На чому будується мотивація бійців 430 ОПБС, які підписують нові контракти самі та кличуть до себе друзів
Відчуття побратимства, підтримка з боку командирів, масштабування технологічного досвіду й налагоджена бойова робота — це основа, на якій тримається кожен ефективний підрозділ у Сухопутних військах ЗС України.
Один з прикладів такого військового організму — 430-й окремий полк безпілотних систем «Контур». Автори цього матеріалу поспілкувалися з військовими цього полку, побувавши в смузі його відповідальності на Харківщині.
«Коли знаєш, через скільки місяців додому — це додає впевненості»
Двоє приятелів, програміст і будівельник, виходять з автівки, яка зупинилася біля соснового лісу. На обох — щільні картаті сорочки поверх футболок: осінній день досить прохолодний. Стоячи на узліссі, вони жваво обговорюють спільні справи, сміються, згадуючи щось кумедне.
Обоє друзів, і програміст із позивним Умка, і будівельник на псевдо Містер — офіцери одного з батальйонів 430-го окремого полку безпілотних систем «Контур».
Обоє мобілізувалися на початку повномасштабного вторгнення: Містер відстояв чергу до місцевого ТЦК в Полтаві, Умка — отримав повістку в Києві. Але зараз обидва — контрактники. В останні дні літа друзі підписали дворічний мотиваційний контракт за проєктом, ініційованим Міністерством оборони.
Які аргументи виявилися для обох побратимів вирішальними?
Умка говорить про чіткий термін служби, вказаний у контракті. Хоча й не виключає, що залишиться у війську й після того, як два роки спливуть.
«Це додає трохи спокою та впевненості, коли маєш конкретну цифру: через скільки місяців ти поїдеш додому. Звісно, кожен з нас плекає надії, що війна рано чи пізно завершиться. Але поки я був мобілізованим, то мало впливав на термін своєї служби, наче плив за течією...», — міркує програміст і бойовий офіцер 430 ОПБС.
«Дати військовим можливість тривалого відпочинку — необхідно!»
Містер за понад чотири роки пройшов Сумський, Харківський, Запорізький напрямки і Донеччину, де в піхотних боях отримав поранення.
«Тільки прогрес і постійне масштабування досвіду дадуть нам змогу продовжувати спротив загарбникам. Це те, чого ми намагаємося навчити особовий склад. У 2022-му безпілотна компонента починалася з цивільних дронів-«мавіків», а зараз ми маємо безліч спеціалізованих засобів і розвиваємося далі», — наголошує офіцер.
І повертається до важливості появи в українському війську нових контрактів. Містер говорить про ключові речі, як-от право воїнів на тривалий відпочинок та запит на справедливість:
«Розумієте, відпустка для військового, по два тижні двічі на рік — це свого роду випробування. Перші декілька днів він просто адаптується до цивільного життя. Його дратує гамір, він хоче побути наодинці. А ще ж треба провести час з родиною, — каже офіцер. — Рідні хочуть, щоб ти поділився з ними тим, що пережив. А ти — стримуєшся, щоб не травмувати їх цим. Тим часом у людей навколо все нормально... Вони сміються, ходять на вечірки, в них немає війни. І ось тобі вже час збирати рюкзак, бо скоро їхати назад».
Містер робить паузу і озвучує найважливіше:
«Ми звикли, бо з часом людина до всього звикає. Але дати військовим можливість тривалого відпочинку — необхідно! Не факт, що за півроку-рік я зможу цілком повернутися в цивільне життя, знову згадати свій фах, налагодити бізнес. Однак за цей час я відпочину, побуду з родиною, бачитиму, як мої діти ростуть. Якщо війна доти не завершиться — що ж, ми знову повернемося на службу».
Умка, Містер та їхні побратими звертають увагу на те, що фіксовані терміни служби для молоді за проєктом «Контракт 18-24» спрацювали: хто хотів, той демобілізувався через рік. І цей приклад мотивує підписувати нові контракти, які передбачають чіткі терміни служби для воїнів будь-якого віку.
Але є чи не найголовніший мотив поставити підпис під контрактом: те, що поруч — класні побратими та адекватні командири.
«Думаю, якби мені не подобався підрозділ, в якому служу, якби не влаштовувала «середня психологічна температура по палаті», — ну, навряд чи я хотів би підписатися ще на два роки», — підсумовує Умка.
