14–16 травня Lviv Media Forum зібрав українських і міжнародних журналістів, редакторів, дослідників, комунікаційників, представників громадського сектору й політиків.
Провідною темою LMF-2026 стала «Реальність під ударом: завмерти, тікати чи боротися?». Організатори пропонували гостям обговорити, як авторитарні режими, дезінформація та цифрові технології впливають на сприйняття реальності, довіру до медіа та демократичних інституцій.
Цьогоріч конференція зібрала у Львові 50 спікерів і понад 600 учасників. Серед них був Максим Буткевич — правозахисник, журналіст і співзасновник «Громадського радіо». Наводимо декілька цитат із його промови на відкритті форуму.
«Ми створюємо реальність одне одних, своїми діями чи бездіяльністю, усвідомлено чи не дуже, щодня, щогодини і щохвилини. Тож наша спільна реальність — не лише переплетіння наших менших повсякденних світів, а плетиво наших взаємодій, жестів підтримки чи знецінення, взаємної інструменталізації чи взаємного збагачення. Спільне творення реальності одне одних, коли ми усвідомлюємо його, не може не привести нас до ще одного важливого розуміння: розуміння відповідальності. Ми відповідаємо за те, в якій реальності живуть люди поруч з нами і в інших спільнотах, бо ми беремо участь в її творенні. Ми — відповідальні за реальності одне одного, і за нашу спільну реальність. Відповідальні за те, що ми зробили — або не зробили — щоби вона була саме такою, а не інакшою. Втім, ми бачимо, що чимало людей обирають нехтування цієї відповідальністю».
«Ми зараз бачимо існування, і просування, версії світу, де більшість людей зведені до об’єктів примусу чи маніпуляцій, а на створення їх реальності вирішальний вплив чинять невеликі групи вождів, маніпуляторів чи багатіїв. Ця версія світу будується на запереченні, для більшості людей, людської свободи, суб’єктності, солідарності та, зрештою, людськості як такої. Очевидцем саме такої реальності я був, перебуваючи в російському полоні — і безпосередньо, через комунікацію з утримувачами, і коли був змушений споживати російський пропагандистський медіаконтент. Саме таку реальність, окупації та контролю, намагається зараз нав’язати Росія Україні, знищивши будь-які інші варіанти; і ця спроба створила для нас трагічну реальність війни».
Протягом трьох днів учасники форуму дискутували про роботу медіа під час війни, боротьбу з дезінформацією, висвітлення воєнних злочинів, фінансову стійкість редакцій, роль культури у час війни. Зокрема, обговорювали і вплив штучного інтелекту на журналістику.
Оля Мирович, голова Львівського медіафоруму:
«Часом реальність буває настільки нестерпною, що людина навчилася придумувати їй заміну. Кілька рухів комп’ютерною мишкою, старанно прописаний запит для агента штучного інтелекту – і нова дійсність готова. Цій дійсності не потрібна ані подія, ані свідки. Вистачить вправного цифрового користувача і вдячної публіки».
«російська мережа Pravda генерує мільйони штучних статей про Україну — не для читачів, а щоб навчити штучний інтелект російських наративів і щоб той відтворював їх як власні думки. У Тайвані сотні тисяч акаунтів виявилися китайською ботофермою, запущеною, аби заглушити голос демократії».
«Ми можемо невпинно шукати баланс, даючи ефір і тому, хто атакує, і тому, хто чинить спротив. Поступово переставати писати про складне, бо аудиторії втомилися і, згідно зі статистикою, четверо з десяти людей уникають новин. Чи здатні тоді медіа перекласти реальність на мову, якою з нами говорить майбутнє? Задля нашого “завтра”, в якому вчителі зможуть навчати, історики — досліджувати, прокурори — розслідувати, письменники — писати, а режисери — знімати фільми, опираючись на правду, ми маємо за неї боротись. Битва за правду — наша з вами вирішальна битва».
Львівський медіафорум проводиться з 2013 року. За цей час він став однією з найбільших медійних конференцій Центральної та Східної Європи.
