29 травня під час хвилини мовчання в центрі Харкова відбулася акція пам’яті на честь парамедикині, громадської діячки Ірини Цибух. Вона загинула два роки тому під час ротації на Харківському напрямку.
«Сьогоднішня акція присвячена людині, яка започаткувала хвилину мовчання. Сьогодні було просто неможливо не прийти та не присвятити цю хвилину саме Ірині. Уже після її загибелі я дізналася, яку саме ініціативу вона започаткувала. Це відгукнулося мені, тому я передивилася інтерв’ю з Іриною, прочитала про неї більше», — розповіла жителька Харкова Наталія Зайченко.
Ірина Цибух долучилася до батальйону «Госпітальєри», займалася журналістською та громадською діяльністю. Вона ініціювала проєкт Moment of Honor, спрямований на те, аби хвилина мовчання перестала бути формальністю. Після загибелі бойової медикині її друзі й колеги продовжили роботу і створили громадську організацію «Вшануй».
«Як на мене, хвилина мовчання — це база і найменше, що може та має робити кожна людина в Україні для тих, хто загинув на цій війні. З мого боку це — особиста пошана кожному військовому й цивільному», — зауважує учасниця акції.
Довгий час мерія ігнорувала заклики активістів запровадити загальноміську хвилину мовчання, посилаючись на технічні обмеження сирен і недоцільність через постійну загрозу обстрілів. Нині о 9:00 із гучномовців чутно голос: «Хвилина мовчання». Утім, у деяких районах досі тихо.
Громадська організація «Вшануй» проводить акції на розі вулиць Сумської та Свободи в Харкові двічі на тиждень: щосереди й щосуботи. Приєднатися можуть усі охочі.
«Коли акція стартувала, було більше людей. Зараз — від трьох до семи. Все залежить від того, кому присвячена конкретна акція: можуть виходити рідні загиблих. Я розумію, що у кожного є особисті зобов’язання. Але дуже сподіваюся, що на індивідуальному рівні кожна людина пам’ятає про цю хвилину та зупиняється там, де перебуває, о 9:00.
Звичка не формується за 20–30 днів. Я вважаю, що для такої ініціативи треба більше часу й сил. Досі йде війна, досі гинуть люди. На жаль, ми дуже швидко забуваємо. Але коли ми в собі закультивуємо звичку пам’ятати, це буде в нашому культурному коді», — вважає Наталія.
Ірину Цибух удостоєно званням Героїні України та орденом «Золота Зірка».
