Як у Харкові відбудовують знищені росіянами будинки? Сьогоднішня історія — про боротьбу за власне житло тих, кому пощастило вціліти після удару «Іскандера».
17 серпня 2022 року внаслідок удару російської ракети у будинку на Ахієзерів загинуло 19 людей. Ще кілька десятків потрапили до лікарень.
Частина людей уже змогла отримати сертифікати, адже їхню частину будинку на Ахієзерів, 4-А демонтували. Мешканці будинку на Ахієзерів, 4 досі без компенсацій і без житла.
У сьогоднішньому випуску «Станції Держпром» розбираємося, чому людям, чиє житло зруйноване вщент, у частині компенсацій простіше, ніж тим, чиє житло пошкоджене. Скільки загалом у Харкові зараз відбудовують будинків, зруйнованих російськими обстрілами? Та чому ремонт будинку на Ахієзерів так затягнувся? Рушаймо.
Той вечір, 17 серпня 2022-го, став одним із найстрашніших для Харкова за кількістю загиблих. Російський «Іскандер» влучив просто у гуртожиток на Ахієзерів, 4-А. Він був прибудований впритул до будинку №4.
У нашому архіві лишилися кадри порятунку одного з мешканців будинку — В’ячеслава Симона. З усього, що мав, у нього лишилися лише блакитні шорти, які були на ньому в момент удару.
У ці ж хвилини з-під завалів витягали Марину Баглаєнко.
Жінці відтоді довелося перенести кілька пластичних і не лише пластичних операцій. Її обличчя хірурги збирали наново.
Марина Баглаєнко:
«Оце кухня, на якій я була і куди влучило. Вибухова хвиля пошкодила мені обличчя, груди. Я просто консервувала помідорчики. У лікарні мене називали «закусочкою», тому що я приїхала, а в мене все було так перемішано: часник, перець — прямо в обличчі».
Людмилі Шараповій пощастило відбутися дрібними травмами. Вона теж у момент удару була на кухні. Її витягав чоловік.
Ми говоримо з пані Людмилою поблизу їхнього під’їзду. Сьогодні тут активно працюють будівельники.
Де була ваша квартира? На якому поверсі?
На третьому. Восьмий під’їзд. Крайній. І третій поверх теж.
Розкажіть, ви в момент удару були вдома?
Так, була вдома. Я на кухні готувала, чоловік спав у кімнаті. І от це прилетіло. Мене відкинуло вбік, посипалося на мене все: кухня, цегла. На плиті стояло відро аджики — усе на мене посипалося. Чоловік мене витягав.
Тобто вас чоловік витягав з-під завалів?
Так, мене чоловік витягав. Я йому кричу, а він мене не чує. Потім підходить і каже: «Чого ти кричиш? Я біля тебе стою». А я кажу: «Ти де? Я сиджу на підлозі. Мене засипало. Акуратно з-під мене все діставай». Мене він витягав, а потім уже прибігли ДСНСники.
Які у вас були пошкодження?
У мене, чесно кажучи, були такі дрібні порізи. Але я, слава Богу, нормально. А меблі, кухня — усе було в кімнаті. Вікна, двері — все повилітало.
Чи вдалося вам щось урятувати з квартири? Речі, фотографії?
Так, речі, золото. Те, що можна було винести. Дякую, приїхали наші друзі. На другий день вони допомогли мені все винести.
Цього літа буде чотири роки.
Так.
Як ви живете і де живете ці чотири роки?
Ми живемо у друзів. Друзі дали нам своє житло. Поки живемо там. Важко. Якби чоловік не працював… У нас пенсії: у нього — 2595 гривень, у мене — 3400. На п’ять з половиною тисяч спробуйте вижити.
Ви стежите за тим, що відбувається з будинком?
