Щороку тисячі українських шкіл починають навчальний рік із незакритими вакансіями вчителів. Громадська організація «Навчай для України» приводить у невеликі громади та сільські школи молодих вмотивованих людей. Програма допомагає дітям повірити у свої можливості, а вчителям — розвинути власний потенціал.
Якщо ви також хочете спробувати себе у вчителюванні — переходьте за посиланням.
Любава
У дитинстві Любава не хотіла бути вчителькою. Вона виросла в родині педагогів, тож бачила, наскільки ця робота складна й низькооплачувана. Утім, любов до фізики, яку викладали тато, мама і дідусь, Любава розділила. Вона навчалася на спеціальності «Прикладна фізика» в Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка.
Студенткою отримала досвід репетиторства, рік онлайн викладала в ліцеї. Обираючи між магістратурою та вчителюванням у школі, натрапила на рекламу програми «Навчай».
«Мене підкупила підтримка, яку пропонувала програма: ментори, навчання, матеріали з педагогіки, психології та саморозвитку, допомога, якщо виникатимуть проблеми. А вони 100% виникнуть, бо це школа. Я вирішила спробувати: заповнила анкету, пройшла співбесіду, провела тестовий урок, навчалася в літньому інституті. До останнього не вірила, коли мені запропонували викладати в Доброславському ліцеї на Одещині», — згадує Любава.
Олена
Олена другий рік бере участь у програмі «Навчай для України», вона майже випускниця. Дівчина родом із Харківщини, закінчила історичний факультет університету імені В. Н. Каразіна. Про програму «Навчай» дізналася від знайомих. Як і Любава, Олена спочатку не мріяла вчителювати:
«У мене були упередження, що ця професія не цінується ні дітьми, ні вчителями. Боялася, що дітям буде зі мною нудно, вони не слухатимуть мене, кричатимуть. Але страхи не справдилися, чому я радію».
Літнє навчання від ГО “Навчай для України” перед початком програми дало Олені можливість набути педагогічних компетенцій і частково подолати страхи ще до початку роботи в школі. Молоді фахівці два тижні проводили уроки з дітьми, що дало практичний досвід тим, хто ніколи не вчителював. Нині Олена викладає історію в Гребінківському академічному ліцеї на Київщині.
Відбір шкіл і кандидатів
Ольга Юрчишин, керівниця відділу співпраці зі школами та громадами, розповіла, що школи й кандидати в учителі проходять довгий відбір. Школи мають підпадати під обрані донорами та програмою області, бути розташованими поза межами обласних центрів, мати вакансію в середній ланці з математики, фізики, хімії, біології, географії, англійської чи історії. Важливою умовою є офлайн або змішаний формат навчання, облаштовані укриття та позитивна психологічна атмосфера в закладі.
У відборі кандидатів програмі, крім професійних знань і навичок, «Навчай для України» цікавить, що саме спонукало людину до вчителювання: місія, власний негативний досвід навчання, який вона не хоче для інших, тощо.
«Ми набираємо нове покоління вчителів: це люди, які люблять свій предмет і можуть заразити любов’ю дітей. Підтвердженням є показники: у понад 80% дітей, яких ми опитали, збільшилась цікавість до предмета, який їм викладав учасник програми», — акцентує Ольга.
Опанування серйозного тону
Зі школою Любаві пощастило. Адміністрація підтримувала з першого дня, колеги допомагали, ділилися досвідом. А директорка школи є менторкою від програми, до якої можна звернутися з будь-якою проблемою, отримати пораду та підтримку.
Спочатку все йшло добре: нові учні, нові класи, підготовка уроків із нуля. Найважче почалося, коли діти звикли до вчительки: учні кричали, бігали, грали в телефоні, зривали уроки. Тоді Любава навіть думала про вихід із програми. Та поступово вчителька навчилася ставити межі: знижувала голос, витримувала паузи, повторювала вимоги спокійно і статечно. В цьому багато допомагає менторська підтримка від програми. Це потребувало багато практики, проте дало результат, зауважує Любава:
«Я не строга людина. Учні бачать, що зі мною можна сміятися, говорити про цікаве. 20 дітей зупинити непросто, тож довелось опановувати серйозний тон».
