Ми роками живемо у невизначеності війни, коли важко будувати плани навіть на найближчі дні. Але й у буремні часи українські підлітки думають і дбають про майбутнє нашої планети вже сьогодні. Знаходяться й ті, хто підтримують юне покоління.
Пластик, філамент і відповідальність за громаду
Коломак, селище Богодухівського району Харківської області. Саме тут живуть наші герої, автори та авторки проєкту «Переробка пластику: друге життя речей» — команда МолодьON.
Створити технологічний хаб для громади та водночас розв’язати проблему засмічених вулиць і стадіонів — амбітні цілі підлітків. Вони захопились ідеєю переробки пластику на філамент для 3D-друку. Головним навігатором команди стала менторка Дар’я від програми UActive благодійного фонду savED.
Програма UActive
UActive — освітня програма фонду savED для підлітків з прифронтових регіонів, які прагнуть відновлювати Україну.
За допомогою наставників молодь здобуває знання та отримує інструменти, щоби розробляти практичні рішення на користь своїх громад, знаходити ресурси та об’єднувати небайдужих людей навколо спільних змін. Під кінець програми команди презентують свої напрацювання перед журі. Обрані команди отримують кошти у розмірі 5 000 доларів кожна для реалізації проєктів.
У 2025 році ця програма вперше стартувала на Харківщині. Її запуск підтримали неурядова організація Spirit of America та уряд Швеції.
Співтворення, співавторство, співвідповідальність
МолодьON працювали наполегливо: проводили брейншторми, навчання, аналіз досвіду інших, опановували бізнес-логістику та пітчинг ідей.
Ліза навчається у восьмому класі. Дівчина розповідає, що раніше могла просто викинути використану пляшку, а тепер — розуміє, яка це шкода довкіллю:
«Для роботи над проєктом я занурилась у тему екологічної відповідальності. Я подивилася, скільки сміття на планеті, і це дуже змінило моє ставлення до речей».
Найскладнішим і водночас найцікавішим для Лізи виявилося навіть не опанувати 3D-моделювання, не презентація перед журі, а робота в команді, досвід спільної праці та (не)виконані обіцянки.
«Кожен придумує ідею, ми її всі обговорюємо, згодом приходимо до спільного рішення. Не буває, щоб працювала одна людина. Залучена вся команда», — доповнює колегу Станіслав.
Спільна робота й віра в результат затягує. Максим спочатку був консультантом: він вирішив допомогти учням розібратися з проєктною роботою, розповісти про переробку пластику та зробити свій внесок в екологію громади. Але проєкт зацікавив, і хлопець став повноцінним членом команди.
«Я побачив конкретну проблему: пластик, якому немає куди подітися. І подумав: чому б не спробувати вирішити це разом. Це повинно бути важливим для кожної людини — допомагати своїй громаді. Наразі я навчаюся на будівельника-інженера і мрію відбудовувати Україну», — ділиться Максим.
Пітчинг у Харкові команді МолодьON запам’ятається надовго, каже Ліза:
«Дорогою наш водій зупинився на трасі та оголосив, що не поїде в місто. Ми дуже нервували, запізнювалися. Але все ж дісталися й виступили перед журі. Було п’ять команд, які не отримали фінансування. Нас обрали для додаткового сертифіката».
Технологічний хаб — підтримано
Реалізацію проєкту підтримала IT-компанія EPAM Ukraine. Підлітки отримали 5 000 доларів на реалізацію мрії.
«Ми давно займаємося навчанням і підтримкою молоді. Перші освітні проєкти запустили ще у 2010 році. Коли побачили проєкт команди МолодьON, то відчули синергію: підтримка громади, проєктний менеджмент, IT, 3D-моделювання, інженерія — все те, чим ми займаємось і що формує майбутнє всієї України», — розповідає Євген Гріцков, керівник офісів EPAM на сході України.
Для виробничого процесу повного циклу було обладнано п’ять станцій. Усе починається з сортування. Перша станція — «Екологічний щит». Тут звичайне сміття перестає бути просто сміттям: пластик перебирають, готують для подальшої роботи, нарізають. Далі «Механічна трансформація»: відбувається дроблення.
Третя станція — «Магія екструзії». Подрібнений пластик плавиться і витягується в тонкий рівний філамент: нитку, з якої можна надрукувати що завгодно. Відбувається це в цеху «3D-Лабораторії» — тут працюють принтери, шар за шаром вибудовуючи нову форму виробу. Зрештою, п’ята станція — «Виставка готової продукції».
Останні дні перед відкриттям далися підліткам складно, ділиться учасниця команди Ліза:
«Ми працювали в хабі з ранку до вечора. Дуже переймалися, чи всім сподобається результат. Мені було навіть шкода нашу менторку Дар’ю. Ми — нелегка молодь, із нами непросто, я в цьому впевнена. Та вона ніколи на нас не підвищила голос, все пояснювала, була терпимою. І ми продовжували свою справу. Дар’я навчила нас багато чому і поза проєктом».
Якими нині є підлітки
Христина Кащук — лідерка молодіжного напрямку благодійного фонду savED. Вона ще зі шкільних років мріяла допомагати малим громадам України. Тим, які розташовані далеко від великих міст і часто обмежені в доступі до сучасних можливостей. Розповідаючи про дітей, з якими працюють в UActive, Христина відзначає їхню революційність:
«Вони не відкладають майбутнє на потім, а змінюють його зараз. Не бояться йти до дорослих, які можуть сказати “ні”, та знаходять у собі сили переконувати, домовлятися, дипломатично схиляти на свій бік. І це підлітки, які пережили багатомісячну окупацію. Вони не мали змоги вчитися офлайн, тож для деяких наші активності — єдине місце, де можна нарешті познайомитися з однокласниками. Те, що для нас у школі звучало б як абсурд — не знати людину, яка сидить через парту, для них — реальність».
Саме тому в програмі важливі не лише діти, а й усі навколо них. Батькам треба бути терплячими до дитячих мрій. Учителям — давати учням простір для навчання та можливість вчитися на власних помилках. Громаді та бізнесу важливо підтримувати ідеї юного покоління, яке вкладається в наше спільне майбутнє.
«Особливість української молоді в тому, що вона завжди мріє про щось велике. Вона відкрита до нового та йде до мети, не дивлячись ні на що, шукаючи допомогу та способи реалізації своїх мрій», — зазначає Євген Гріцков, керівник офісів EPAM на сході України.
«Вони показують тим, хто нині тимчасово знаходиться за кордоном: вам є куди повертатися, де вчитися, з ким дружити. А їхні проєкти — не лише про них самих, а й про збереження пам’яті односельців, що загинули на війні, про підтримку ветеранів, про літніх людей, які живуть у самотності та потребують уваги. Отакі наші підлітки сьогодні», — натхненно констатує Христина Кащук.