«Давай скажемо їм, як було насправді. А ви — обов’язково про це напишіть! — сміється Містер. — Ми просто сиділи ввечері в розташуванні, хрумтіли чипсами з соком. Почитали умови нових контрактів і вирішили: «Давай підпишемо!». І разом подали рапорти в «Армії+», за прикладом ще декількох наших побратимів».
У 430-му полку безпілотних систем «Контур», зокрема і в батальйоні, в якому служать Умка і Містер, мотиваційні контракти підписала ціла низка воїнів. А ще є цивільні, які на цих самих умовах готуються починати службу в підрозділах «Контуру».
Чому люди віддають перевагу саме таким підрозділам? Щоб відповісти на це запитання, ми вирішили поспілкуватися з їхніми командирами, а також краєм ока поспостерігати за бойовою роботою розрахунків 430 ОПБС «Контур».
Перемагає той, хто контролює небо
Щоб добратися до однієї з позицій, з яких працюють дронарі 430 ОПБС, треба виконати кілька умов. Головна з них — тимчасова відсутність ворожих «очей» в небі та (або) нелітна погода для них. Спершу — рух автівкою на великій швидкості. Тоді транспорт залишається у сховку. І останній відтинок шляху треба долати пішки.
Екіпажі дронів та їхні командири постійно відстежують ситуацію в небі в режимі реального часу: в українських підрозділів є для цього всі необхідні засоби. Автори цього тексту також використовували їх, перебуваючи в смузі відповідальності полку.
Позиція дронарів — підземна ретельно замаскована споруда. Необізнана людина не виявить її, навіть стоячи упритул. Не кажучи вже про ворожі дрони-розвідники.
Тут ми не наводимо ані імен, ані позивних операторів БпЛА, не показуємо їхніх облич або деталей, які міг би використати ворог. Деяка чутлива інформація — видозмінена з метою безпеки.
«Бажаю здоров’я! — командир екіпажу вітає нас, коли ми по черзі пірнаємо в невелике затишне підземне приміщення, де є все необхідне для бойової роботи. — Далі на схід від нас поля, села X, Y, а потім ліс і берег річки. Противник — на тому боці. Зараз працюють побратими з інших екіпажів. Коли вони підуть на посадку — буде наша черга...»
Тим часом нагорі, над пагорбами й покинутими полями української Слобожанщини, вже дзижчать кілька російських ударних дронів. Нічого не знайшовши, вони рушають далі на захід, де на них чигають українські системи РЕБ. Якщо хтось із них проб’ється через перешкоди, його вже добиватимуть бригадні підрозділи ППО...
Тим часом екіпаж українського розвідувального БпЛА готується до вильоту. Користуючись «вікном» у небі, двоє бійців виходять на поверхню. Безпілотник-літачок вже заздалегідь готовий. Пуск з катапульти — і українська пташка зникає в небі, а пара бійців — під землею.
На моніторі та екранах двох ноутбуків оператор і пілот бачать мапу й відео місцевості з камери дрона. Таку ж саму картинку отримують командири підрозділу:
— Наближай ці руїни! — надходить команда.
— Бачу п...рів (окупантів — ред.). Їх один, два... чотири!
— Ще трохи наблизь і тримай…
Група російських загарбників за декілька кілометрів від фронту, не надто поспішаючи, заходить до руїн хати, де вони влаштували собі укриття. Один залишається покурити на вході. І навіть не підозрює, що ця сигарета остання в його житті.
Українські дронарі-розвідники «змалювали» координати і всю необхідну інформацію. За лічені хвилини до укриття росіян залетить ударний дрон.
«Допомогли п...ру кинути курити!» — усміхається пілот БпЛА, ведучи свою пташку додому.
Решта екіпажу спрацює чітко: літачок сяде на траву, з нього знімуть крила і так занесуть під землю, де він отримає свіжий акумулятор та налаштування для наступної місії.
«Мені подобається цей драйв! Знаходимо ворога з неба — і потім він отримує тягла, — каже оператор дрона-крила, наймолодший в екіпажі. — В нас тут є все необхідне для комфортного життя і роботи, а чого бракує — те побратими скинуть «посилками». Або після «відтяжки» в тил самі принесемо».
