Єдине пологове відділення у Донецькій області офіційно закрито, але породіллі все одно приходять.
Про те, що відділення більше не працюватиме, на початку червня 2026-го заявив очільник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях — після того як фугасна авіабомба впала за 200 метрів від пологового.
«На Донеччині більше немає місць, де можна безпечно народжувати», — посадовці закликали породіль заздалегідь евакуюватися і знайти інше місце для пологів — в іншому регіоні.
Утім, за даними керівництва Слов’янської міської лікарні, на обліку в них стоїть іще приблизно 80 вагітних жінок із Краматорсько-Слов’янської агломерації. Тож періодично медикам тут доводиться приймати пологи, адже жінці, у якої відійшли води, ніхто не відмовить.
Як під обстрілами народжуються діти у Слов’янську — у сьогоднішньому репортажі.
У Костянтинівці, де станом на літо 2026 року тривають бої в міській забудові, пологове відділення зупинило роботу ще влітку 2024-го. Офіційно зачинилося з 1 жовтня 2024 року. Остання дитина у Костянтинівській лікарні народилася у серпні 2024-го.
Відтоді єдиним пологовим на всю Донецьку область було відділення у Слов’янську. Сюди їхали народжувати із Дружківки, Краматорська і самої Слов’янської громади.
8 червня 2026 року голова міської військової адміністрації Вадим Лях після обстрілу, коли будівлю міської лікарні було пошкоджено, заявив, що останнє пологове на Донеччині припиняє роботу.
Ми приїхали до Слов’янська в день, коли в місті були чергові поранені в одному з магазинів, а в сусідньому Краматорську — загиблі. Ці міста Донеччини дедалі більше стають схожими на Костянтинівку.
Армія рф підходить усе ближче, стираючи ці колись тилові населені пункти авіабомбами, реактивною артилерією та численними ударами дронів.
Ми стоїмо у приймальні очільника Слов’янської лікарні Володимира Іваненка. Бачимо, як він підписує чергову заяву на звільнення одного з лікарів. Лікарі евакуюються, бо обстріли щодня стають щільнішими. Утім, директор медзакладу каже, що фахівців тут не бракує.
«У нас уже розбомбило основну будівлю. Пологовий був на двох поверхах. Тепер на другому в нас хірургія, офтальмологія, жіноча консультація, на третьому — пологове, на четвертому — гінекологія», — Володимир Іваненко.
Фінансування від НСЗУ є, персонал є, каже Володимир Іваненко. Ми вже стоїмо у пологовій залі. Вікна тут забиті фанерою.
Розкажіть, які руйнування ми бачимо, що на вікнах у вас фанера?
По-перше, це з міркувань безпеки. Ми пережили десь чотири обстріли, були пошкодження, але благодійна організація буквально за три-чотири дні всі ці три-чотири рази все відновлювала.
Ті кабінети, де маніпуляційна, операційна, пологові зали, ми закрили в першу чергу, щоб не було пошкоджень склом і всього іншого.
Ці чотири прильоти — наскільки близько до вас були?
У жовтні тут добу, як кажуть, гриміло. У нас тут нічого цілого з цього боку не залишилося. Другий раз теж десь 200–300 метрів. І третій раз десь так само. Були навіть уламки, які пробивали скло, пробивали цю стінку і пробивали сусідню стінку. Але, слава Богу, постраждалих не було ні серед пацієнтів, ні серед працівників.
Розкажіть, яка ситуація зараз із пологами на Донеччині?
Десь із вересня минулого року в нас спостерігається тенденція до значного зменшення кількості пологів. Якщо раніше в нас у середньому було до 50 пологів на місяць, то потім скоротилося до 30. А з нового року, з 2026-го, ми бачимо помітне зниження. Є місяці — сім пологів, є — 30, є — 16. Цього місяця в нас у середньому два пологи на тиждень.
Це пологи жінок, які думали, що встигнуть виїхати? Чи вони так і планували тут народжувати?
Буквально на початку року обласна військова адміністрація, міська влада поставили нам завдання, щоб ми проводили профілактичну роботу з вагітними. Тобто вмовляли їх виїхати в безпечніші міста, де вони могли б і спостерігатися, і народжувати. Усе це відмічається в амбулаторних картках. Але на сьогодні в нас десь 34 вагітні стоять на обліку, у Краматорську — приблизно стільки ж. Тобто десь 70–80 вагітних ще залишаються у двох цих містах. Із них десь 30%, інколи 40%, нам прямо кажуть, що вони виїжджати не збираються.
