Можливо, ви ще пам’ятаєте свою українську школу: портрет Шевченка над дошкою і мініпіцу в їдальні. А нині ви знаєте, що таке імпортозаміщення, вмієте вмикати VPN і розумієте, які думки краще не озвучувати навіть удома. А в когось зі знайомих старший брат уже «віддає борги родінє».
Якщо ви хоч раз думали, щоб виїхати, — цей текст для вас.
Хто може допомогти
Почніть із пошуку співрозмовника, якому довірятимете. Утім, сайт, посилання на який ви знайшли десь у групах, може виявитися чим завгодно.
«Bring Kids Back UA працює більше ніж із сотнею стейкхолдерів, але перелік організацій, які здійснюють саме рятувальні місії, обмежений. Це Save Ukraine, “Українська мережа за права дитини”, “Компас Мрії”, Helping to Leave, Humanity. До цього процесу долучаються й державні органи: Служба безпеки України та Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожна з організацій верифікована українськими державними органами, у тому числі Службою безпеки України. Ми співпрацюємо з ними не перший рік. Ми гарантуємо, що вони дотримуються умов, пов’язаних із конфіденційністю та безпекою, — наскільки це можна зробити в умовах окупації. Звісно, гарантій безпеки з боку росії не може надати жодна з організацій», — зазначає Олександра Дворецька, керівниця напрямку розробки політик у Bring Kids Back UA.
Яку інформацію потрібно розповісти
Навіть якщо ви спілкуєтеся з організацією, яка допомагає з виїздом, ви можете залишитися анонімним.
«Буває, що молода людина знаходить нас через сайт, але все одно хвилюється. Раптом це підступний план ФСБ?
Ви можете не називати свого імені. Можна навіть не казати назву населеного пункту. Просто скажіть, скільки вам років, які документи у вас є на руках і в якій області ви перебуваєте: Донецькій, Луганській, Запорізькій чи Херсонській. Із цим набором даних ми зможемо підказати вам можливі сценарії виїзду. Звісно, ми не зможемо повністю супроводжувати вас так, як ми організовували би весь процес від А до Я, але навіть так ми допоможемо уникнути багатьох помилок», — Діна Уріх, директорка організації «Компас мрії».
Задля безпеки, доки ви не опинитеся на підконтрольній Україні території, жодні загальні реєстри не заповнюються вашими даними.
Декілька нюансів
Краще не писати з акаунта, яким ви користуєтеся щодня. Листування з фейкового профілю, який можна видалити разом із застосунком, і листування з особистого акаунта, де є ваші ім’я, фото та контакти, — це зовсім різні рівні ризику, якщо телефон потрапить до чужих рук. Те саме стосується і пошти: краще створити окрему.
Щодо телефону. Просто видалити все — недостатньо. Телефон без фото, історії пошуку та листувань виглядає так само підозріло, як і телефон із підписками на українські канали. Що саме варто залишити, а що прибрати — вам розкажуть рекомендовані організації.
І головне: про свій намір виїхати не варто говорити нікому, хто не бере участі в процесі. Не розповідайте сусідам, однокласникам чи вчителям, навіть якщо вони здаються вам добрими. І ніколи не передавайте свої документи стороннім людям, хіба що це ті, хто офіційно супроводжує виїзд.
Будьте обережними з тими, хто пропонує допомогу першим. Навколо виїзду з окупації давно працює цілий ринок посередників, які грають на ваших страхах.
Перший страх — що з вашими документами щось не так. На територіях, окупованих з 2014 року, українські свідоцтва про народження могли видавати російською мовою. Це все ще дійсний український документ, і з ним усе гаразд. Але в чатах вам можуть сказати, що «з ним не пропустять», і спробують продати дорогий переклад чи дублікат.
Другий страх — що ви заблукаєте. Наприклад, біля українського консульства в Мінську часто чергують помічники, які обіцяють за великі гроші довезти вас до Бреста й усе пояснити. Насправді цей шлях коштує зовсім небагато.
Якщо немає діючого українського паспорта
Близько 90% молоді, яка звертається за допомогою, немає чинних українських документів.
Подальші рішення різні, вони залежать від того, коли саме місто було окуповане.
«Молодь виїжджає як із територій, що опинилися в окупації в 2022 році, так і з тих, що під контролем рф від 2014-го. Діти, які понад 12 років перебувають під окупацією, не пам’ятають, як це — жити у вільній Україні. Але вони зберігають контакти, спілкуються з однолітками через соціальні мережі, з родичами, знайомими чи просто читають новини.
Молодь із новоокупованих територій може мати документи українського зразка — свідоцтво про народження чи ID-картку, можливо, зі збіглим терміном дії. А ось діти й підлітки з Донецька, Луганська чи з Криму мають складнішу ситуацію з документами».