Олена на першому тижні чесно ділилася з класами, що не має досвіду вчителювання, та запропонувала навчатися разом: учні допомагають їй стати вчителькою, вона дає їм знання та допомагає ставати впевненішими. Діти це добре сприйняли. Були труднощі з поведінкою на уроках, але їх вдалося подолати, каже вчителька:
«Я багато говорила з учнями наодинці: що їм подобається, що не подобається. Намагалася більше дізнатися про них самих. Із часом вони до мене звикли, почали довіряти».
Учні сприймають Олену як безпечну дорослу, з якою можна не лише вчитися, а й поговорити про життя, поділитися успіхами чи проблемами.
ГО «Навчай для України» працюють над тим, аби ментори від програми не лише перевіряли уроки учасників програми, а й допомагали молодим педагогам будувати карту власного розвитку, вирішувати складнощі в роботі з класом, отримувати супервізію та підтримку як учителя і як людину.
Навіщо вчитись, коли за вікном війна?
У 2022 році організація призупинила діяльність, та вже наступного року відновила роботу на деокупованих територіях Київщини. Складнощів було багато: зруйнована інфраструктура, брак житла.
«Школа не може працювати без укриття. Якщо укриття не може вмістити всіх учнів, доводиться робити змішані заняття. Та коли діти навчаються тиждень офлайн, тиждень онлайн — це великий виклик для всіх: учителів, дітей, адміністрації, батьків. Через велику кількість тривог втрачаються десятки уроків і годин матеріалів, які потрібно надолужувати», — із сумом говорить Ольга.
Багато учнів мають батьків, які служать у Силах оборони України, через що постійно відволікаються на новини. Діти ховають рідних, їхні батьки повертаються з війни з інвалідністю. Учні бачать, що освіта не завжди призводить до хорошого життя, тож питання «навіщо я вчуся» стає гострим. А дати просту відповідь у нинішніх умовах неможливо.
Одне добре слово
Є чимало історій учнів, які приходили з переконанням «я нічого не вмію», а з часом почали отримувати високі оцінки, зазначає Любава:
«Чомусь у багатьох дітей є установка: “я нічого не знаю, нічого не вмію, в мене нічого не вийде”. Мені доводиться дуже довго їх умовляти хоча би спробувати. Та потім приємно дивуєшся, коли після тижнів умовлянь і перших спроб учень, який з усіх предметів має двійки, починає отримувати з фізики 10, 11, 12 балів.
В рамках проєктного навчання, яке є частиною програми “Навчай”, учні готують навчально-дослідницькі проєкти, які мають презентувати перед класом. Є в мене сором’язливий учень, який хвилювався, що у нього нічого не вийде. Я його підтримала, що ми усі слухатимемо. Він вийшов і розповідав настільки цікаво, що діти не розмовляли, — а це рідкість на уроці. Вони сказали йому: “Клас, це було прикольно. Ми й не знали тебе з такої сторони”. Багато історій успіху, коли діти себе налаштовують на погане, але долають страхи, і все виходить класно».
Ольга доповнює:
«Діти — це 40% населення, але 100% майбутнього. Є люди, які захищають Україну, а ми зрощуємо її зсередини. Наші вчителі, рік-два попрацювавши у школі, можуть змінити долю дитини. Вони доводять, що їхній предмет цікаво вчити, що він може дати майбутнє. І дитина починає вірити в себе, у власні можливості. Коли діти мають досвід, що одне добре слово змінило їхнє життя, зможуть таким самим добрим словом змінити чиєсь життя».
Важливість підтримки вчителів
За останні роки очікування та підхід до вчителювання змінилися, констатує Ольга:
«Ми висуваємо багато вимог до вчителів. Є багато навчальних матеріалів, та чи є час і ресурс на їхнє опрацювання? Вчителі вимушені брати велику кількість годин роботи, щоб отримати невелику зарплатню та вижити на неї».
Аби вчителі могли не навантажувати себе великою кількістю годин та інвестували вільний час у саморозвиток, у програмі «Навчай» передбачена стипендія.
Навчай!
Наступного навчального року Любава планує залишитися в програмі. Підкреслює, що найголовніше для вчителя — любити дітей і бачити в них людей. Тим, хто ще роздумує, чи йти у програму, Олена каже однозначно: йти.
«Якщо ви вже думаєте, йти чи ні, найімовірніше — це ваше. Ви отримаєте багато нових умінь, навичок, нову спільноту, яка підтримає і після завершення програми. Раніше я думала, що діти тільки псують нерви, але навпаки: вони заряджають енергією та надихають», — підсумовує Олена.