Частина виїжджає, ми це бачимо. Особливо перед пологами кількість вагітних на обліку зменшується. Але навіть якщо будуть одні пологи, ми будемо надавати допомогу. І це ми вирішили з департаментом охорони здоров’я, обласною адміністрацією і нашою міською владою. Наш кадровий потенціал дозволяє нам зберегти всі угоди з НСЗУ. Тобто за всі пологи, які ми будемо приймати, нам будуть сплачувати. Усе інше — дефіцит чи збитки — міська влада нам компенсує. І обласна адміністрація теж взяла в нас лист щодо фінансової підтримки.
Володимире Юрійовичу, тобто та інформація, яка була у медіа, про те, що у Слов’янську зачинилося пологове відділення — це неправда? Ви все одно не відмовите, якщо привезуть породіллю? Ви її приймете?
Чиновники кажуть правильно. Як вони сказали, так воно і є. Ми, лікарі, говоримо: у нас є дипломи, у нас є спеціалісти.
У вас є клятва?
Так, у нас є клятва. І поки останній пацієнт залишається у Слов’янську, ми будемо надавати допомогу.
Ми зараз у вас у приймальні бачили, як один із лікарів підписував заяву на переведення, звільнення. Як це відбувається? Він їде?
Дивіться, я в контакті з лікарями по всій Україні. Багато колег, директорів телефонують, просять: «Дай лікаря. Може, хтось є». Навіть приватні підприємці.
Дефіцит кадрів в Україні великий. І я вам скажу чесно: у нас він не такий, як навіть у деяких лікарнях Києва або Київської області. У нас кадрів достатньо.
Але, по-перше, кількість пацієнтів зменшується. Безпекова ситуація, на жаль, погіршується. І тому деякі лікарі приймають рішення. Не тільки лікарі — у нас найбільше звільняються медсестри і молодший персонал.
Щодо лікарів ситуація не критична. На жаль, вони від’їжджають, але на сьогодні кадри в нас залишаються, і ми маємо змогу надавати всю медичну допомогу, яку надаємо.
Тим більше я не можу сказати за логістику, але в нас є логістика з однією з обласних лікарень. І всі складні випадки, які повинні лікуватися на третинному спеціалізованому рівні, ми туди відправимо.
Наскільки за останні місяці у вас зменшився персонал? Якщо у відсотках.
У середньому 10–12%. Лікарів — менше, нянечок, медичних сестер — більше. Але цей відтік не критичний.
На сьогодні у нас вісім акушерок, сім лікарів, вісім анестезіологів.
З першого числа, оскільки пройшла оптимізація, у нас чотири акушерки, тобто вони цілодобово закривають зміни. Чотири лікарі, які цілодобово закривають зміни. І цілодобово в нас тут працює відділення анестезіології. Вони обслуговують хірургію, травматологію, зокрема й пологи. Ну і молодший персонал.
За кілька годин до нашого приїзду у Слов’янській лікарні приймали пологи. Ми їхали побачити зачинене пологове. Натомість побачили Назара, якому всього декілька годин.
Породіллю звати Ольга Шевченко. Вона багатодітна мати, найстаршій її дитині сім років.
Чи не планували ви виїжджати? Як ви наважилися тут народжувати?
Планували виїжджати. У мене ще, окрім нього, троє дітей.
Четверта дитина у вас?
Так. Планували виїжджати, але я боялася народити в машині, у потязі.
Ви вчасно народили? Він не поспішив?
Ні, 39 тижнів.
Тобто ви вирішили вже народити, а потім виїжджати?
А потім — так, виїжджати.
Плануєте?
Так, плануємо ми виїжджати. Але спочатку треба народити вдома.
Олю, розкажіть, яка у вас ситуація зараз у Слов’янську? Знаємо, що гахкає, але не живемо тут.
Я на це не зважаю.
Не зважаєте на обстріли?
Ні. Чую — так, страшно. Але я ж удома. Куди ми подінемося? Виїдемо. От тільки випишемося — і виїдемо.
Окупація підбирається до Слов’янська вже втретє.
Місто в сітках, побите і понівечене. Нині Костянтинівка, Слов’янськ та Краматорськ є головними напрямками російського наступу, заявив напередодні президент Зеленський. Ці ділянки залишатимуться для військ рф основними до кінця року, каже він.
Медики Слов’янської лікарні обіцяють, що, допоки будуть спроможні, лишатимуться на робочих місцях, аби надавати допомогу.