Щоби пройти гуманітарний коридор, потрібен дійсний український документ. Якщо його немає, оформляють посвідчення особи на повернення, або так званий «білий паспорт». Він діє три місяці та призначений виключно для в’їзду на підконтрольну Україні територію. Оформити його можна в посольствах України в Білорусі, Грузії, Вірменії, Казахстані та Туреччині, а також у консульствах у Стамбулі чи Анталії.
На практиці найшвидше це працює в Мінську, бо саме там консульство орієнтоване на повернення людей з тимчасово окупованих територій.
Якщо вам ще немає 18
За українським законом, ви можете виїжджати за кордон від 16 років без дозволу батьків. Але на окупованих територіях діють російські правила, де без нотаріального дозволу можна виїхати лише з 18 років. До того ж, саме з 17 років починається примусова мобілізація до армії окупантів.
Найгірше, що можна зробити — це намагатися виїхати самостійно, не знаючи правил. Діна Уріх каже, що найскладніші випадки трапляються саме тоді, коли людина зривається на емоціях і робить крок навмання, а потім її доводиться довго витягувати з проблем.
Якщо батьки категорично проти виїзду — це не вирок. Організації мають досвід переговорів із родинами. Бували випадки, коли батьки спочатку були проти, та згодом погоджувалися. Головне — звернутися за порадою раніше, ніж ви зробите щось, що неможливо буде виправити.
Дорога до вільної України
Зараз неможливо виїхати з непідконтрольних територій напряму через лінію фронту.
Цей шлях закритий ще наприкінці 2022 року.
Один із варіантів — через росію до Білорусі, де можна звернутися до українського консульства в Мінську. Звідти далі — в’їзд в Україну через пункт пропуску «Мокрани — Доманове» на Волині. Це єдиний діючий гуманітарний коридор, і він працює лише в один бік — до України. За даними прикордонників, щодня ним повертаються від 20 до 80 людей.
Найважчий етап — це самий початок, коли ви залишаєте своє місто й потрапляєте в росію.
«На кордоні тимчасово окупованих територій і росії функціонує справжній кордон: ФСБшники, перевірка документів, блокпости. Найбільший безпековий ризик — проходження “фільтрації”», — розповідає Діна Уріх.
Не шукайте універсальних порад у гуглі чи, тим більше, в яндексі, та не намагайтеся вигадати легенду самостійно. Оптимальний маршрут для вас і для вашого однолітка з сусідньої області буде абсолютно різним через купу нюансів. Організації, які роками займаються цими місіями, знають, як готуватися кожній конкретній людині.
Як проходить перетин кордону
«На кордоні вас можуть запитати, звідки ви їдете та інші приватні деталі. До цього треба бути готовим і не боятися. Це звичайні заходи безпеки для країни, що воює.
У нас не було жодного випадку, щоби дитину чи молоду людину розвернули назад через запитання. Так, розпитувати будуть, але це не є причиною для відмови у в’їзді. Ви не зобов’язані свідчити проти родичів чи знайомих.
Після перетину кордону держава запропонує вам пройти опитування, щоби зафіксувати факти злочинів: як працює окупаційна освіта чи мілітаризація. Це не допит, а розмова, під час якої визначають ваші потреби: чи треба відновити документи, де жити та як вступати до університету. Якщо ви неповнолітні, поруч із вами будуть законний представник і психолог», — пояснює Олександра Дворецька.
Що буде після
Коли ви пройдете кордон, на українській стороні вас зустрічають волонтери. Після опитування вони складуть ваш індивідуальний план: де жити, які документи відновлювати, куди подаватися на навчання та чи потрібна медична допомога. План розрахований на найближчі дні, потім його оновлюють на пів року, а згодом — на півтора року. За вами закріплять кейс-менеджера, кому можна написати в будь-який момент, якщо виникли проблеми чи зникли документи.
Звісно, будуть і труднощі: треба буде вчитися самостійно розбиратися з документами, користуватися новими програмами, організовувати побут, купувати продукти тощо.
Але буде й щось зовсім інше. Діна Уріх каже, що моменти, коли діти та молодь уперше бачать наш прапор і українців, — неймовірно щасливі. Можливо, вже за кілька місяців ви сидітимете в гуртожитку й готуватиметеся до першої сесії. Ми не обіцяємо, що цей шлях буде легким, але знаємо: він того вартий.
Про ініціативу
Bring Kids Back UA — президентська ініціатива Володимира Зеленського. Її мета — повернути додому всіх викрадених росією дітей, без умов і винятків.
Завдяки цій програмі до вільної України з окупованих територій та з самої росії вже повернулися 2 557 дітей і молодих людей. І щодня ця цифра зростає.
«Понад рік як ми розширили роботу на молодь, адже російська федерація перешкоджає виїзду дітей із тимчасово окупованих територій. І часто молоді люди, підлітки чекають повноліття, щоби здійснити виїзд. Та навіть, якщо тобі виповнилося 18 років — ти не залишаєшся сам на сам із проблемою повернення на підконтрольну Україні територію», — запевняє Олександра Дворецька.