення до села
У 2022 році Іванівка пережила кілька місяців російських обстрілів, які почалися у травні й тривали протягом усього літа. Люди ховалися в погребах, а згодом були змушені залишити домівки. За словами місцевих, із села виїхала приблизно половина жителів.
Після того, як у вересні 2022 року до Іванівки зайшли українські військові, люди почали повертатися додому. Однак наслідки бойових дій проявилися не лише в пошкоджених будинках: частина територій була небезпечною через снаряди та міни.
Староста Іванівського старостинського округу Сергій Солодухін каже, що нині приблизно 20% територій округу все ще потребують розмінування. Роботи тривають у лісосмугах на в’їзді до населеного пункту. Окремою проблемою стало кладовище. Люди хотіли відвідувати могили родичів, прибирати перед святами, однак дозволити це місцева влада не могла.
«Люди дуже обурювалися, бо хотіли перед Пасхою прийти, провідати родичів, поприбирати, щоби красиво було. На той момент я не мав права давати дозвіл на це. А люди тишком самі пішли, ми вже потім про це дізналися», — говорить староста.
Місцеві виправдовуються, що ніяких боєприпасів не бачили. Саме в цьому полягає небезпека: відсутність видимих мін і снарядів не означає, що територія безпечна.
Чому штучні квіти заважають розмінуванню
На допомогу мешканцям Іванівки прийшла громадська організація «Асоціація саперів України», яка взялася за розмінування місцевого кладовища. Роботи розпочали навесні, однак очищення території виявилося складнішим, ніж на відкритих ділянках. Металеві огорожі, пам’ятники та навіть штучні квіти створюють численні перешкоди для роботи саперів.
Як пояснює Богдан, заступник керівника групи розмінування, кожен сигнал металодетектора потрібно перевірити. Адже під землею може бути як звичайний дріт чи частина огорожі, так і вибухонебезпечний предмет.
«Дуже багато огорож металевих, пам’ятників, під сам пам’ятник закладається залізна труба, щоби не просідав ґрунт. Дуже багато сміття, квіти, в які вбудовані залізні прутики. Все це хибні сигнали, і сапери відволікаються на них. Тому розмінування йшло повільніше, ніж завжди».
Основною загрозою на кладовищі були протипіхотні міни, також під час обстеження території сапери знаходили залишки інших боєприпасів. Через велику кількість металевих предметів навіть невеликі ділянки доводилося перевіряти дуже ретельно.
Хто фінансує розмінування
Розмінування кладовища фінансує данська неурядова організація Danish Support Group Ukraine. За словами директора операційного департаменту «Асоціації саперів України» Дмитра Юрчука, кошти міжнародних донорів дозволяють закуповувати обладнання, захисне спорядження, оплачувати роботу саперів, їхнє проживання та транспортні витрати.
«Завдяки ним ми забезпечуємо персонал роботою, екіпіровуємо, платимо заробітну плату. Тобто, без донорів ми не зможемо виконувати роботи з розмінування».
До гуманітарного розмінування долучаються не лише колишні військові чи працівники ДСНС, а й люди, які до повномасштабного вторгнення мали зовсім інші професії. Саперка Олена раніше керувала рестораном і пекарнею, та від початку великої війни змінила роботу.
«Після повномасштабного вторгнення я довго дивилася, спостерігала за саперами. У нас на Чернігівщині працювали інші організації. Я вирішила сама спробувати змінити своє життя та стати кориснішою нашому суспільству та Україні».
«Асоціація саперів України» працює на деокупованих територіях у кількох областях: на Харківщині, Сумщині, Київщині, Миколаївщині, Дніпропетровщині та Херсонщині. Ділянки, які потребують першочергового очищення, демінери визначають разом із місцевою владою.
