На початку повномасштабного вторгнення в Україні активізувалися волонтери та благодійні фонди. Небайдужі люди знайшли сили допомагати у непрості часи. Лише за кілька годин благодійні фонди закривали збори на потреби військових. Українці масово донатили і з-за кордону.
Проте з часом потік донатів спав. У доброчинців поменшало грошей, кількість зборів і збирачів значно зросла, а в соціальних мережах промайнуло кілька гучних скандалів. У людей з’явилося упередження: «А чи дійсно задоначені кошти підуть на допомогу, а не комусь у карман?». Тож благодійним організаціям потрібно постійно підтримувати довіру до себе й своєї діяльності.
Ми запросили представниць волонтерських організацій і фондів до пресцентру «Накипіло» обговорити наболіле та інсайти дослідження сфери благодійності від Zagoriy Foundation. На дискусію завітали: Євгенія Семеняк, заступниця директора харківського благодійного фонду CODEIT4LIFE UKRAINE; Наталія Коваленко, координаторка осередку Центру готовності цивільних у Харківській області від БО «Благодійний фонд Сергія Притули»; Юлія Напольська, волонтерка, активістка, продакшн-директорка «Накипіло» та Ірина Угнівенко, керівниця проєкту «Щедрий вівторок» у Zagoriy Foundation.
У чому проявляється довіра суспільства?
Волонтерки зійшлися на думці, що довіра громади вимірюється зокрема донатами: їхньою кількістю та регулярністю. А для невеликих фондів і благодійників важливу роль відіграє розуміння й терпіння людей.
«Одна із складових діяльності — волонтерські ініціативи. Наприклад, плетіння сіток або дружні банки, коли люди долучаються, щоби підтримати наш збір. І мені здається, ось ця готовність долучитися, у тому числі руками чи своїми соціальними мережами, і означає поручитися за фонд. Так найпростіше виміряти, наскільки легко людина згодна тебе підтримати», — каже Євгенія Семеняк.
Чи відчуваються зміни у зборах коштів
У 2022 році донати надходили інтенсивно. Початок війни, шок суспільства, постійні прильоти, трагічні події впливали на емоційні донати населення. Лише одним дзвінком можна було закрити збір. Нині, через чотири роки війни, донатів стало відчутно менше.
«Можемо констатувати, що емоційних донатів стало менше, натомість побільшало людей, котрі донатять постійно і закладають ці внески до фінансових планів. Кількість донаторів є стабільною: 150–250 тисяч на місяць. Але меншим став сам донат, у середньому він складає 400 гривень», — зазначає Наталія Коваленко.
Донатів не більшає, а кількість фондів і волонтерів зростає. Саме тому благодійним фондам потрібно постійно щось вигадувати, креативити, підтримувати довіру до себе.
«По-перше, люди починають планувати донати і вбудовувати їх у свої звички, тому що, на жаль, війна з нами надовго. Можливо, це впливає на те, що цей донат стає меншим, але він продовжує бути регулярним. Друга річ, яка нині відбувається, — фонди задумалися: а як привернути увагу», — доповнює Ірина Угнівенко.
Як волонтери і благодійники працюють для зміцнення довіри до них
Зараз люди вже мало реагують на гучні й відомі імена. Найголовніше — це регулярне звітування, на що йдуть гроші. Для стійкої репутації потрібно завжди робити верифікацію запитів і постачальників, мати постійний зв’язок із військовими, кому надається допомога. Корисною є надання можливості людям обирати напрямки, куди донатити. Всю інформацію доцільно представити в соціальних мережах і на сайтах фондів, де люди можуть переконатися, що звітність прозора і гроші пішли на допомогу.
«Люди, ймовірно, прагнуть бачити картинку, а не читати нудні бумажки й таблички, тож потрібен баланс. Звісно, ми надаємо й візуальне підтвердження тієї допомоги, яка була закуплена на донати людей, бо їм якраз цікаво побачити, куди ж прийшли гроші», — каже Наталія Коваленко.
«Коли в людей виникають питання, вони дивитимуться на все. Якщо ж на якомусь рівні довіряють тобі чи фонду, не надто детально перевіряють», — додає Юлія Напольська.
Існують запити, наприклад, шини для автівки чи ремонт машин, «непривабливі» для донатів: на подібне люди не хочуть допомагати коштами. Тому волонтери наголошують, що всі речі взаємопов’язані, усе починається з малого.
Звичка людей донатити
Маленьких донатів не буває. За чотири роки ця культура і традиції не змінилися: люди донатять п’ять чи десять гривень, і цього не треба соромитися. Це означає, що людина подумала та виділила кошти на допомогу.
«Напевно, фраза “вибачте, що так мало” іноді заряджає набагато більше, ніж великий донат, бо людина ледь не останні гроші віддає. Це дуже цінно, що люди вбачають у тобі якусь особистість, чи організацію, яким довіряють», — каже Юлія Напольська.
«У нас була історія: дитина принесла свою скарбничку, там було десь 120 гривень. І каже, що збирала на свою мрію, але побачила, що я збираю хлопцям на евакуацію, і віддала гроші. Потім ми дізналися в її мами дуже секретно, яка то мрія. Дитина дуже любила “Лего” та Гаррі Поттера. Тож ми їй це купили, аби в неї закріпилося, що добро повертається», — пригадує Євгенія Семеняк.
Роль медіа в благодійній сфері
Нині споглядаємо тенденцію, що медіа акцентують увагу на скандальних ситуаціях у волонтерських фондах, аби заробити більше переглядів. Через це може знижуватися довіра суспільства, люди сумніваються, обговорюють крадіжки грошей. Співпраця медіа та благодійних організацій є важливою складовою для покращення ситуації.
«Вважаю, медіа важливо підтримувати людей, які мають довіру. Бо ми всі сидимо в одному човні. І якщо будемо фокусуватися на суперпоганих історіях, нехтуючи тими, хто дійсно допомагає, це ні до чого не призведе», — упевнена Юлія Напольська.
Три складові стратегії побудови довіри
Волонтерки погодилися, що складовими довіри є прозорість, комунікація та звітність. Важливо транслювати власні цінності, бути вірним собі та щирим у тому, що робиш. Тільки тоді зростатиме довіра людей.
Цей матеріал створено завдяки заходу в нашому пресцентрі. Якщо ви хочете провести в нас свою зустріч, пресконференцію, дискусію абощо — напишіть нам у Telegram, або на електрону пошту [email protected].
Ми відкриті до ваших ідей!