Так, звісно. Я проїжджаю повз. Недалеко живу. Їду до дітей або на базар — і проїжджаю, бачу все. Приходжу сюди до дівчат інколи. Але того, що нам обіцяв представник будівельної компанії, ми поки не бачимо. Нам обіцяли, що до кінця 2025 року в нас уже буде дах і стоятимуть вікна. А потім навесні будемо робити перегородки, штукатурити все. Ми цього нічого не бачимо. Хлопці працюють. Кажуть, що багато працівників забрали на війну.
Більшість людей, яким вдалося вціліти того вечора, нині винаймають житло. У дальніх під’їздах після простих ремонтів люди продовжують жити. У двох під’їздах, найближчих до епіцентру вибуху, був демонтаж. Торік там розпочалася відбудова.
Усе тягнеться три з половиною роки, розповідає власниця оселі в зруйнованому будинку Олена Алексенко:
Ми мешкали у восьмому під’їзді, на другому поверсі. Ось наше вікно. Другий поверх — він зараз останній. Ліве віконце — це наше.
Оці останні добудовані на зараз вікна.
Ліве вікно — наше, праве — інша квартира. По цій стороні — під’їзні вікна.
Олено, розкажіть про ваших сусідів. Двоє людей у вас тут загинули?
У нашому будинку загинуло двоє. У сьомому під’їзді і в п’ятому, мабуть, молодий хлопець.
Тому ми народилися не тільки в сорочці, а в кожусі. Ми були: я, чоловік, дитина і свекруха. І кота знайшли на третій день. Слава Богу, всі живі.
Кота де знайшли?
У квартирі. Він якимось дивом забіг у самий крайній кут і сховався.:
Скоро чотири роки, як ви без житла.
Так.
Розкажіть, як просувається відновлення. Чи ви задоволені ходом робіт?
Нам, звісно, хотілося б, щоб усе було швидше. Тому що три роки ми майже бідкалися, щоб воно якось зрушило з місця. Довго добивалися, щоб нам дали акт про пошкоджене житло, щоб нас внесли в систему, щоб виділили кошти. У нас проблема в тому, що в будинку мало мешканців. І переважно це люди похилого віку, які не будуть кудись ходити, щось визнавати і добиватися свого. Частина людей виїхала з країни. Тому було важко.
Мабуть, телебачення нам допомогло. Ми теж не сиділи склавши руки: викликали телебачення, медіагрупа «Накипіло» була, незалежне телебачення. Мабуть, з їхньою допомогою ми якось зрушили. Виділили кошти. У березні чи квітні минулого року нам почали розбирати будинок. Розбирали довго. Мабуть, цегла була дуже коштовна. Влітку розібрали і почали будувати більш-менш швидко. Але потім не було кому працювати. Бувало таке, що тиждень-два не було робітників. Плюс дуже холодна зима теж вплинула, тому що два місяці не працювали. І ми дякуємо їм, що вони в холоди не працювали. Але обіцяли повністю закрити контур у грудні 2025-го. Наразі бачимо, що контур досі не закритий.
Над нашим під’їздом учора накрили другий поверх. Третій ще поки не робили. Чекаємо, бо дуже сподіваємося, що цього року нам зроблять будинок.
Чому так довго доводиться чекати постраждалим людям? І скільки загалом нині у Харкові таких об’єктів у процесі ремонту? Ми приїхали запитати у директора Департаменту з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міськради Костянтина Лиску.
Розкажіть, будь ласка, про долю будинків на Ахієзерів, 4 і 4-А. Вони адміністративно, я так розумію, два різні будинки. І по-різному склалася доля людей: хтось отримав сертифікати, хтось досі чекає.
Так, дійсно. Будинок 4-А, у який було пряме влучання російської ракети, був зруйнований вщент.
Були проведені відповідні інструментальні дослідження, інструментальні комісії. Матеріали передали на розгляд обласної комісії з питань техногенної та екологічної безпеки. Були ухвалені позитивні рішення щодо демонтажу. І, звичайно, люди в майбутньому отримали відповідні сертифікати на отримання житла.