Ця позиція дронарів, як і всі інші — на постійному зв’язку з командирами, вони наче з’єднані в одну «нервову систему». Офіцери знають про кожну потребу своїх бійців, дбають про них та координують бойову роботу за єдиним задумом.
Джексон, командир 430 ОПБС «Контур»: «Потрібні люди, бо ми "накручуємо" наші бойові спроможності»
430-й окремий полк безпілотних систем активно залучає до своїх лав як військових (вони переводяться з інших з’єднань), так і цивільних — цей процес у полку називають «мобілізацією з дивана». Тому що новобранець може пройти всі юридичні процеси прискорено, за підтримки рекрутерів, без візитів до ТЦК та СП.
«Я був приємно здивований, коли мені командир одного з батальйонів доповідає, що люди переважно йдуть не на водія чи діловода! Хочуть служити пілотами чи на інших бойових посадах, — розповідає командир полку «Контур» на позивний Джексон. — Йдуть до нас не лише чоловіки, а й дівчата. Кількох дівчат зараз навчаємо на пілотес дронів типу "крило"».
Іноді, каже Джексон, вчорашньому цивільному треба зорієнтуватися. Наприклад, людина подалася на одну посаду, а вже в підрозділі, роздивившись, що та як, вподобала іншу. І це цілком нормально, вважає командир полку.
Однією з головних запорук якісного поповнення свого військового з’єднання він називає бойовий досвід командирів та їхнє людяне ставлення до підлеглих.
«Ядро нашого полку, зокрема все командування батальйонів — це люди, які пройшли бойовий шлях ще від роти об’єктивного контролю, з якої виріс 430 ОПБС "Контур". Це ті, хто вміє вести за собою людей. Так, у нас мінімальні втрати, бо є жорстка дисципліна, — продовжує Джексон. — Водночас ми враховуємо потреби бійців, а ще нікого не тримаємо силоміць. Можете перевірити: я підписую всі рапорти про переведення до інших підрозділів, коли такі з’являються».
Які найближчі плани командування полку? Джексон привідкриває завісу: він разом зі своїм штабом робить усе необхідне, щоб його військовий організм міг вирости до бригади.
«Ми зростаємо, причому збільшуємо саме кількість екіпажів, а не штат штабів, "накручуємо" наші бойові спроможності. Тому нам потрібні люди, нові контрактники», — усміхається командир полку.
О’Коннор, заступник комбата з ППП: «Якщо умови класні, то військові й своїх знайомих запрошують до підрозділу»
«Я думаю, що кожен у війську замислювався, а чи варто підписувати цей контракт, зв’язувати своє життя з армією ще на два роки? Гарні стосунки в підрозділі — один з найважливіших аргументів "за"», — говорить офіцер на позивний О’Коннор, заступник командира батальйону з ППП (психологічної підтримки персоналу — ред.). Саме в складі його батальйону служать Умка, Містер та їхні побратими, як контрактники, так і мобілізовані.
Розмовляючи, О’Коннор чухає величезну вівчарку: тварина пережила пекло російської окупації, але після звільнення сходу Харківщини підрозділ взяв її під опіку. Тепер собака визнає за своїх господарів всіх військових батальйону, які дбають про неї.
«Якщо новоприбулі бачать, що умови класні, що командири кваліфіковані та з бойовим досвідом, то вони і своїх знайомих запрошують в такі підрозділи, — продовжує О’Коннор. — Тому до нас, зокрема, йдуть і колишні цивільні: укладають контракт напряму, без візитів до ТЦК. Не називатиму цифр, скількох ми вже залучили до себе таким чином. Але намагаємося донести людям, що 430-й окремий полк безпілотних систем «Контур» і наш батальйон зокрема — це гарне місце служби».
О’Коннор вважає, що обов’язковими ознаками ефективного військового з’єднання є позитивний настрій його особового складу, впевненість бійців у своєму майбутньому і можливість розвиватися у війську як фахівцям.
Нові мотиваційні контракти передбачають чіткі терміни служби, можливість обрати підрозділ, а також посаду в ньому. Укласти такий контракт може як військовий, що вже проходить службу, так і цивільний.
Всі подробиці — в додатку «Армія+» та на офіційних сторінках проєкту.
Матеріал підготовлений за сприяння 10-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ
