Екологія руйнується, льодовики тануть, пташки перелітають в інші місця — а в нас скошені газони, вимитий тротуар і сучасні вулиці з плиткою та без дерев. В інфопросторі все частіше порушується проблема зменьшення зелених зон у місті. Харківці розділилися: дехто вважає, що не варто занадто втручатися в життя природи, а хтось задоволений, що трава на вулицях коротко вистрижена, немає листя й комашок навколо.
Сперечатися можна довго, але громада має розумітися на темі міського екопростору та усвідомити наслідки, на які можна очікувати якщо не зараз, то вже за кілька десятиліть, а може, й років.
Оскільки кожен має власні потреби та погляди, варто шукати рішення, комфортні для більшості. Як варіант, розділити норми догляду за партерним газоном та індустріальним. У такий спосіб ми збережемо екофлору міста — завдяки трав’янистим територіям у спальних районах, міських кварталах та інших місцях, які не потребують декоративності.
«Треба правильно прописати режими користування. Тут ми робимо партерний газон і нескінченно саджаємо квіточки. А тут ми не чіпаємо і прибираємо тільки доріжки», — пояснює архітекторка Ольга Клейтман.
Косити газони варто протягом декількох годин в обід: аби встигнути в проміжок часу, коли найменша кількість людей ходить вулицями. Тоді харків’яни, гуляючи парком, слухатимуть спів пташок, а не гудіння косарок, і дихатимуть свіжим повітрям, а не пилюкою від машин, які прибирають дороги. Косити варто з початком червня, тоді рослина встигає заквітнути й залишити насіння, щоби відродитися.
«Є багато територій, за якими занадто доглядають. По-перше, це затратно, а по-друге — не корисно. На нашій землі є насіння, яке може рости ще 25 років, але йому треба давати це зробити. Коли скошують все під нуль — воно висихає, земля береться коркою, і там більше нічого не росте тривалий час. Якщо листя опало, воно має там залишитись. На партерному газоні, наприклад, у саду Шевченка — можна прибрати», — додає пані Ольга.
Під листям, котре опадає з дерев, розмножуються черв’яки й комахи, а ними харчуються пташки та їжаки. Проте у Харкові таких тварин меншає через неправильний підхід у догляді за зеленими зонами. Це порушує природний баланс: птахи харчуються й поганими комахами, що виживають навіть після регулярного скошування трави.
«Листя й трава — це не сміття. Сміття — це те, що ми викидаємо під ноги, а у нас це давно не роблять», — підкреслює мисткиня.
Тварини зникають і через загучну для їхнього життя атмосферу в місті. Газонокосарки, голосна музика, яскрава ілюмінація — це все неприродно, тому тварини йдуть у місця, де можуть існувати спокійно.
«От ви прийшли й можете відчути, що тут десь на п’ять градусів нижче, ніж на вулиці. Вологість тут вища, тому комфортніше знаходитись. І це не тому, що я сюди витратила багато грошей, а тому, що не знищувала те, що дає природа. Такий підхід важливо популяризувати. Пояснювати людям, що асфальт, прибране листя, спиляні дерева — це все скорочує наше життя», — розповідає архітекторка.
Фотографії з саду, який знаходиться на території «SBM Studio» — офісу Ольги Клейтман
У приватному секторі Харкова значно більше дерев, ніж у центральній частині міста. Фактично ці території — своєрідні маленькі парки. Якщо краще розкрити їхній потенціал, наприклад, облаштувати дороги, вони могли б конкурувати із центром міста за красою та комфортом.
Кількість дерев у середмісті необхідно збільшувати. Достатньо пройтися Сумською чи Римарською, аби побачити, що тіні немає. Невелика кількість дерев залишилася, проте більшу частину або прибрали, або замінили на клумби.
Ольга пояснює: «Поки ми не спимо від “Шахедів”, іде реконструкція Сумської. Там залишилися десять величезних лип, та їм відрізали коріння, щоби провести електрику й поставити чергові “торшери”. Ці липи не одразу загинуть, а за два роки. Якби загинули одразу, люди б зрозуміли зв’язок».
У місті є проблеми з реконструкціями. Зазвичай просто зникають зелені зони, а територія покривається плиткою. Приміром, Лопанська набережна чи майдан Конституції: кількість дерев там зменшилася чи не на 70 відсотків. Або ж нові скляні зупинки, які зовсім не роблять тіні.
«У нас був проєкт: посадити біля кожної зупинки хоча би два дерева, щоби люди не перегрівалися. Ми зробили перші пілотні: показали, як це робити, на яких конкретно зупинках, але так нічого і не зробилося», — розповідає Ольга Клейтман.
У місті дорогами їздить все більше машин — це величезна кількість шкідливих викидів у повітря та збільшення заторів. Замість того, аби розвивати громадський транспорт і альтернативні способи пересування, місто продовжує розширювати дороги. У результаті скорочують природні куточки, вирубують бульвари на проспектах Науки, Героїв Харкова та на Аерокосмічному, де раніше було багато дерев.
«Я знаю заможну польську сім’ю архітекторів, яка живе в центрі Відня. У них одна машина на велику сім’ю. А користуються нею, тільки коли їдуть за місто на пікнік або коли їм треба перевезти музичні інструменти. Адже у них розвинутий громадський транспорт, і кожному нелогічно використовувати машину.
У них, наприклад, вулиця Злота — шість кілометрів. Вони зараз забрали там усі паркінги й посадили дерева, і в них просто зелена магістраль йде», — розповідає пані Клейтман.
Фото: польський журнал «WhiteMAD»
У Харкові якісні зелені зони можна перерахувати на пальцях. Пані Ольга жартувала, що природа в місті залишилася там, куди не дійшли руки комунальників. Однією з таких місцин є Савкін Яр: там дика природа, спів пташок. Складно повірити, що це в межах міста.
Архітекторка свого часу реконструювала Саржин Яр. Проте результатом вона не задоволена: там вирубали багато дерев для широких доріг, залишили непотрібні будівлі в центрі Яру, цікаві скульптури знесли — а сумнівні залишилися.
Споруда «Рибка», яку знесли після реконструкції Фото: sbmstudio
«Моя донька колись мене запитала: “Мамо, як ти могла обрати професію, де ти залежиш від тисячі людей?”. Але ми зробили все, що могли: змінили наратив, що необов’язково робити парк “Білочка”. Те, що нас змушували робити якісь речі, які мені досі не подобаються, — нічого не зробиш. Якби я була мером, мене можна було би звинувачувати. Оскільки я була архітекторкою, усі наші проєктні рішення — природні», — пояснює Ольга Клейтман.
Можливо, після прочитання статті у вас виникло запитання: «Що я можу зробити, аби допомогти місту?». Писати петиції чи виходити на мітинги — гарна спроба вирішення проблеми, але не в цьому випадку. Зелені зони зникають тихо. Проблема стане помітною для більшості лише тоді, коли контролювати ситуацію вже неможливо.
Із пані Ольгою ми радимо звертати увагу на місцини біля ваших домівок. Розповідайте друзям, сусідам і знайомим, чому важливо підтримувати біорізноманіття. Спілкуйтеся громадою з комунальниками у своєму дворі — і може разом вам удасться їх переконати та ви врятуєте район від шалених газонокосарок.
Ставайте частиною спільноти «Накипіло» —підтримайте своє медіа