Що стосується будинку на Ахієзерів, 4, він справді потрапив до списку капітального ремонту. Ми дуже довго його проєктували, дуже довго готувалися. І минулого року почали відновлення цього будинку. Архітектори, які виготовляли проєкт, ухвалили рішення щодо знесення саме двох пошкоджених під’їздів і відновлення їх шляхом будівництва. На сьогодні вже на завершальному етапі цегляна кладка. Десь через місяць переходитимуть до покрівельних робіт.
Плануємо завершити відновлення цих під’їздів до кінця поточного року, щоб люди могли повертатися, робити ремонти і далі жити у своїх будинках.
Тобто до кінця цього року люди зможуть в’їхати і почати ремонт?
Війна ще не закінчена. Викликів у нас дуже багато. Плани ми ставимо амбітні щороку.
У планах — закінчити до кінця року. Але будемо дивитися по поточній ситуації, як усе відбуватиметься. Роботи не зупиняються. Навіть коли були блекаути, на критично важливі об’єкти завозили генератори, роботи продовжувалися. Тому будемо намагатися.
За словами людей, їм обіцяли, що до кінця 2025 року все буде закінчено. Що завадило? Чому не змогли до кінця попереднього року?
Це зумовлено, по-перше, браком фінансування. Шукали гроші саме на будинок.
По-друге, це довге проєктування. Тому що руйнації були дуже сильні. Потрібно було ретельно розробляти всі етапи проєктування.
Роботи з відновлення цього будинку розпочалися в червні 2025 року, тобто минулого року. Навіть технічно, якщо подивитися, на жаль, неможливо за такий короткий час виконати саме ті роботи, які вже виконані на сьогодні.
Тому так, не встигли. На жаль. Будемо намагатися до кінця цього року, вже 2026-го.
Ви кажете, що це був дуже складний випадок саме в проєктуванні. У чому була складність?
Складність є по багатьох об’єктах, у які було влучання або десь поруч був приліт ракети чи КАБа. Кожен випадок індивідуальний. За два роки керування департаментом не можу сказати, що в нас є аналогічні будинки. На жаль, усі вони різні, і до кожного підхід індивідуальний. Тут було важко, тому що ми досліджуємо не лише те, що немає вікон або десь немає цегляної перегородки. Ми починаємо досліджувати з фундаменту. І вже на момент дослідження фундаменту ми розуміли, що він не такий стійкий, як потрібно. Тому розробляли серйозні конструктивні рішення щодо фундаменту: як посилити конструкцію, щоб після відновлення її можна було далі експлуатувати.
Цей будинок на Ахієзерів, 4 — 1939 року. Вартість його відновлення — понад 50 мільйонів гривень, повідомили у міськраді.
Продовжує директор Департаменту з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міськради Костянтин Лиска.
Якщо говорити про загальні цифри, скільки зараз об’єктів після російських влучань у Харкові в процесі відбудови і скільки вже завершено?
На сьогодні Харків дуже сильно постраждав. Загалом у місті пошкоджено 9,5 тисячі будинків. Із них близько 200 будинків ми вже відновили, передали відповідним органам, щоб люди могли отримувати сертифікати Є-відновлення для того, щоб люди могли робити косметичні ремонти. На сьогодні близько 90 будинків перебувають в активній роботі.
І кількість цих будинків постійно збільшується, тому що динаміка дуже суттєва. Намагаємося відновлювати швидше, щоб усі харків’яни повернулися у своє рідне місто.
Але росіяни вам щодня додають роботи.
На жаль, кожного дня є сильні руйнації.
Десь місяць тому в нас ракета прилетіла прямо в будинок. Ми були там на виїзді, дивилися. Це, звичайно, страшне видовище. І там уже також ухвалюються рішення щодо подальших дій. Але ми маємо, що маємо. Усі живемо так у цій країні. Робимо висновки, хто наші сусіди. І рухаємося далі — не зупиняючись і не дивлячись ні на що.
